Ухвала суду № 31947246, 11.06.2013, Господарський суд Сумської області

Дата ухвалення
11.06.2013
Номер справи
5021/2509/2011
Номер документу
31947246
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11.06.2013 Справа № 5021/2509/2011

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.,

при секретарі Щербак С.В.,

за участю представників сторін:

кредиторів -

ПАТ "Укрсоцбанк" - Скрипка Л.В. (дов. № 2885 від 04.12.2012р.),

ТОВ "OSTCHEM Holding GmbH" - Ярина І.В. (дов. № 117 від 16.01.2013р.),

ПРАТ "Кримський титан" - Ярина І.В. (дов. № 01-02-14/305 від 02.01.2013р.),

УПФУ в м. Сумах - Бабченко С.Г. (дов. № 58/13-06 від 05.01.2013р.),

ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" - Герман І.В. (дов. № 726/12 від 27.12.2012р.),

ТОВ "СІНТЕЗ РЕСУРС" - Лебедюк Ю.А. (дов. № 16 від 11.01.2013р.),

Компанія Tolexis International Limited - Лебедюк Ю.А. (дов. б/н від 15.03.2013р.),

ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" - Ткаченко І.М. (дов. № 250 від 13.12.2012р.),

Цибулевський А.В. (дов. б/н від 03.11.2012р.),

ПАТ "КБ "Надра" - Гудій В.В. (дов. № 1-11-441 від 14.01.2013р.),

ТОВ "КУА "Промислові інвестиції" - Буртовий М.В. (дов. б/н від 07.06.2013р.),

ДПІ в м. Сумах - Сумцов А.С.(дов. № 19636/9/10-008 від 17.04.2013р.),

АТ "Укрексімбанк" - Борсук С.В. (дов. № 010-01/7001 від 31.08.2012р.),

ПАТ "Брокбізнесбанк" - Косякова Е.І. (дов. № 216/03 від 03.06.2013р.)

боржника - Конопля А.М. (дов. № 15-8863 від 08.11.2012р.), Сокур О.О. (дов. № 15-8867 від 08.11.2012р.), Фанта Т.М. (дов. № 15-8868 від 08.11.2012р.), Вітюк І.В. (дов. №15-8861 від 08.11.2012р.)

розпорядник майна - представник Кізленко В.А. (дов. б/н від 07.06.2013р.)

Головне управління юстиції в Сумській області - Бойко О.В. (дов. б/н від 02.01.2013р.)

Фонд державного майна України - Заїка А.В. (дов. № 494 від 27.12.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 5021/2509/2011

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", м.Київ

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (м.Суми, вул.Харківська, п/в 12, ід. код 05766356)

про банкрутство,

встановив :

Ухвалою від 24.10.2012р. господарський суд Сумської області порушив провадження у даній справі.

Реєстр вимог кредиторів було затверджено господарським судом ухвалами від 05.07.2012р., 07.08.2012р., 06.09.2012р.

Процедуру санації боржника було введено господарським судом ухвалою від 30.10.2012р.

Ухвалою від 22.04.2013р. господарським судом було призначено до розгляду на 06.06.2013р.:

- клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг;

- клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації у справі;

- заяви OSTCHEM Holding GmbH, Компанії Ransweel Trading Limited та Компанії Tolexis International Limited про заміну кредитора на його правонаступника у справі;

- скарги на дії керуючого санацією від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м.Суми, ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Брокбізнесбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк";

- заяву ПАТ "Райффайзен банк аваль" в особі Сумської обласної дирекції про визнання неправомірними дій керуючого санацією та визнання поточних кредиторських вимог до боржника;

- заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків.

Також зазначеною ухвалою було зобов'язано керуючого санацією та розпорядника майна надати суду мотивовані відзиви на скарги та заяви банків, та на заяви про заміну кредиторів. Зобов'язано кредиторів надати суду відзиви на клопотання про продовження строку підготовки плану санації у справі та клопотання про затвердження розміру оплати послуг розпорядника майна.

ПАТ АКБ "Індустріалбанк" 05.06.2013р. подав до господарського суду клопотання про відкладення розгляду скарги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на дії керуючого санацією на два місяці. В клопотанні посилається на те, що в провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа №5021/1950/12 за позовом ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до ПАТ "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. про визнання недійсною відмови ПАТ "Сумихімпром" від виконання укладених між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ПАТ "Сумихімпром" договорів.

Господарський суд розглянувши клопотання ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та документи додані до клопотання дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Як вбачається з документів доданих до клопотання, ухвалою від 10.01.2013р. по справі №5021/1950/12 господарський суд Сумської області припинив провадження по справі з посиланням на те, що питання правомірності відмови ПАТ "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. від виконання договорів має розглядатися в межах відповідної справи про банкрутство (а.с. 92 том 110).

Постановою від 18.02.2013р. по справі №5021/1950/12 Харківський апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції від 10.01.2013р. скасував, а справу передав на розгляд до господарського суду Сумської області (а.с.89-90 том 110). В постанові Харківський апеляційний господарський суд зазначив, що в інформаційних листах Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344, від 25.11.2005 р. № 01-8/2229, від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів, відповідно у 2004 р., 1-му півріччі 2005 р., 1-му півріччі 2008 р.", зазначено, що суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовляти у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Якщо обрані способи захисту цивільних прав не передбачені ні Цивільним, ні Господарським кодексами України, а також не містяться в інших законах, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Зазначена постанова Харківського апеляційного господарського суду залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2013р. (а.с.86-88 том 110).

Доказів того, що справа №5021/1950/12 призначена до розгляду ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до свого клопотання не додав, як і не надав такі докази у судові засідання, як 06.06.2013р., так і 11.06.2013р.

ПАТ "Укрсоцбанк" 06.06.2013р. подав до господарського суду Сумської області два клопотання в яких просив:

- відкласти розгляд клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг та розгляд клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації; зобов'язати розпорядника майна надати банку клопотання про затвердження розміру оплати послуг та підстави для затвердження (копію протоколу комітету кредиторів); зобов'язати розпорядника майна, керуючого санацією та голову комітету кредиторів надати банку клопотання про продовження строку підготовки плану санації та підстави для продовження (копію протоколу комітету кредиторів);

- відкласти розгляд заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків в сумі 41421606,73 грн.; зобов'язати розпорядника майна, керуючого санацією надати банку відзив на заяву банку про відшкодування збитків в сумі 41421606,73 грн.

В обгрунтування заявлених клопотань ПАТ "Укрсоцбанк" посилається на те, що банк звертався до розпорядника майна та керуючого санацією з проханням надати банку клопотання про затвердження розміру оплати послуг та про продовження строку підготовки плану санації, але зазначені листи були залишені без реагування, у зв'язку з чим банк не має можливості надати суду відзиви на зазначені клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів. Також посилається на те, що оскільки до розгляду призначена скарга банку про визнання незаконними дій керуючого санацією про односторонню відмову від зобов'язань за договором кредиту, а тому розгляд заяви банку про відшкодування збитків неможливий до розгляду скарги по суті. Необхідністю підготовки уточнень щодо розрахунку збитків та неотримання відзиву від керуючого санацією та розпорядника майна на заяву про відшкодування збитків.

Господарський суд розглянувши в судовому засіданні 06.06.2013р. зазначені клопотання ПАТ "Укрсоцбанк", документи додані до клопотань, перевіривши матеріали справи дійшов висновку задовольнити їх частково, а саме: у судовому засіданні 06.06.2013р. було оголошено перерву до 11.06.2013р. для надання можливості ПАТ "Укрсоцбанк" ознайомитись з матеріалами справи №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", в тому числі з клопотанням розпорядника майна про затвердження оплати послуг, клопотанням розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації, протоколами засідання комітету кредиторів, відзивами на скаргу банку та заяву про відшкодування збитків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що:

- по - перше, ухвалою від 22.04.2013р. суд призначив до розгляду клопотання розпорядника майна про затвердження оплати послуг; клопотанням розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації; скарги банків ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м.Суми, ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Брокбізнесбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк" про визнання незаконними дій керуючого санацією про односторонню відмову від виконання кредитних договорів; заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків; заяви про заміну кредитора. Пунктами 2 та 3 резолютивної частини даної ухвали суд зобов'язав керуючого санацією та розпорядника майна надати суду відзиви на скарги і заяви банків, а кредиторів зобов'язав відповідно надати суду відзиви на клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів (а.с.155-156 том 105). Ухвала була надіслана кредиторам в тому числі і ПАТ "Укрсоцбанк" 24.04.2013р.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частиною 1 та 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, головний юрисконсульт ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_27 звернувся 04.06.2013р. (вх. №7838) до господарського суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та можливістю зняття відповідних копій клопотання про продовження строку підготовки плану санації та клопотання про затвердження розміру оплати послуг розпорядника майна (а.с.174 том 105).

05.06.2013р. головний юрисконсульт ПАТ "Укрсоцбанк" ознайомився з матеріалами справи про що свідчить його особистий підпис на заяві (а.с.174 том 105).

Отже, твердження ПАТ "Укрсоцбанк" про неможливість підготовки відзивів на клопотання розпорядника майна , керуючого санацією та голови комітету кредиторів є такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та безпідставними. Що свідчить про навмисне затягування розгляду справи;

- по - друге, а ні нормами Господарського процесуального кодексу України, а ні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема статтями 3-1, 17 не передбачено обов'язку розпорядника майна та керуючого санацією надсилати відзиви або письмові пояснення, які витребував суд на адресу кредиторів та при поданні до суду клопотань про затвердження розміру оплати послуг розпорядника майна та про продовження строку підготовки плану санації додатково надсилати зазначені клопотання кредиторам, як і протоколи засідання комітету кредиторів. Оскільки дані документи містяться в матеріалах справи, кредитори мають право відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України на ознайомлення з ними та зняття світлокопій або фотокопій;

- по - третє, відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Оскільки всі документи (клопотання, протоколи, відзиви, тощо) містяться в матеріалах справи справи суд вважає, що дії ПАТ "Укрсоцбанк" про зобов'язання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів надати банку окремо ідентичні документи спрямовані на затягування розгляду справи та зловживання процесуальними правами;

- по - четверте, посилання ПАТ "Укрсоцбанк" на неотримання відповідей на свої листи про надання документів суд вважає необґрунтованими та безпідставними оскільки, як вже зазначалося вище представник ПАТ "Укрсоцбанк" був ознайомлений з документами, які просив надіслати на свою адресу, крім цього зазначені листи датовані 04.06.2013р., а судове засідання було призначено на 06.06.2013р., з урахуванням поштового перебігу, а ні розпорядник майна, а ні керуючий санацією не мали змоги отримати дані листи до судового засідання 06.06.2013р. та надати на них відповідь.

Щодо посилань на неможливість розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування шкоди до розгляду скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на дії керуючого санацією та необхідністю підготовки уточнень щодо розрахунку збитків, то банк не навів жодної підстави неможливості одночасного розгляду зазначених заяви та скарги. А подання банком, як на його думку невірного розрахунку, є недоліком в діяльності працівників банку, які готували розрахунок збитків. Крім цього, банком також не було зазначено жодної підстави щодо уточнення розрахунку.

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надав суду 06.06.2013р. клопотання, в якому просив суд, що для надання суду мотивованого відзиву на клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг та клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації, зобов'язати керуючого санацією та розпорядника майна надати банку відповідні протоколи комітету кредиторів та всі інші документи на підставі яких були подані до суду зазначені клопотання.

Господарський суд, розглянувши в судовому засіданні 06.06.2013р. зазначене клопотання, дійшов висновку про його часткове задоволення, а саме, у судовому засіданні 06.06.2013р. було оголошено перерву до 11.06.2013р. для надання можливості ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" ознайомитись з матеріалами справи №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", в тому числі з клопотанням розпорядника майна про затвердження оплати послуг, клопотанням розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації, протоколами засідання комітету кредиторів, відзивами на скаргу банку.

Від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до суду 10.06.2013р. надійшов відзив на клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг та клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації, в якому банк просив викликати в судове засідання представника ФДМ України та зобов'язати його надати суду наявну актуальну інформацію про стан приватизації ПАТ "Сумихімпром". Також просив зобов'язати комітет кредиторів надати суду інформацію, за рахунок яких коштів планується здійснювати оплату послуг розпорядника майна та про джерела їх надходження.

В судове засідання 11.06.2013р. представник ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить підпис представника банку на листі про оголошення перерви з 06.06.2013р. до 11.06.2013р. до 11-00 години (а.с.25 том 112).

Представник ФДМ України був присутнім в судовому засіданні , як 06.06.2013р. так і 11.06.2013р., і після оголошення зазначеного відзиву ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в судовому засіданні 11.06.2013р. представник ФДМ України надав усно суду та присутнім представникам сторін інформацію про стан приватизації ПАТ "Сумихімпром".

Щодо зобов'язання комітету кредиторів надати суду інформацію за рахунок яких коштів планується здійснення оплати послуг розпорядника майна, то відповідно до частин 12-14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Отже, виходячи з вищезазначених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг розпорядника майна за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, у даному випадку, оскільки справа порушена за заявою кредитора, буде здійснюватися за рахунок кредитора за заявою якого порушено провадження у даній справі.

Стосовно подальшого визначення джерела оплати послуг розпорядника майна або створення фонду для оплати послуг розпорядника майна, то це виключна компетенція комітету кредиторів.

Слід зазначити, що до суду подано лише клопотання про затвердження розміру оплати послуг розпорядника майна. Клопотань про створення фонду або визначення джерел оплати послуг розпорядника майна до суду не надходило.

Відповідно до норм діючого законодавства у суду немає повноважень зобов'язувати комітет кредиторів провести збори комітету кредиторів на яких розглянути питання визначення джерел або створення фонду для оплати послуг розпорядника майна.

ПАТ "Укрсоцбанк" подав 11.06.2013р. до суду заяву, в якій просить зобов'язати керуючого санацією надати банку розрахунки збитків за договорами кредиту, в тому числі за договорами іпотеки, застави, укладених з банком.

Господарський суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки заява є тотожною зі скаргою ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання незаконними дій керуючого санацією про односторонню відмову від зобов'язань за договором кредиту і керуючий санацією надав письмові пояснення на вимогу суду, які залучені до матеріалів справи із якими банк мав право ознайомитися для чого у судовому засіданні 06.06.20013р. оголошувалася перерва до 11.06.2013р.

Також 11.06.2013р. ПАТ "Укрсоцбанк" подав до суду заяву про витребування у керуючого санацією розрахунку збитків у сумі 87 млн. грн. у зв'язку з виконанням зобов'язань в період санації (2014 рік) за договором кредиту.

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки заява є тотожною зі скаргою ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання незаконними дій керуючого санацією про односторонню відмову від зобов'язань за договором кредиту і керуючий санацією надав письмові пояснення на вимогу суду, які залучені до матеріалів справи із якими банк мав право ознайомитися, для чого у судовому засіданні 06.06.20013р. оголошувалася перерва до 11.06.2013р.

ПАТ АКБ "Індустралбанк" 11.06.2013р. подав до суду клопотання, в якому просив зобов'язати керуючого санацією брати особисту участь у судових засіданнях при розгляді даної справи. В обґрунтування посилається на те, що відсутність керуючого санацією, дії якого оскаржуються іншими учасниками справи, унеможливлює розгляд цих скарг.

Господарський суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки ч.4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Сттатею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено право фізичних та юридичних осіб діяти в господарському суді через своїх представників.

В судовому засіданні, як 06.06.2013р., так і 11.06.2013р. були присутні представники керуючого санацією з належним чином оформленими повноваженнями.

ПАТ "Укрсоцбанк" подав 11.06.2013р. клопотання про відкладення розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків. В обґрунтування посилається на те, що оскільки до розгляду призначена скарга банку про визнання незаконними дій керуючого санацією про односторонню відмову від зобов'язань за договором кредиту, а тому розгляд заяви банку про відшкодування збитків неможливий до розгляду скарги по суті.

Разом з тим, банк не навів жодної підстави неможливості одночасного розгляду зазначених заяви та скарги.

Суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо сумісного розгляду заяв, скарг та клопотань в одному судовому засіданні.

Тому, клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" є безпідставним та необґрунтованим належним чином, а отже не підлягає задоволенню.

Щодо скарг ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

У листопаді 2012 року до суду звернувся ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року, договором застави від 31.10.2008 року, договором застави від 30.01.2009 року, іпотечним договором від 28.08.2008 року, зареєстрованим за № 2869, іпотечним договором від 28.08.2008 року, зареєстрованим за № 2871.

Крім того, в січні 2013 року до суду звернувся ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просив суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 283 від 20.06.2008 року із змінами та доповненнями, договором іпотеки від 02.11.2009 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2184 із змінами та доповненнями, договором застави від 02.12.2008 року із змінами та доповненнями, договором застави від 30.10.2009 року із змінами та доповненнями.

В обгрунтування своїх сарг банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству зокрема статті 525 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань. Крім того, банк посилається на недоведеність збитків, яких завдають боржнику спірні договори. Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судове засідання 11.06.2013р. представник скаржника не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на листі про оголошення перерви від 06.06.2013р.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарг банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарг у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарг банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року із змінами та доповненнями, договору іпотеки від 02.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2184 із змінами та доповненнями, договору застави від 02.12.2008 року із змінами та доповненнями, договору застави від 30.10.2009 року із змінами та доповненнями, кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року, договору застави від 31.10.2008 року, договору застави від 30.01.2009 року, іпотечного договору від 28.08.2008 року, зареєстрованого за № 2869, іпотечного договору від 28.08.2008 року, зареєстрованого за № 2871 укладених з ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

Про прийняття зазначених рішень керуючий санацією листами №15-8790 та №15-8791 повідомив ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Згідно ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Зазначені договори є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

Так, зокрема пунктом 7.4 кредитного договору №283 від 20.06.2008р. встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Аналогічний пункт 7.4 міститься і у кредитному договорі №392 від 28.08.2008р. Отже, на момент відмови керуючого санацією (02.11.2012р.) договори діють більше 4 років.

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання, як зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року із змінами та доповненнями, договору іпотеки від 02.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2184 із змінами та доповненнями, договору застави від 02.12.2008 року із змінами та доповненнями, договору застави від 30.10.2009 року із змінами та доповненнями, а також розірвання кредитного договору №392 від 28.08.2008 року із змінами та доповненнями, договору застави від 31.10.2008 року з додатками, договору застави від 30.01.2009 року з додатками, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за № 2869, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за № 2871.

Керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Щодо підстав для припинення договору іпотеки від 02.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2184 із змінами та доповненнями, договору застави від 02.12.2008 року із змінами та доповненнями, договору застави від 30.10.2009 року із змінами та доповненнями, договору застави від 31.10.2008 року з додатками, договору застави від 30.01.2009 року з додатками, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за № 2869, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за № 2871, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Кредитним договором № 283 від 20.06.2008 року із змінами та доповненнями припинилися з 02.12.2012 року.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється в разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078-09).

Таким чином розірвання Кредитного договору № 283 від 20.06.2008 року із змінами та доповненнями є окремою підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки від 02.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2184 із змінами та доповненнями, договором застави від 02.12.2008 року із змінами та доповненнями, договором застави від 30.10.2009 року із змінами та доповненнями, а розірвання Кредитного договору №392 від 28.08.2008 року із змінами та доповненнями є окремою підставою для припинення зобов'язань за договором застави від 31.10.2008 року з додатками, договору застави від 30.01.2009 року з додатками, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за № 2869, іпотечного договору від 28.08.2008 року з додатками, зареєстрованого за №2871.

Щодо скарги ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м.Суми.

У листопаді 2012 року до суду звернувся ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м.Суми зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 15105К75 від 06.12.2005 року, іпотечним договором № 15105Z250 від 06.12.2005 року з додатками, зареєстрованим в реєстрі за № 5735, кредитним договором № 11508К10 від 16.10.2008 року, іпотечним договором № 11508Z30 від 16.10.2008 року з додатками, зареєстрованим в реєстрі за № 3649. А також заборонити керуючому санацією в подальшому приймати рішення про односторонню відмову від договорів укладених з банком.

В обгрунтування своєї сарги банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству зокрема статті 525 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань. Крім того, банк посилається на недоведеність збитків, яких завдають боржнику спірні договори. Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку скаргу підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарги банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із з ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання Кредитного договору № 15105К75 від 06.12.2005 року, Іпотечного договору № 15105Z250 від 06.12.2005 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 5735, Кредитного договору № 11508К10 від 16.10.2008 року, Іпотечного договору № 11508Z30 від 16.10.2008 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 3649 укладених з ПАТ "Державний експортно - імпортний банк".

Про прийняття зазначених рішень керуючий санацією листами № 15-8855, № 15-8856 повідомив ПАТ "Державний експортно - імпортний банк".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із з ПАТ "Державний експортно - імпортний банк", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Згідно ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Зазначені договри є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

Так, зокрема, пунктом 8.1 Кредитного договору № 15105К75 від 06.12.2005 року встановлено, що він є чинним до повної сплати заборгованості перед банком. Пунктом 9.1 Кредитного договору № 11508К10 від 16.10.2008 року встановлено, що він залишається чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Отже, на момент відмови керуючого санацією (02.11.2012р.) договори діють більше 7 та 4 років відповідно.

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання, як зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання Кредитного договору № 15105К75 від 06.12.2005 року, Іпотечного договору № 15105Z250 від 06.12.2005 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 5735, Кредитного договору № 11508К10 від 16.10.2008 року, Іпотечного договору № 11508Z30 від 16.10.2008 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 3649.

Окрім того, керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Щодо підстав для розірвання Іпотечного договору № 15105Z250 від 06.12.2005 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 5735, та Іпотечного договору № 11508Z30 від 16.10.2008 року з додатками, зареєстрованого в реєстрі за № 3649.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Кредитним договором № 15105К75 від 06.12.2005 року та Кредитним договором № 11508К10 від 16.10.2008 року припинилися з 02.12.2012 року.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078-09).

Таким чином розірвання Кредитного договору № 15105К75 від 06.12.2005 року та Кредитного договору № 11508К10 від 16.10.2008 року є окремою підставою для припинення зобов'язань за Іпотечним договором № 15105Z250 від 06.12.2005 року з додатками, зареєстрованим в реєстрі за № 5735, та Іпотечним договором № 11508Z30 від 16.10.2008 року з додатками, зареєстрованим в реєстрі за № 3649.

Щодо скарги ПАТ "Укрсоцбанк".

У листопаді 2012 року до суду звернувся ПАТ "Укрсоцбанк" зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року, іпотечним договором від 09.06.2004 року, зареєстрованим в реєстрі № 1789, із змінами та доповненнями, договором застави майнових прав № 750/1-050 від 22.04.2008 року із змінами та доповненнями, договором застави товарів в обороті № 750/1-147, із змінами та доповненнями.

В обгрунтування своєї сарги банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству зокрема статті 525 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань. Крім того, банк посилається на недоведеність збитків, яких завдають боржнику спірні договори. Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку скаргу підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарги банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Укрсоцбанк" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року, Іпотечного договору від 09.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі № 1789, із змінами та доповненнями, Договору застави майнових прав № 750/1-050 від 22.04.2008 року із змінами та доповненнями, Договору застави товарів в обороті № 750/1-147, із змінами та доповненнями, Договору Кредиту за Овердрафтом № 750/1-146 від 17.12.2008 року та п'яти додаткових угод до нього укладених з ПАТ "Укрсоцбанк".

Про прийняття зазначених рішень керуючий санацією листами № 15-8793, №15-8792 повідомив ПАТ "Укрсоцбанк".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Укрсоцбанк", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Згідно ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Зазначені договри є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" (а.с.78-150 том 32).

Так, зокрема, пунктом 7.3 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року встановлено, що договір дії до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Аналогічні положення зазначені за змістом п.7.3 Договору Кредиту за Овердрафтом № 750/1-146 від 17.12.2008 року. Отже, на момент відмови керуючого санацією (02.11.2012р.) договори діють більше 9 та 4 років відповідно.

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання, як зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року, Договору Кредиту за Овердрафтом № 750/1-146 від 17.12.2008 року та п'яти додаткових угод до нього, Іпотечного договору від 09.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі № 1789, із змінами та доповненнями, Договору застави майнових прав № 750/1-050 від 22.04.2008 року із змінами та доповненнями, Договору застави товарів в обороті № 750/1-147, із змінами та доповненнями.

Окрім того, керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Щодо аргументів ПАТ "Укрсоцбанк" про наявність рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2010р. у справі №4/4-10, яким було звернено стягнення на предмет іпотеки (активи боржника, що були у заставі в банку), та яке набрало законної сили, то суд наголошує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним та пріоритетним законом, щодо боржників відносно яких порушено провадження у справі про банкрутство. А тому інші законодавчі акти в тому числі Закон України "Про виконавче провадження" застосовуються щодо боржників в тій частині що не суперечать положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо підстав для розірвання Іпотечного договору від 09.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі № 1789, із змінами та доповненнями, Договору застави майнових прав № 750/1-050 від 22.04.2008 року із змінами та доповненнями, Договору застави товарів в обороті № 750/1-147, із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року та Договором Кредиту за Овердрафтом № 750/1-146 від 17.12.2008 року припинилися з 02.12.2012 року.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється в разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078-09).

Таким чином розірвання Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146 від 09.06.2004 року є окремою підставою для припинення зобов'язань за Іпотечним договором від 09.06.2004 року, зареєстрованим в реєстрі № 1789, із змінами та доповненнями, Договором застави майнових прав № 750/1-050 від 22.04.2008 року із змінами та доповненнями, Договором застави товарів в обороті № 750/1-147, із змінами та доповненнями.

Щодо скарги ПАТ "Брокбізнесбанк".

У листопаді 2012 року до суду звернувся ПАТ "Брокбізнесбанк" зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 117-ю від 19.02.2008 року, договором застави № 117/1 від 19.02.2008 року з додатками, договором застави № 117/3 від 07.03.2008 року з додатками.

В обгрунтування своєї сарги банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству зокрема статті 525 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань. Крім того, банк посилається на недоведеність збитків, яких завдають боржнику спірні договори. Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку скаргу підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарги банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Брокбізнесбанк" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання Кредитного договору № 117-ю від 19.02.2008 року, Договору застави № 117/1 від 19.02.2008 року з додатками, Договору застави № 117/3 від 07.03.2008 року з додатками укладених з ПАТ "Брокбізнесбанк".

Про прийняття зазначененого рішення керуючий санацією листом №15-8858 повідомив ПАТ "Брокбізнесбанк".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Брокбізнесбанк", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Згідно ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Зазначені договри є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" (а.с.109-150 том 8).

Так, зокрема пунктом 8.1 кредитного договору № 117-ю від 19.02.2008 року він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Отже, на момент відмови керуючого санацією (02.11.2012р.) договір діє більше 5 років.

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання, як зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання Кредитного договору № 117-ю від 19.02.2008 року, Договору застави № 117/1 від 19.02.2008 року з додатками, Договору застави № 117/3 від 07.03.2008 року з додатками.

Окрім того, керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Щодо підстав для розірвання Договору застави № 117/1 від 19.02.2008 року з додатками, Договору застави № 117/3 від 07.03.2008 року з додатками.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Кредитним договором № 117-ю від 19.02.2008 року припинилися з 02.12.2012 року.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється в разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078).

Таким чином розірвання Кредитного договору № 117-ю від 19.02.2008 року є окремою підставою для припинення зобов'язань за Договором застави № 117/1 від 19.02.2008 року з додатками, Договором застави № 117/3 від 07.03.2008 року з додатками.

Щодо скарги ПАТ АКБ "Індустріалбанк".

У січні 2013 року до суду звернувся ПАТ АКБ "Індустріалбанк" зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання:

- Договору кредитної лінії від 20.11.2008 № 2305/1100/6/08, Договору застави нерухомого майна від 23.12.09 № 2305z6/1100/6/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 20.11.08 № 2305z3/1100/6/08, Договору застави нерухомого майна від 23.12.09 № 2305z5/1100/6/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 20.11.08 № 2305z2/1100/6/08;

- Договору кредитної лінії від 17.07.2008 № 2305/1100/4/08, Договору застави нерухомого майна від 14.07.09 № 2305z4/1100/4/09, Договору застави від 31.10.2008 року, Договору застави нерухомого майна від 14.07.09 № 2305z6/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 14.07.09 № 2305z7/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 14.07.09 № 2305z5/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 10.08.09 № 2305z8/1100/4/09;

- Договору кредитної лінії від 03.03.2009 № 2305/1100/1/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 03.03.09 № 2305z/1100/1/09, Договір наступної застави рухомого майна від 03.03.09 № 2305z1/1100/1/09 та повідомив про це ПАТ АКБ "Індустрілабанк" листом № 15-8789, листом № 15-8788, листом № 15-8787.

В обгрунтування своєї сарги банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству, оскільки на думку скаржника кредитні договори та договри забезпечення зобов'язань були виконані боржником до порушення справи про банкрутство, грошові вимоги за цими договорами включені до реєстру вимог кредиторів. Крім того, банк посилається на недоведеність збитків, яких завдають боржнику спірні договори. Також на думку банку, відмова від виконання договорів укладених на забезпечення кредитних зобов'язань суперечить суті ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відсутні всі необхідні підстави для застосування керуючим санацією боржника ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку скаргу підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарги банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання:

- Договору кредитної лінії від 20.11.2008 № 2305/1100/6/08, Договору застави нерухомого майна від 23.12.09 № 2305z6/1100/6/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 20.11.08 № 2305z3/1100/6/08, Договору застави нерухомого майна від 23.12.09 № 2305z5/1100/6/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 20.11.08 № 2305z2/1100/6/08;

- Договору кредитної лінії від 17.07.2008 № 2305/1100/4/08, Договору застави нерухомого майна від 14.07.09 № 2305z4/1100/4/09, Договору застави від 31.10.2008 року, Договору застави нерухомого майна від 14.07.09 № 2305z6/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 14.07.09 № 2305z7/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 14.07.09 № 2305z5/1100/4/09, Договору застави рухомого майна від 10.08.09 № 2305z8/1100/4/09;

- Договору кредитної лінії від 03.03.2009 № 2305/1100/1/09, Договору наступної застави нерухомого майна від 03.03.09 № 2305z/1100/1/09, Договір наступної застави рухомого майна від 03.03.09 № 2305z1/1100/1/09 укладених з ПАТ АКБ "Індустріалбанк".

Про прийняття зазначененого рішення керуючий санацією листами №15-8789, №15-8788, №15-8787 повідомив ПАТ "Брокбізнесбанк".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із ПАТ АКБ "Індустріалбанк", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до пункту 8.17 Договору кредитної лінії від 20.11.2008 № 2305/1100/6/08 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання (20.11.2008 року) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Такий чином строк дії цього договору станом на 02.11.2012 року (дата відмови від виконання договору) становив більше ніж 4 роки.

Відповідно до пункту 8.16 Договору кредитної лінії від 17.07.2008 № 2305/1100/4/08 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання (17.07.2008 року) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Такий чином строк дії цього договору станом на 02.12.2012 року (дата відмови від виконання договору) становив більше ніж 4 роки.

Відповідно до пункту 8.17 Договору кредитної лінії від 03.03.2009 № 2305/1100/1/09 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання (03.03.2009 року) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Такий чином строк дії цього договору станом на 02.11.2012 року (дата відмови від виконання договору) становив більше ніж 3 роки.

Отже, зазанчені договори є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

Зазначені договори не виконані, а їх виконання, як було зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання Договорів кредитної лінії, Договорів застав рухомого та нерухомого майна, які перелічені вище.

Керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору, то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Чинним законодавством, в випадку відмови керуючого санацією від виконання договору, не передбачено будь-якого іншого способу захисту прав, за виключенням визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, слід відмітити, що встановлений тридцятиденний строк є граничним та поновленню не підлягає.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Договорами кредитної лінії припинилися з 02.12.2012 року.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється в разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема, така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 28 Закону України передбачено, що застава припиняється з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078-09).

Таким чином розірвання Договорів кредитної лінії є окремою підставою для припинення зобов'язань за договорами застави рухомого та нерухомого майна. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що право на відмову від виконання Договорів має керуючий санацією, який за змістом Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є Боржником, а має особливий статус.

Твердження ж банку про те, що керуючий санацією відмовився від виконання вимог, які включені до реєстру не відповідає дійсності, оскільки такого рішення керуючий санацією не приймав та відповідних повідомлень не надсилав.

Щодо тверджень банку про те, що керуючий санацією також не може відмовитися від сплати процентів за користування чужими коштами, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство" провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Таким чином норми пункту 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають переважному застосуванню перед статтею 536 Цивільного кодексу України.

Окремо слід зазначити, що стаття 536 Цивільного кодексу України не регулює взаємовідносини сторін щодо припинення, розірвання зобов'язань за кредитним договором, а тому положення статті 651 Цивільного кодексу України щодо права на односторонню відмову від договору, в силу Закону відповідно до ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються без будь-яких обмежень.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України є очевидним, що розмір процентів встановлюється договором або законом. Проте, в разі розірвання договору в односторонньому порядку в силу закону зобов'язання за договором, в тому числі і щодо сплати процентів, які визначені договором припиняються.

Щодо тверджень банку про відсутність обов'язкових умов, за яких керуючий санацією має право на відмову від виконання договорів на підставі пункту 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або банкрутом", то суд зазначає наступне.

Так, посилаючись на статтю 22 Цивільного кодексу України банк стверджує, що у боржника відсутні збитки, а тому відсутня обов'язкова умова, яка надає право керуючому санацією відмовитися від виконання договору.

Проте, відповідно до пункту 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Таким чином, визначення збитків відповідно до положення статті 22 Цивільного кодексу України застосовуються виключно в разі звернення до суду особи, яка вважає, що її цивільні права порушені з позовом про відшкодування збитків.

В правовідносинах, які регулювалися вищезазанченими договорами, збитки у боржника, в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, могли виникнути лише в разі порушення ПАТ АКБ "Індустріалбанк" цивільних прав ПАТ "Сумихімпром" та звернення останнім з відповідним позовом (заявою) про їх відшкодування.

Збитки визначені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є економічною категорією та не залежать від виконання ПАТ АКБ "Індустріалбанк" своїх зобов'язань за договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

З огляду на зазначене, визначальним в процедурі санації є саме запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, а сама процедура, перш за все, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника. В разі недостатності активів для погашення заборгованості в повному обсязі можливе погашення заборгованості частково, що повністю кореспондується з рішенням керуючого санацією про відмову від виконання кредитних договорів.

Таким чином, відмова керуючого санацією від договорів, яка викладена в листах № 15-8789, № 15-8788, № 15-8787 відповідає статті 651 Цивільного кодексу України, пункту 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому відсутні будь-які підстави для визнання дій керуючого санацією незаконними, а відмову від вищевказаних договорів недійсною.

Щодо скарги (заяви) ПАТ "Райффайзен банк аваль" в особі Сумської обласної дирекції про визнання неправомірними дій керуючого санацією та визнання поточних кредиторських вимог до боржника.

У грудні 2012 року до суду звернувся ПАТ "Райффайзен банк аваль" в особі Сумської обласної дирекції зі скаргою на дії керуючого санацією боржника в якій просить суд визнати незаконними дії керуючого санацією Лазаковича І.В. пов'язані з його односторонньою відмовою з 02.12.2012р. від виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року, договору іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року. У зазначені скарзі (заяві) банк просить також суд визнати поточні вимоги до боржника у розмірі 290992,19 грн.

В обгрунтування своїх сарг банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань є незаконним та суперечить чинному законодавству, оскільки на думку скаржника, керуючий санацією фактично відмовився від виконання вимог визнаних господарським судом та включених до реєстру кредиторів. Крім того, банк посилається на відсутність підстав для відмови від виконання зобов'зань керуючим санацією згідно ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також скаржник посилається на інші обставини зазначені за змістом скарги.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку скаргу (заяву) підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю. У своїх відзивах, зокрема учасники справи посилаються на вимоги ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо можливості відмови керуючим снацією від виконання зобов'язань боржника, а також на інші обставини зазначені за змістом відзивів.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти скарги (заяви) банку.

Директором з економіки та фінансів, начальником фінансового відділу та начальником юридичного відділу ПАТ "Сумихімпром" було проведено аналіз фінансово-економічних перспектив виконання кредитних договорів ПАТ "Сумихімпром". Відповідно до висновку за результатами проведеного аналізу фінансове становище ПАТ "Сумихімпром" було охарактеризоване, як критичне. Баланс ПАТ "Сумихімпром" свідчить про абсолютну неплатоспроможність та критичну структуру власного капіталу. Відновлення платоспроможності ПАТ "Сумихімпром" за умови виконання довгострокових кредитних договорів протягом 2014 року (період санації) неможливе. Виконання перелічених довгострокових кредитних договорів призведе в період санації (2014 р.) до додаткових збитків в розмірі 87 млн.грн.

Керуючим санацією на підставі проведеного аналізу було винесено питання на засідання комітету кредиторів 02.11.2012р. про те, що виконання кредитних договорів є збитковим для боржника.

Комітет кредиторів заслухавши керуючого санацією прийняв рішення про зобов'язаня керуючого санацією відмовитись від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром", укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Райффайзен банк аваль" до порушення справи про банкрутство (протокол №01/11-КК від 02.11.2012р. а.с.88 том 108).

На виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення 02.11.2012р. відмовитися від виконання кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року, договору іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року з 02.12.2012 року укладених з ПАТ "Райффайзен банк аваль".

Про прийняття зазначеного рішення керуючий санацією листом №15-8857 повідомив ПАТ "Райффайзен банк аваль".

Комітет кредиторів на засіданні 09.11.2012р. прийняв рішення, яким затвердив рішення про відмову керуючого санацією від виконання договорів ПАТ "Сумихімпром" укладених з банками, в тому числі із ПАТ "Райффайзен банк аваль", прийняте на виконання рішення комітету кредиторів від 02.11.2012р. (протокол №09/11-КК від 09.11.2012р. а.с.90 том 108).

Згідно ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 10 статі 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Зазначені догвори є довгостроковими та такими, що укладені до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" (а.с.3-53 том 8).

Так, зокрема, пунктом 9.1 Кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року встановлено, що він дії до повного погашення позичальником своїх зобов'язань. Отже, на момент відмови керуючого сангацією (02.11.2012р.) договір діє більше 6 років.

Термін дії зазначених договорів не закінчився, а їх виконання, як було зазначено вище, завдає збитки ПАТ "Сумихімпром" та створює перешкоди відновлення його платоспроможності.

Таким чином, об'єктивно існують всі встановлені ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави для прийняття рішення керуючим санацією про одностороннє розірвання кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року, договору іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року.

Окрім того, керуючий санацією відмовився від виконання договорів у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" трьохмісячний строк з моменту прийняття рішення про санацію.

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Правовими наслідками розірвання договору в силу ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені цією ж статтею, а саме сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 83 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що сторона договору, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частинами 3 та 4 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором,договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, зміна або припинення правовідношення. Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. №5011-34/12256-2012.

Щодо підстав для розірвання договору іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, зобов'язання сторін за Кредитним договором № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року припинилися з 02.12.2012 року.

Статтею 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється в разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється з припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" регламентує, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Такий висновок узгоджується з судовою практикою Вищого господарського суду України (Постанова від 13 липня 2010 року в справі № Б13/078-09).

Таким чином розірвання Кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року є окремою підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року.

Щодо визнання вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 290992,19 грн., які виникли після порушення справи про банкрутство.

В своїй заяві (скарзі) про оскарження дій керуючого санацією банк просить суд визнати вимоги в сумі 290992,19 грн., які виникли після порушення справи про банкрутство.

Згідно абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними законом №4212-VI від 22.12.2011р.) - далі - Закон, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. було порушено провадження у даній справі

Ухвалами господарського суду Сумської області від 05.07.2012р., 07.08.2012р., 06.09.2012р. по справі № 5021/2509/2011 було затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року було задоволено клопотання комітету кредиторів і введено процедуру санації ПАТ "Сумихімпром" строком на дванадцять місяців, керуючим санацією боржника призначено його керівника - голову правління ПАТ "Сумихімпром" Лазаковича І.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Марченка Р.В. на строк здійснення процедури санації.

Згідно ч.1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно абзаців 6, 24 статті 1, ч.6 статті 12 Закону дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь - яких обмежень, що встановлені Законом для конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку встановленому статтею 23 Закону з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Згідно п.7 ч.1 статті 23 Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, до винесення постанови про визнання боржника банкрутом Законом не передбачено розгляд судом заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення справи про банкрутство, що не позбавляє кредитора можливості звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Зазначена правова позиція викладена також в постанові Вищого господарського суду від 20.11.2012р. у справі №10/5026/290/2011.

На даний час боржник банкрутом не визнавався.

З огляду на викладене у суду відсутні правові підстави для визнання поточних кредиторських вимог на стадії санації.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання кредитора на ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави допустити, що останній мав на увазі збитки, право на відшкодування яких встановлені цією нормою.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" № 01-8/2111 від 07.04.2008 року, "поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 Господарського кодексу України та у частині другій статті 22 Цивільного кодексу України, не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, Господарський кодекс України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. Цивільний кодекс України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість Господарський кодекс України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються".

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.07.2011 року "Щодо застосування окремих норм цивільного законодавства", який опубліковано за наслідками розгляду Верховним Судом України заяв про перегляд судових рішень, встановлено, що з урахуванням наведеного та згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (постанова від 4 липня 2011 року № 3-59 гс 11).

Таким чином, поточні вимоги не можуть ототожнюватися із збитками, які мають зовсім іншу правову природу.

Керуючий санацією рішення про відмову від Кредитного договору № 012/06-11/2094 від 28.07.2006 року, договору іпотеки від 04.01.2007 року, договору застави обладнання від 04.01.2007 року було прийнято 02.11.2012 року.

Частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлений тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією, протягом якого кредитори можуть звернутися з заявами про відшкодування збитків.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у встановлені законом строки з заявою про відшкодування збитків не звертався.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, відмовити ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у визнанні кредиторських вимог в сумі 290992,19 грн., які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Щодо заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків на суму 41421606,73 грн.

У січні 2013 року до суду звернувся ПАТ "Укрсоцбанк" із заявою про відшкодування збитків на суму 41421606,73 грн.

В обгрунтування своїх сарг банк посилається на те, що рішення керуючого санацією про відмову від виконання зобов'язань завдало банку збитків на зазначену суму, що дає банку право на підставі ч. 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернутись з даною заявою до суду.

В судовому засіданні 11.06.2013р. представник банку заяву підтримує у повному обсязі.

Від керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" надійшли відзиви щодо скарги банку в яких керуючий санацією, розпорядник майна та кредитори просять суд відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

В судовому засіданні представники керуючого санацією, розпорядника майна та кредиторів ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ПрАТ "Кримський титан" заперечують проти заяви банку.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство. Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 ГПК розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про банки і банківську діяльність».

Господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2012р. у справі №11/48.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до суду із заявою про відшкодування збитків на суму 41421606,73 грн. шляхом стягнення їх із боржника. В обґрунтування своїх вимог банк посилається на ч.10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає, що сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

02.11.2012 року керуючий санацією прийняв рішення відмовитися від виконання Договору кредиту за овердрафтом № 750/1-146 від 17.12.2008 року, Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 750/1-146від 09.06.2004 року про що було повідомлено листами за № 15-8792 та 15-8793 з 02.12.2012 року.

Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договорів у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Оскільки пунктом 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість керуючого санацією відмовитися від виконання договору, то зазначені договори є розірваними в силу закону.

Так, частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлено порядок визначення збитків та їх доведення, до правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 названого Кодексу. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В якості збитків кредитором заявлені вимоги станом на 21.11.2012 року.(в тому числі платежі за кредитами, відсотки за користування кредитами).

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, -у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.07.2011 року «Щодо застосування окремих норм цивільного законодавства» в результаті узагальнення судової практики Верховного Суду України зазначено, що згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року по справі № 28/109 «для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення».

Всупереч зазначеному, ПАТ "Укрсоцбанк" не наведено усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, для констатування факту наявності будь-якого збитку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків.

Щодо клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг.

У листопаді 2012 року до суду звернувся розпорядник майна боржника з клопотанням про затвердження оплати його послуг на рівні середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

10.06.2013р. боржником було подано до суду довідку про середньомісячну заробітну плату голови правління боржника з жовтня 2010 року по вересень 2011 року, яка склала 11648,41 грн. (а.с.59-60 том 112).

В судовому засіданні розпорядник майна підтримує подане клопотання.

Від боржника, керуючого санацією та кредиторів ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ТОВ "КУА "Промислові інвестиції", УПФУ в м.Сумах надійшли відзиви на клопотання розпорядника майна в яких сторони не заперечують проти клопотання.

Від кредитора ДПІ в м.Сумах, ПАТ "Райффайзен банк аваль" надійшли відзиви на зазначене клопотання в якому кредитори залишають питання затвердження оплати послуг на розсуд суду.

Від ПАТ "Укрсоцбанк" та АТ "Укрексімбанк" надійшло заперечення щодо зазначеного клопотання.

В судовому засіданні представники боржника, керуючого санацією та кредиторів підтримують свої відзиви щодо клопотання розпорядника майна.

Відповідно до ч. 14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Комітетом кредиторів було встановлено оплату послуг розпорядника майна у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (протокол №15/10-КК від 15.10.2012р.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання розпорядника майна та затвердження оплати його послуг у розмірі встановленому комітетом кредиторів.

Щодо клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації у справі.

У березні 2013 року до суду звернулись розпорядник майна, керуючий санацією та голова комітету кредиторів із клопотанням про продовження строку підготовки плану санації у справі.

В судовому засіданні представники боржника, керуючого санацією голови комітету кредиторів та розпорядник майна підтримують подане клопотання.

Від кредиторів ТОВ "Сінтез ресурс", ПАТ КБ "Надра", ТОВ "КУА "Промислові інвестиції" надійшли відзиви на клопотання розпорядника майна в яких кредитори підтримують клопотання зазначене клопотання.

Від ДПІ в м.Сумах надійшов відзив на зазначене клопотання в якому кредитор зазначив, що питання продовження строку підготовки плану санації у справі залишає на розсуд суду.

Від АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "ВіЕйБі Банк", ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Укрексімбанк" та ФДМ України надійшли відзиви в яких вони заперечують проти зазначеного клопотання.

В судовому засіданні представники кредиторів та ФДМ Українипідтримують свої відзиви щодо поданого клопотання.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.6 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правамиправами держави (далі - уповноважені особи), Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Згідно з ч.1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, забезпечують розроблення умов реструктуризації та санації державних підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутних капіталах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Своє клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів мотивують тим, що на даний час триває процес приватизації боржника, план приватизації товариства знаходиться на погодженні в Міністерстві юстиції України, що перешкоджає узгодженню та поданню до суду плану санації.

Суд наголошує, що ухвала від 30.10.2012р. про введення процедури санації набрала законної сили 12.12.2012р. (дата винесення постанови апеляційної інстанції про перегляд ухвали від 30.10.2012р.). Після чого матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України для розгляду касаційних скарг.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013р. ухвалу господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року у справі № 5021/2509/2011 залишено без змін.

22.04.2013р. матеріали справи повернулись до господарського суду Сумської області.

З урахуванням того, що питання введення процедури санації, було оскаржено кредиторами, керуючий санацією був позбавлений можливості розробляти план санації (в тому числі із залученням інвесторів) та виносити його на розгляд комітету кредиторів.

Питання продовження строку підготовки плану санації боржника було предметом розгляду на засіданні комітету кредиторів від 18.03.2013р. на якому було прийнято рішення звернутись з відповідним клопотанням до суду.

Можливість продовження господарським судом строку підготовки плану санації узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 28.04.2013р. №Б-7-11/283-13/143.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та продовження строку підготовки плану санації боржника на шість місяців.

Щодо заяви OSTCHEM Holding GmbH про заміну кредитора на його правонаступника у справі.

У січні 2013 року до суду звернулось OSTCHEM Holding GmbH із заявою про заміну кредитора у справі - Ostсhem International GmbH на його правонаступника у справі.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримує

Від боржника, керуючого санацією та розпорядника майна надійшли відзив щодо поданої заяви в яких боржник, керуючий санацією та розпорядник майна не заперечують проти заміни кредитора у справі.

В судовому засіданні представники кредиторів, боржника, керуючого санацією та розпорядника майна не заперечують проти заміни кредитора у справі.

Ухвалою суду від 07.08.2012р. кредиторські вимоги Ostсhem International GmbH в сумі 280583401,54 грн. було визнано та включено до реєстру вимог кредиторів.

18 вересня 2012 року державним нотаріусом міста Відень магістром ОСОБА_26 було нотаріально посвідчено Договір про злиття від 13 вересня 2012 року між компанією Ostсhem International GmbH та компанією Ostсhem Holding AG, відповідно до якого компанія Ostсhem International GmbH "об'єднується шляхом злиття та передачі свого майна в цілому, з усіма активами та пасивами, правами та обов'язками, шляхом загального правонаступництва та виключаючи ліквідацію товариства Ostсhem Holding AG…".

В подальшому, відповідно до рішення Загальних зборів від 13.09.2012 року, компанія Ostсhem Holding AG була перетворена на компанію Ostсhem Holding GmbH.

Таким чином, компанія Ostсhem Holding GmbH є правонаступником всіх прав та обов'язків компанії Ostсhem International GmbH, яка бере участь у даній справі в якості кредитора ПАТ "Сумихімпром".

Відповідно до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи із того, що компанія Ostсhem Holding GmbH є правонаступником всіх прав та обов'язків компанії Ostсhem International GmbH, суд дійшов висновку задовольнити заяву та заміни кредитора у справі на його правонаступника.

Щодо заяви Компанії Tolexis International Limited про заміну кредитора на його правонаступника у справі.

У квітні 2013 року до суду звернулась Компанія Tolexis International Limited із заявою про заміну кредитора у справі - Компанію Ransweel Trading Limited на його правонаступника у справі.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримує

Від боржника, керуючого санацією та розпорядника майна надійшли відзив щодо поданої заяви в яких боржник, керуючий санацією та розпорядник майна не заперечують проти заміни кредитора у справі.

В судовому засіданні представники кредиторів, боржника, керуючого санацією та розпорядника майна не заперечують проти заміни кредитора у справі.

Ухвалою суду від 07.08.2012р. кредиторські вимоги Компанї Ransweel Trading Limited в сумі 15926019,15 грн. було визнано та включено до реєстру вимог кредиторів.

04 лютого 2013 року між компанією Ransweel Trading Limited та компанією Tolexis International Limited було укладено Договір про відступлення права вимоги до Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року, відповідно до п. 1.1. якого Первісний Продавець (компанія Ransweel Trading Limited) відступає, а Новий Продавець (Компанія Tolexis International Limited) приймає права (вимоги), які виникли у Первісного Продавця перед Боржником - ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) по Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року, які підтверджені ухвалою господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року у справі №5021/2509/2011.

Сума переданих відповідно до п. 1.1. даного Договору прав (вимоги) по Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року складає 2 006 919,49 доларів США, що є еквівалентом 15 926 019,15 грн.

Таким чином, відповідно до укладеного Договору про відступлення права вимоги до Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні по поверненню заборгованості по Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року: права кредитора по Контракту № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року перейшли від компанії Ransweel Trading Limited до компанії Tolexis International Limited.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи із того, що до компанії Tolexis International Limited перейшло право вимоги за Контрактом № 27-02/04-08 від 02 квітня 2008 року, суд дійшов висновку задовольнити заяву та заміни кредитора у справі на його правонаступника.

11.06.2013р. від АКБ "Індустріалбанк" надійшло клопотання про зобов'язання керуючого санацією брати особисту участь у судових засіданнях у даній справі.

Разом з тим, у клопотанні кредитора відсутня належна мотивація предмету клопотання.

Сттатею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено право фізичних та юридичних осіб діяти в господарському суді через своїх представників.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання кредитора.

06.06.2013р. від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надійшло клопотання про витребування від керуючого санацією і розпорядника майна копій протоколів комітету кредиторів та інших документів в обґрунтування заявлених клопотань.

Суд наголошує, що 06.06.2013р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.06.2013р. Але кредитор своїми правами передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався та не ознайомився з матеріалами справи, в тому числі з необхідними банку документами.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання банку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що 06.06.2013р. представник ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" наполягав на зобов'язанні представника ФДМ України дати пояснення щодо стадії приватизації боржника. Однак, представник банку 11.06.2013р. не з'явився в судове засідання, а представник ФДМ України в судове засідання з'явився та надав суду пояснення щодо стадії приватизації боржника.

Керуючись статтями 1, 3-1, 6, 12, 14, 16, 17, 18, 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними законом №4212-VI від 22.12.2011р.), статтями 22, 25, 28, 86 Господарського процесуального кодексу України, статтями 8,15, 16, 22, 214, 512, 593, 623, 651, 653 Цивільного кодексу України, статтями 20, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 3, 28 Закону України "Про заставу", статтями 3,17 Закону України "Про іпотеку", суд -

ухвалив :

У задоволенні скарг ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", ПАТ "Державний експортно - імпортний банк" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" у м.Суми, ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Брокбізнесбанк", ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на дії керуючого санацією - відмовити.

У задоволенні заяви (скарги) щодо оскарженні дій керуючого санацією та визнання вимог у сумі 290992,19 грн. - відмовити.

У задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про відшкодування збитків на суму 41421606,73 грн. - відмовити.

Клопотання розпорядника майна про затвердження розміру оплати послуг -задовольнити.

Затвердити оплату послуг розпорядник майна боржника Марченка Р.В. у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство, а саме, у розмірі 11648,41 грн. за кожен місяць здійснення розпорядником майна своїх повноважень.

Клопотання розпорядника майна, керуючого санацією та голови комітету кредиторів про продовження строку підготовки плану санації у справі - задовольнити.

Продовжити строк підготовки плану санації боржника ПАТ "Сумихімпром" на шість місяців.

Заяву OSTCHEM Holding GmbH про заміну кредитора на його правонаступника у справі - задовольнити.

Замінити кредитора у даній справі - Ostсhem International GmbH на його правонаступника - Ostсhem Holding GmbH.

Заяви Компанії Tolexis International Limited та Компанії Ransweel Trading Limited про заміну кредитора на його правонаступника у справі - задовольнити.

Замінити кредитора у даній справі - Компанію Ransweel Trading Limited на його правонаступника - Компанію Tolexis International Limited.

Зобов'язати розпорядника майна внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів у зв'язку із замінами кредиторів на їх правонаступників.

У задоволенні клопотання ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про витребування від керуючого санацією та розпорядника майна документів - відмовити.

У задоволенні клопотань ПАТ "Укрсоцбанк" про витребування доказів та відкладення розгляду справи - відмовити.

У задоволенні клопотань ПАТ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м.Суми про зобов'язання керуючого санацією брати особисту участь в судових засіданнях та відкладення розгляду справи - відмовити.

Копію даної ухвали надіслати кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, керуючому санацією, Фонду державного майна України, державному органу з питань банкрутства (управлінню юстиції та Мін'юсту), прокурору, Сумській міській раді.

Повний текст ухвали складено 17.06.2013р.

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова

Часті запитання

Який тип судового документу № 31947246 ?

Документ № 31947246 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 31947246 ?

Дата ухвалення - 11.06.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 31947246 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 31947246 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 31947246, Господарський суд Сумської області

Судове рішення № 31947246, Господарський суд Сумської області було прийнято 11.06.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 31947246 відноситься до справи № 5021/2509/2011

Це рішення відноситься до справи № 5021/2509/2011. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 31947203
Наступний документ : 31955737