Рішення № 31942931, 12.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.13 р. Справа № 914/2047/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: «Чарест Холдінг Лімітед» (Charest Holding Limited), м. Нікосія, Кіпр;

до відповідача: Компанії з обмеженою відповідальністю «Високий Замок Інвестментс Лімітед» (Visoky Zamok Investments Limited), м. Лондон, Англія;

про: стягнення 18 341 897 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ковалик А.І.- представник на підставі довіреності від 21.02.2013 року;

відповідача: Кошовський О.А. - представник на підставі довіреності від 04.02.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 30.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом «Чарест Холдінг Лімітед» (Charest Holding Limited) до Компанії з обмеженою відповідальністю «Високий Замок Інвестментс Лімітед» (Visoky Zamok Investments Limited) про стягнення 18 341 897 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 10.06.2013 року.

У судовому засіданні 10.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача позов визнав. Судом оголошено перерву до 12.06.2013 року.

У судовому засіданні 12.06.2013 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу. "Чарест Холдінг Лімітед" (Charest Holding Limited) (надалі по тексту рішення - позивач, продавець) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Компанії з обмеженою відповідальністю «Високий Замок Інвестментс Лімітед» (Visoky Zamok Investments Limited) (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець) про стягнення 18 341 897 грн. 00 коп.

Відповідно до укладеного 28.03.2013 року договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ6-13/02-5 (надалі по тексту рішення - договір) позивач продав, а відповідач купив цінні папери. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 договору загальна вартість відчужених за вказаних договором цінних паперів склала 18 341 897 грн. 00 коп.

На порушення умов договору відповідач не оплатив отриманих цінних паперів у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Представник відповідача позов визнав, наявність боргу підтвердив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Між сторонами 28 березня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ6-13/02-5. За умовами вказаного договору позивач продав, а відповідач купив наступні цінні папери: 271 штуку простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СЕРТЕЗА", загальною вартістю 1 897 грн. 00 коп., та 1 834 штуки простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КАПІТАЛ ІНВЕСТ", загальною вартістю 18 340 000 грн. 00 коп. Відповідно загальна сума за продаж цінних паперів становить 18 341 897 грн. 00 коп.

Порядок розрахунків за договором та передачі цінних паперів встановлено в статті 3 договору «Порядок розрахунків та передачі цінних паперів». Так, за змістом пункту 3.1 статті 3 договору продавець протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання цього договору, зобов'язується виконати всі дії, які необхідно, для переказу цінних паперів зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок в цінних паперах покупця. Право власності на цінні папери, вказані в п. 1.1 цього договору, переходить до покупця з моменту внесення змін до рахунку в цінних паперах покупця.

На виконання вказаного положення договору продавець здійснив всі дії для переказу цінних паперів із власного рахунку в цінних паперах на відповідний рахунок покупця. Відповідні зміни були внесені до рахунку в цінних паперах покупця, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах (додаток 4 до позовної заяви), а також Актом прийому-передачі цінних паперів від 02.04.2013 року. Відповідно, до покупця перейшло право власності на цінні папери.

У свою чергу, за змістом пункту 3.5 статті 3 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю на його розрахунковий рахунок в безготівковій формі загальну вартість цінних паперів 18 341 897 грн. 00 коп., що є еквівалентом 2 294 745,03 доларів США (за курсом НБУ 7,993 грн.), протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту підписання цього договору.

Всупереч наведеному положенню, відповідач не здійснив оплату цінних паперів за договором. Одночасно, право власності на такі цінні папери до відповідача перейшло.

Докази оплати суми боргу відповідачем у розмірі 18 341 897 грн. 00 коп. в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 28 березня 2013 року сторони уклали договір купівлі-продажу цінних паперів, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 Роз'яснення № 04-5/608 від 31 травня 2002 року Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України «Про міжнародне приватне право»».

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», українські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, серед іншого, «якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача».

Із договору вбачається, що на території України розміщенні певні активи відповідача, на які може бути звернено стягнення. Відповідач має у ПАТ АКБ «Львів» (м. Львів) поточні рахунки № 2600628505, № 260072850501 (МФО 325268). На вказаних рахунках відповідача можуть знаходитись грошові кошти, за рахунок яких може бути задоволено законну вимогу позивача.

З огляду на наведене, господарський суд Львівської області є компетентним судом для розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Такий строк був визначений у договорі та становив 5 банківських днів після підписання договору.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по продажу цінних паперів на суму 18 341 897 грн. 00 коп., тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, 12.06.2013 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про відкликання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив суд не розглядати її по суті. Враховуючи наведене вище суд не розглядав клопотання позивача про забезпечення позову по суті.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 66, 82-85, 116, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Компанії з обмеженою відповідальністю «Високий Замок Інвестментс Лімітед» (Visoky Zamok Investments Limited) (вул. НЬО БРОУД СТРІТ, 42, 2-ий поверх, Лондон, ЕС2М 1JD, Англія, реєстраційний код 6444907, п/р №№ 2600628505, 260072850501 у ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268; 2ND FLOOR, 42 NEW BROAD STREET, LONDON EC2M 1JD) на користь «Чарест Холдінг Лімітед» (Charest Holding Limited) (Арх. Макаріу III, 69 ТЛЕС ТАВЕР, 3-й поверх, офіс 301, п/с 1070, Нікосія, Кіпр, п/р № 2600355458 в ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268; Arch. Makaiou III, 69 TLAIS TOWER, 3-rd floor, office 301, 1070, Nicosia, Cypres) 18 341 897 грн. 00 коп. боргу та 68 820 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 15.06.2013 року.

Суддя Матвіїв Р.І.