Рішення № 31942467, 27.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7714/2011

Провадження № 2/344/670/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Боднар Н.Я.,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про припинення зобов'язань за договором поруки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про припинення зобов'язань за договором поруки №201 укладеного 27.07.2006р. з дати збільшення обсягу відповідальності позивача, тобто з 30.06.2008р. та стягнення судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача вимогу позову підтримав з мотивів наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив в позові відмовити оскільки поручитель, згідно з умовами договору поруки, поручився за виконання боржником зобов'язання за кредитним договором та несе відповідальність лише за сплату процентів в розмірі 12,5% річних, не зважаючи на те, що боржник сплачує 14% річних, при цьому решта 1,5% порукою не забезпечуються, та вказав, що у діючому законодавстві відсутні заборони щодо внесення змін в умови основного зобов'язання без згоди поручителя.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача підтримала заявлені вимоги позову та просила суд їх задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно зі статтями 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (далі Банк) та ОСОБА_3 (далі позичальник) 27.07.2006р. було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 (надалі Договір) (а.с.6-8), за умовами якого позичальник одержав у Банку кредит в сумі 19000 дол. США, а п. 1.1.1 Договору визначено розмір відсотків за користування кредитом - 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір поруки №201 від 27.07.2006р. (а.с.4). Згідно з умовами п. 1.1 договору поруки, позивач поручався перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати прроцентів за користування кредитом, а також можливих фінансових санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р.

Між позичальником і Банком 01.07.2008р укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р. (а.с.5), відповідно до якого сторони домовились, що пункт 1.1 Договору: з 01.07.2008р. встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних, та, відповідно, зазначити по тексту договору процентну ставку в розмірі 14% річних (а.с.5), а 24.06.2009р. між позичальником і Банком укладено ще одну додаткову угоду про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р., за якою змінено графік погашення кредитної заборгованості (а.с. зв. 5).

Згідно до п. 3.3.2. договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний до моменту виконання зобов'язання забезпеченого порукою, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

Тобто для збереження чинності поруки зміни, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, потребують саме одержання згоди поручителя, а не лише повідомлення поручителя про подібні зміни.

Відповідно до п. 5.1. договору поруки (а.с. зв.4) закріплено, що усі повідомлення за цим Договором будуть вважатись зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправника.

Однак доказів про те, що позивач був повідомлений про укладення 01.07.2008р. додаткової угоди про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р., а також про укладення 24.06.2009р. додаткової угоди про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р. та при цьому надав свою згоду на такі зміни, відповідачем суду не надано.

За таких обставин сторони договору про надання відновлювальної кредитної лінії №663-22/340 від 27.07.2006р. змінили умови договору із збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі поруки №201 від 27.07.2006р. вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 визначено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 року).

Твердження представника відповідача про те, що внесені зміни не порушили права поручителя та умов договору поруки, а обсяг відповідальності поручителя збільшений не був свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) слід зауважити, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).

Позивач звернувся в суд з позовом про припинення зобов'язань за договором поруки, а фактично про визнання поруки такою, що припинена.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про припинення зобов'язань за договором поруки, а фактично про визнання поруки такою, що припинена підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, ст. ст. 3, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 553, 554, 559 ч.1, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати поруку за договором поруки від 27.07.2006р. №201, укладеним між акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такою, що припинена.

Стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» (03150,м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) к/р.32001100801 в ОПЕРУ НБУ, МФО 300001, код 00039019 на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1) 8,50 грн. витрат по оплаті державного мита та 37,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгялду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

( Повний текст рішення виготовлений 27.05.2013р.)

Суддя Шамотайло О.В.