Рішення № 31940044, 13.06.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/14743/2012рік

2/638/849/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2013 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Гайдук Л.П.

при секретарі Лабузній С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки в натурі та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі та з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки в натурі та визнання права власності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.1992р. вона є власником 15/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 рішенням того ж суду від 15.12.1992р. її частка в зазначеному домоволодінні в розмірі 30/100 виділена в натурі та встановлено, що вона є власником будівель літ. «Б-1», «Л», «В», «М», забору № , калитки № 7, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2003року вона є також власником 34/100 вказаного домоволодіння, проте її частка в натурі не виділена, тому позивач просить суд виділити їй в натурі житлове приміщення № 3 площею 10,8кв.м. та житлове приміщення № 4 площею 13,2 кв.м. в будівлі літ. «А-1», надвірних будівель «а1» (сені), «а2» (сені), «б» (сені) в домоволодінні АДРЕСА_1 та визнати за нею права власності на житлове приміщення № 3 площею 10,8кв.м. та житлове приміщення № 4 площею 13,2 кв.м. в будівлі літ. «А-1», надвірні будівлі «а1» (сені), «а2» (сені), «б» (сені) в домоволодінні АДРЕСА_1.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та пояснили суду, що позивач не зверталась до співвласників з проханням виділення їй частки в домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1, тому її права ніхто не порушував, також порядок користування спірним домоволодінням вже визначався рішеннями суду від 1976р. та від 1992р.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.12.1992р. за ОСОБА_1 було визнано право власності на 15/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1 та право власності на 30/100 частин зазначеного домоволодіння, та виділено їй літ. «Б-1», сарай літ. «Л», погріб «В», уборна літ. «М», забор № 1, калитку № 7, в користування виділена земельна ділянка площею 142кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 є власницею 10/100 частин двох житлових будинків з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_5, якому зазначені частини домоволодіння належали на підставі договору дарування посвідченого 28.02.1997р. 1 ХДНК за реєстровим № 6-824, зареєстрованого в ДКП Харківського міського бюро технічної інвентаризації 12.03.1997р. за реєстровим № 352.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житлові будинки літ А-1, літ. Б-1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 4/100 часток за кожним на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-1963/08 від 11.03.2008р. та додаткового рішення від 18.09.2008р., за ОСОБА_5- 10/100частин на праві приватної власності на підставі договору дарування № 6-824 від 28.02.1997р., за ОСОБА_6 -15/100частин на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-429 від 27.03.1992р., за ОСОБА_6- 15/100частин на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-2666 від 15.12.1992р., за ОСОБА_2- 18/100 частин на праві приватної власності н підставі договору дарування № 2-2741 від 25.06.1997р., за ОСОБА_1- 34/100 частин на праві приватної власності на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.03.2003р.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України засобами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання прав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 набувала право власності наступним чином:34\100 ч. будинку після попереднього власника будинку ОСОБА_7,до якої перейшло право власності від ОСОБА_8 у користуванні якої значились такі приміщення:у будинку літ.»А» приміщення 2-3,2-4 площею 24,7кв.м.,сіні літ»а»\приміщення 2-2\ площею 7,8кв.м.,веранда лит «А-1»\приміщення 2-1\,льох літ.»К»,сарай літ.»Ж»,сарай літ.»Е» уборна літ.»И» 1\2 частина огорожі №1,після ОСОБА_9 набула 30\40 часток приміщення : житловий будинок літ.»Б-1» ,сарай літ. «Л»,уборна літ.»М» ,льох літ.»В» ,1\2 частина забору№1.

Таким чином, порядок користування спірним домоволодінням визначений в установленому законом порядку у відповідності до розміру часток кожного з співвласників,частки визначено та виділені кожному з співвласників та відсутність у позивачки у правовстановлюючих документах вказання приміщень, на які право власності остання набула 34\100ч. не позбавляє її права звернутись до суду з заявою про винесення додаткових рішень, якими визнавалось за останньою право власності на відповідні частки.

Окрім того,судом встановлено невідповідність нумерації приміщень,які знаходяться у кожного з співвласників та відсутність технічного документу ,який би містив достовірні дані.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна з сторін зобов,язана довести суду ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.61 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, суд вважає відсутність достовірного документу,який би підтверджував право кожного з співвласників з зазначенням нумерації приміщень, які знаходяться у кожного з співвласників в користуванні та відмова сторін у його наданні підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у розумінні положень ст.60 ЦПК України, оскільки, претендуючи на приміщення, які не існують у технічному паспорті на дане домоволодіння суд позбавлений можливості дати будь-яку оцінку таким обставинам.

Виходячи з вищенаведеного,суд вважає що обраний позивачем засіб захисту у позовній заяві не відповідає вимогам діючого законодавства у зв,язку з чим суд відмовляє у його задоволенні.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 58, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.16,364 ЦК України,суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ житлового приміщення № 3 площею 10,8кв.м. та житлового приміщення № 4 площею 13,2 кв.м. в будівлі літ. «А-1», надвірних будівель «а1» (сені), «а2» (сені), «б» (сені) в домоволодінні АДРЕСА_1 та у визнанні права власності на житлового приміщення № 3 площею 10,8кв.м. та житлове приміщення № 4 площею 13,2 кв.м. в будівлі літ. «А-1», надвірні будівлі «а1» (сені), «а2» (сені), «б» (сені) в домоволодінні АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Головуючий - суддя: