Рішення № 31936845, 18.06.2013, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 420/3342/12

Провадження № 2/177/206/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2013 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Рачук Г. І.,

представника позивача - Подолінного Р.Г.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом 06.11.2012 року та, уточнюючи позовні вимоги в судовому засіданні, просив суд:

1) В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, станом на 16.07.2012 року в розмірі 6208,68 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.07.2012 року складає 49607,35 грн., вилучити у відповідача та передати в заклад ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК ":

- предмет застави - автомобіль FAW модель СА 1011 CARGO, рік випуску 2007, тип транспортного засобу - фургон малотоннажний-В, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачеві - ОСОБА_2;

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля FAW модель СА 1011 CARGO, рік випуску 2007, тип транспортного засобу - фургон малотоннажний-В, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачеві - ОСОБА_2;

2) Звернути стягнення на предмет застави: автомобіль FAW модель СА 1011 CARGO, рік випуску 2007, тип транспортного засобу - фургон малотоннажний-В, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачеві - ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ " ПРИВАТБАНК " всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України;

3) Стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.08.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № KRHTAK02660610, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4847,19 доларів США на купівлю автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості, на строк до 27.08.2012 років, в обмін на зобов'язання відповідача прийняти, належним чином використати та повернути надані позивачем кредитні кошти, сплативши відсотки та інші передбачені платежі у строки та порядку, встановленими договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами був укладений Договір застави рухомого майна № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, відповідно до якого заставодавцем - ОСОБА_2 було надане в заставу рухоме майно - автомобіль марки FAW СА 1011 CARGO, 2007 року випуску, реєстраційний номер, НОМЕР_4.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року щодо надання відповідачу кредиту в сумі 4847,19 доларів США виконав у повному обсязі.

Однак відповідач, в порушення умов вищевказаного кредитного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.07.2012 року утворилася заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 6 208,68 доларів США, яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 3 283,18 доларів США;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 1632,82 доларів США;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 203,70 доларів США.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 1088,98 доларів США.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. В обгрунтування позовних вимог вказував на те, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 не належним чином виконував взяті на себе кредитні зобов'язання, а після вчинення відповідачем 29.12.2009 року останньої проплати за спірним кредитним договором, взагалі припинив вносити будь-які платежі, передбачені договором, тому вказане спонукало позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права у спосіб, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Також зазначив, що починаючи з 01.11.2008 року, у зв'язку з настанням фінансово-економічної кризи, зміною курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення спірного кредитного Договору, банком було підвищено процентну ставку з 10,08% до 12,12%, що є правомірним та повністю узгоджується з умовами спірного кредитного договору, а той факт, що відповідач ОСОБА_2 продовжував оплачувати кредит за підвищеною процентною ставкою, свідчить про прийняття ним нових умов договору та вираження згоди щодо підвищення процентної ставки.

Відповідач - ОСОБА_2, його представник - ОСОБА_3 в судовому засіданні кожен окремо позовні вимоги не визнали, проти звернення стягнення на предмет застави - автомобіля FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 заперечували в повному обсязі, а пред'явлену позивачем заборгованість за кредитним договором №KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, що спонукала його звернутися до суду, вважають необґрунтованою та такою, що виникла не з вини відповідача, оскільки, відповідач жодним чином не ухилявся від сплати коштів за користування кредитом, а навпаки, починаючи з січня 2010 року, неодноразово звертався до декількох відділень ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" у м. Кривому Розі з метою здійснити оплату заборгованості за тілом кредиту, однак кожного разу, а востаннє - в квітні 2013 року працівниками банку йому було відмовлено в першочерговому зарахуванні запропонованих ним коштів саме в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, натомість, наполягаючи на направленні вказаних коштів на відшкодування відсотків за користування кредитом та інших не визначених кредитним договором витрат, до складу яких як він зрозумів з усної розмови з працівником банку входять і судові витрати, тобто банк свідомо відмовився прийняти належне виконання зобов'язання, запропоноване відповідачем, у зв'язку з чим, відповідач не повинен сплачувати необ'єктивно нараховану позивачем заборгованість. Крім того, вказували на те, що позивачем, починаючи з 01.11.2008 року неправомірно в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитом з 10.08% до 12,12%, що також порушує права відповідача. Не погоджуються і з розміром нарахованої пені у розмірі 1088,98 доларів США, наполягаючи на застосуванні щодо неустойки строку позовної давності в один рік.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, він повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеню), під якою розуміється грошова сума або інше майно.

Судом встановлено, що 28.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (а.с.19-21) та відповідачем по справі - ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRHTAK02660610, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у вигляді не поновлюваної лінії на придбання автомобіля та пов'язаних з цим страхових платежів у розмірі 4847,19 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості, на строк до 27.08.2012 року, в обмін на зобов'язання відповідача прийняти, належним чином використати та повернути надані позивачем кредитні кошти, сплативши відсотки та інші передбачені платежі у строки та порядку, встановленими договором (а.с.10-11).

Підпунктом 2.2.2, пункту 2.2., пунктом 7.1 Кредитного договору прописані кредитні зобов'язання відповідача, що включають в себе здійснення ним платежів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п. 7.1. цього ж договору, періодом сплати є період з „24" по „28" число кожного місяця та щомісячний платіж, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди становить 110,30 доларів США.

Порядок направлення грошових коштів в разі допущення позичальником заборгованості за вказаним кредитним договором урегульований п. 3.3. кредитного договору, згідно якого кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитним договором насамперед направляються на відшкодування витрат/збитків банку згідно пп. 2.2.9., 2.3.8. цього Договору, далі - пені згідно з розділом 4 цього Договору, далі простроченої комісії за кредитом, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу) направляється на погашення заборгованості за Кредитом (якщо інше не передбачено п.6.8.), далі - комісії, далі - винагороди, далі відсотків, далі - Кредиту, що спростовує посилання відповідача та його представника на необґрунтовану відмову працівниками банку, починаючи з січня 2010 року, а востаннє в квітні 2013 року щодо першочергового зарахування запропонованих ОСОБА_2 грошових коштів саме в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами був укладений Договір застави рухомого майна № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року (далі - Договір застави) (а.с.13-14), відповідно до якого заставодавцем - ОСОБА_2 було надане в заставу рухоме майно - автомобіль марки FAW СА 1011 CARGO, 2007 року випуску, реєстраційний номер, НОМЕР_4, що належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.15).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року щодо надання відповідачу кредиту в сумі 4847,19 доларів США на купівлю автомобіля виконав у повному обсязі.

Однак відповідач, в порушення умов вищевказаного кредитного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.07.2012 року утворилася значна кредитна заборгованість.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві, що також встановлюється ст. 20 ЦК України та ст.ст.3,4 ЦПК України.

Пунктом 1 договору застави рухомого майна №KRHTAK02660610 від 28.08.2012 року сторони передбачили, що в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави - автомобіль марки FAW СА 1011 CARGO, 2007 року випуску, реєстраційний номер, НОМЕР_4, заставна вартість якого відповідно до п. 34.5 Договору застави складає 33 500,00 грн., переважно перед іншими кредиторами Заставодавця (а.с.14).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 7 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до ст. 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, такого як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем не суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Натомість вимога позивача про вилучення у відповідача ОСОБА_2 та передання в заклад ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК ": предмету застави - автомобіля FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: фургон малотоннажний-в, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_2, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) зазначеного предмету застави, що ґрунтується на положеннях ст. 44 Закону України «Про заставу», на думку суду, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17.10 договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року, укладеного сторонами, у випадку порушення зобов'язання заставодавцем, тобто відповідачем по справі, будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, заставодавець зобов'язався: доставити предмет застави за адресою, зазначеною в п.34.8 Договору в термін 7 днів з моменту пред'явлення Заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, термін сплати якої настав; у той самий термін передати предмет застави Заставодержателю (позивачу) в заклад за актом прийму-передачі, який підписується сторонами.

З наявного в матеріалах справи повідомлення ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" від 04.07.2011 року за № 30.1.0.0/2-813, адресованого відповідачу (а.с. 8,9), на яке посилався в судовому засіданні представник позивача в обгрунтування позовних вимог, слідує, що банком висувалася вимога до відповідача щодо погашення простроченої заборгованості в загальному розмірі 4 378,68 доларів США, у термін не пізніше 30 календарних днів з дати одержання ним вказаного повідомлення з попередженням про намір банку звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу або будь-яким іншим чином, передбаченим договором або законом, однак в даному повідомленні не йде мова про передачу предмету застави в заклад Заставодержателю, крім того в матеріалах справи відсутнє підтвердження тому, що відповідач отримував вказане повідомлення, а тому суд не вбачає підстав для примусового вилучення предметів застави.

Відповідачем ОСОБА_2 не заперечується факт утворення заборгованості за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, але ним оспорюється розмір вказаної заборгованості з огляду на неправомірне підвищення банком процентної ставки за користування кредитом, починаючи з 01.11.2008 року, з визнанням суми пені лише за останній рік, що передував зверненню позивача до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності підвищення позивачем процентної ставки за спірним кредитним договором, починаючи з 01.11.2008 року, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем, починаючи з 01.11.2008 року в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитом з 10,08% до 12,12%, що пояснюється настанням фінансово-економічної кризи та зміною курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення спірного кредитного Договору (а.с.5 зв.).

Наведене не суперечить п.п.2.3.1. пункту 2.3. Кредитного договору, згідно якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, зокрема у разі зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього Договору; зміні облікової ставки НБУ тощо, а також узгоджується з п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року №5, яким роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК, у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Листом Національного Банку України від 05.01.2009 N 40-210/34-62 „Про недопущення внесення змін в кредитні договори в односторонньому порядку" роз'яснено, що якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, по яким змінюється процентна ставка за кредитом: що саме може служити підставою для зміни процентної ставки; фактори, які будуть свідчити про обґрунтованість таких змін; правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки і т.п. Про зміну процентної ставки кредитодавець повинен заздалегідь письмово повідомити позичальника. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

З «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)» від 7 жовтня 2010 року слідує, що належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Банк має довести, що він повідомив боржника належним чином. На підтвердження доведеності цього факту суд, може використовувати положення ЦПК, що стосуються процедури направлення повісток і повідомлень (так званий локальний предмет доказування).

Всупереч вищевикладеному, а також пп. 2.3.1. пункту 2.3. Кредитного договору (а.с.10), яким прописано, що в разі збільшення розміру відсоткової ставки банк протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки має надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки, позивачем не було дотримано вказаної вимоги, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, тобто позивачем не доведено, те що він повідомив боржника про підвищення процентної ставки належним чином.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що хоча дії позивача щодо підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за спірним кредитним договором, починаючи з 01.11.2008 року відбулося відповідно до умов зазначеного договору та не суперечило чинному на той момент законодавству України, а настання фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн є загальновідомим фактом, у зв'язку з чим в силу ч.2 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, а отже є в повній мірі обґрунтованими, але одночасно з цим допущене позивачем порушення п.п. 2.3.1. п. 2.3 кредитного договору в частині не дотримання вимоги щодо направлення ОСОБА_2 письмового повідомлення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, тягне за собою недійсність зміни позивачем відсоткової ставки, у зв'язку з чим нарахування відповідачу заборгованості по процентам за користуванням кредиту має бути розрахована виключно за процентною ставкою 10,08 %.

Суд не погоджується з посиланнями представника позивача стосовно того, що, оплачуючи кредит за процентною ставкою у розмірі 12,12 %, позичальник виразив свою згоду на підвищення процентної ставки в силу ч. 2 ст. 642 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позичальник достеменно знав чи міг знати про зміну банком процентної ставки, а той факт, що після підвищення процентної ставки, починаючи з 01.11.2008 року ОСОБА_2 здійснював поточні платежі згідно із передбаченим кредитним договором графіком за підвищеною процентною ставкою - 12,12 %, не є підтвердженням свідомого розуміння відповідачем підвищення розміру відсоткової ставки за кредитом, у зв'язку з чим, в даному випадку положення ч.2 ст. 642 ЦК України застосуванню не підлягають.

Більш того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2, з якою він звернувся до ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" 29.01.2010 року та в якій виразив своє обурення проти підвищення банком процентної ставки за кредитом (а.с.114).

Що стосується заперечень відповідача в частині зменшення розміру заборгованості по пені в межах строку позовної давності в один рік, що передував зверненню позивача до суду з вказаним позовом, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 4.1 кредитного договору, у разі порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, він зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. У випадку, якщо кредит виданий в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (а.с.10 зворот).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність у один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, однак такого договору між сторонами укладено не було.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм та з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року (а.с.5-6) вбачається, що позивачем почала нараховуватися пеня, починаючи з 30.07.2008 року, проте як вбачається з матеріалів справи з позовом до суду позивач за захистом своїх прав звернувся лише 06.11.2012 року, відповідно до чого вимоги представника позивача щодо стягнення в відповідача пені поза межами строку позовної давності в один рік, встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, тобто нарахованої до 07.11.2011 року, задоволенню не підлягають. А враховуючи те, що розрахунок заборгованості, на розмірі якої наполягав в судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, виконаний станом на 16.07.2012 року та зважаючи на те, що суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України, тому розмір нарахованої пені, що підлягає стягненню з відповідача має розраховуватися саме за період з 07.11.2011 року по 16.07.2012 року.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Таким чином, визначаючи остаточний розмір кредитної заборгованості станом на 16.07.2012 року, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет застави - автомобіль FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, суд виходить з наданого представником позивача на виконання ухвали суду від 29.05.2013 року уточненого розрахунку кредитної заборгованості відповідача, без врахування підвищеної процентної ставки (а.с.110), згідно якого розмір кредитної заборгованості станом на 16.07.2012 року становить 5 547,98 доларів США (а.с. 110 зворот), та яка складається з:

- заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2 973,39 доларів США;

- заборгованості за поточним тілом кредиту - 104,65 доларів США;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 346,28 доларів США;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 203,70 доларів США.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 919,96 доларів США.

Проте суд не погоджується з наведеним розміром кредитної заборгованості з наступних підстав, а саме - з розміром деяких його складових.

Не відповідає вимогам чинного законодавства період, за який позивачем нараховано пеню за несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань, а саме - розрахунок розміру пені виконаний за період з 16.07.2011 року по 16.07.2012 року, в той час як судом встановлено, що вірним періодом має бути період з 07.11.2011 року по 16.07.2012 року, тобто сума нарахованої пені має бути зменшена з 919,96 доларів США до 489,22 доларів США (що становить різницю періодів 16.07.2012 року та 31.10.2011 року, наведених у розрахунку) (919, 96 Доларів США - 430,74 доларів США =489,22 доларів США).

Крім того, не знайшла свого підтвердження включена до розміру загальної заборгованості сума заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 104,65 доларів США (а.с. 110 зв.), оскільки ні в первинному, ані в уточненому розрахунку загальної заборгованості (а.с. 5,6,110), вказана сума не відображена, у зв'язку з чим, вона не може бути включена до загального розміру кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед банком станом на 16.07.2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором № KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, станом на 16.07.2012 року, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет застави, має складатися з :

- заборгованості за кредитом - 2 973,39 доларів США;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 1 346,28 доларів США;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 203,70 доларів США.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 489,22 доларів США, а всього - 5012,59 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 40 050,60 грн., відповідно до офіційний курсу національної валюти - гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 16.07.2012 року - 10 доларів США становить 799,300 гривень за (а.с.7).

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення умов кредитного договору №KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, в результаті чого виникла значна кредитна заборгованість, яка до теперішнього часу не погашена, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позивач правомірно порушив питання про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, а тому позовну заяву в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5012,59 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 40 050,60 грн., станом на 16.07.2012 року, слід задовольнити.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 496,07 грн., виходячи з ціни позову 49 607,35 грн. Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені частково, а саме у розмірі 40 050,60 грн., що становить 80,74% від суми, заявленої у позові, тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати в рахунок часткового відшкодування понесених позивачем судових витрат в розмірі 400,53 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 524, 525, 526, 533, 572, 590, 625, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року №5 ст.ст. 10, 11, 60, 88 ч.1, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави - автомобіль FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: фургон малотоннажний-в, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, початковою вартістю 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Дерно, Ківерцівського району, Волинської області ідентифікаційний номер, НОМЕР_2, у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору KRHTAK02660610 від 28.08.2007 року, розмір якої станом на 16.07.2012 року складає 5 012 (п'ять тисяч дванадцять) доларів 59 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 40 050 (сорок тисяч п'ятдесят) гривень 60 копійок, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК „ ідентифікаційний код 14360570.

Визначити спосіб реалізації предмету застави - автомобіля FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: фургон малотоннажний-в, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер, НОМЕР_2, шляхом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_2 з іншою особою-покупцем, та з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК„ права зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Початкову ціну предмету застави - автомобіль FAW, марки: CA 1011 CARGO, рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: фургон малотоннажний-в, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер, НОМЕР_2, - встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дерно, Ківерцівського району, Волинської області, ідентифікаційний номер, НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК„ ідентифікаційний код 14360570, р/рахунок 64993919400001, МФО 305299, витрати по оплаті судового збору в розмірі 400 (чотириста) гривень 53 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: