Ухвала суду № 31935918, 12.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/704/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вітава» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 лютого 2013 року № 0000022201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 15 по 16 січня 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Вітава» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будгерметик» за період з 1 по 30 червня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 23 січня 2013 року № 18/22/30239245 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 12-17).

На виконання запиту від 10 грудня 2012 року № 1142/10/22-055 (а.с. 152) позивачем надано до перевірки первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Будгерметик».

Відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Компанія «Вітава» вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті якого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 року на 3360,67 грн.

На основі висновків акту перевірки, 4 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022201, яким визначено завищення ТОВ «Компанія «Вітава» від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 3360,67 грн. (а.с. 18).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2010 року між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» укладено договір поставки № БГ-043-12-2010 (а.с. 19-20). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Будгерметик») передає у власність Покупцеві (ТОВ «Компанія «Вітава»), а Покупець приймає та оплачує товар у кількості, якості й асортименті, зазначених у рахунках-фактурах та накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноважними представниками Сторін.

На виконання умов договору поставки № БГ-043-12-2010 ТОВ «Будгерметик» передано ТОВ «Компанія «Вітава» ущільнювач самоклеючий D-тип, про що свідчать видаткові накладні від 6 червня 2011 року № 872 на загальну суму 10133,64 грн. в т.ч. ПДВ 1688,94 грн. (а.с. 23) та від 21 червня 2011 року № 980 на загальну суму 10179,36 грн., в т.ч. ПДВ 1696,56 грн. (а.с. 25). При цьому, згідно видаткової накладної на повернення від 21 червня 2011 року № ВП-0000003 ТОВ «Компанія «Вітава» було повернуто постачальнику частину товару на загальну суму 148,98 грн., в т.ч. ПДВ 24,83 грн. (а.с. 24).

Перевезення придбаного у ТОВ «Будгерметик» товару здійснювалось позивачем на власному транспортному засобі, що підтверджується: товарно-транспортними накладними від 6 червня 2011 року № 25 (а.с. 141), від 22 червня 2011 року № 26 (а.с. 142); подорожніми листами від 6 червня 2011 року № 408752 (а.с. 133-134), від 20 червня 2011 року № 408755 (а.с. 135-136); наказом про прийом на роботу водія автомобіля від 5 вересня 2008 року № 251-вк (а.с. 137); наказом про закріплення відповідальних водіїв за автомашинами від 21 січня 2009 року № 04-01/09-ОД (а.с. 138); свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 59).

Товар від ТОВ «Будгерметик» отримував водій ТОВ «Компанія «Вітава» ОСОБА_2 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 3 червня 2011 року № 367 (а.с. 131) та від 21 червня 2011 року № 407 (а.с. 132).

Доставлено товар на Завод по виробництву люмінесцентних світильників (Київська область, місто Славутич, проспект Ентузіастів, будинок 8), який згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 червня 2007 року належить позивачу (а.с. 139). Доказами оприбуткування товару є накладні на внутрішнє переміщення від 6 червня 2011 року № ПМ-00000365 (а.с. 153) та від 22 червня 2011 року № ПМ-00000421 (а.с. 154).

Розрахунки за поставлений ТОВ «Будгерметик» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 28-29).

ТОВ «Компанія «Вітава» отримано від ТОВ «Будгерметик» податкові накладні від 6 червня 2011 року № 873 на загальну суму 10133,64 грн. в т.ч. ПДВ 1688,94 грн. (а.с. 22) та від 21 червня 2011 року № 979 10179,36 грн., в т.ч. ПДВ 1696,56 грн. (а.с. 21).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 577962, одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «Компанія «Вітава» є виробництво електричного освітлювального устаткування (а.с. 10).

Придбаний у ТОВ «Будгерметик» товар позивачем використано при виготовленні освітлювального обладнання, підтвердженням чого є технічна документація (а.с. 64-67, 72-84), перелік продукції (а.с. 89-90), попередні калькуляції вартості виробництва продукції, накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) готової продукції (а.с. 155-203).

В подальшому, освітлювальне обладнання було продано позивачем замовникам, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 68-71, 85-88).

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів приходить до висновку, що укладений між ТОВ «Компанія «Вітава» та ТОВ «Будгерметик» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Компанія «Вітава» з ТОВ «Будгерметик» є та обставина, що у ході перевірки ТОВ «Будгерметик» встановлено безтоварність операцій між ТОВ «Будгерметик» та його постачальником ПП «ЕВМ Сервіс». У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Колегія суддів звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будгерметик» є поставка ущільнювача самоклеючого, який використовується при виготовленні освітлювального обладнання. Натомість, договором ТОВ «Будгерметик» із ПП «ЕВМ Сервіс» передбачено поставку будівельних матеріалів, перелік яких в акті перевірки не наведено. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Будгерметик» та ПП «ЕВМ Сервіс» з поставки будівельних матеріалів не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача. ТОВ «Компанія «Вітава» не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ПП «ЕВМ Сервіс».

Крім того, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Крім того, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2012 року № 2а-11195/12/2670, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки від 14 червня 2012 року № 1355/22-621-32378230 нікчемними правочинів щодо придбання ТОВ «Будгерметик» товарів у ТОВ «Компанія «Вітава» та щодо продажу товарів ТОВ «Будгерметик» покупцям.

Твердження апелянта про те, що ТОВ «Компанія «Вітава» не було надано до перевірки докази перевезення придбаного товару, в тому числі товарно-транспортні накладні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно запиту Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області від 10 грудня 2012 року № 1142/10/22-055 надання товарно-транспортних накладних від позивача не вимагалось.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Будгерметик», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Будгерметик» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Будгерметик», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Будгерметик» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

За таких умов, витрати ТОВ «Компанія «Вітава» на підставі договору з ТОВ «Будгерметик» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства України, а відтак, і для винесення спірних податкових повідомлень-рішень .

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження апелянта про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Будгерметик» колегія суддів враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Компанія «Вітава» відповідач не надав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.