Ухвала суду № 31934595, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/322/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000031702, яким донараховано позивачу ПДВ в розмірі задекларованого податкового кредиту з ПДВ, а саме 11 692,5 грн., та нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2923,12 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.01.2013 року № 0000031702.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 року відповідач за наслідками перевірки виніс акт №998/1702/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 з питань достовірності визначення показників податкової декларації податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин з контрагентом ТОВ «Інвестком-Капітал» (код ЄДРПОУ 37240660) за вересень 2011 року».

Із Акта перевірки вбачається, що відповідач встановив наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку відповідача, господарська операція на загальну суму 70 155 грн. (в т. ч. ПДВ - 11 692,50 грн.) між позивачем та ТОВ «Інвестком-Капітал» є нікчемним правочином;

- п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, - в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у вересні 2011 на загальну суму 11 692,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, відповідач обґрунтовує оцінкою господарської діяльності ТОВ «Інвестком-Капітал» як фіктивної, зробленою на підставі даних ДПІ у Печерському районі м. Києва.

З Акта перевірки слідує, що: «відповідно до поданих ТОВ «Інвестком-Капітал» до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інвестком-Капітал» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Інвестком-Капітал», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інвестком-Капітал» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовились цими правочинами».

Також, в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.09.2012 року №3910/22-9/7240660 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестком-Капітал» (код за ЄДРПОУ 7240660) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.08.2012 року», зазначено що при його складені були використані лише дані податкової звітності ТОВ «Інвестком-Капітал» та інформація, яка міститься в базах даних відповідача. Тобто, при складенні документу, який відповідач зазначає як єдине джерело інформації для своїх висновків в акті про недійсність та безтоварність господарської операції, як і при складенні самого Акта перевірки не було використано первинних фінансово-господарських документів ТОВ «Інвестком-Капітал».

Таким чином, на підставі винятково даних податкової звітності платника податку, а не його первинних документів чи даних фактичної перевірки, відповідач дійшов висновку про фіктивність господарської діяльності ТОВ «Інвестком-Капітал» в цілому.

На підставі зазначених висновків щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ «Інвестком-Капітал» відповідач дійшов висновку і про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Інвестком-Капітал» та позивачем.

Окрім того, в суді першої інстанції, представник відповідача пояснив, що відповідач не проводив фактичну перевірку позивача, для підтвердження чи заперечення передачі товару від ТОВ «Інвестком-Капітал» до позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані доводи відповідача необґрунтовані.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Інвестком-Капітал» та позивачем було укладено договір від 01.09.2011 року №Пр-0079 на постачання товару. За умовами цього договору та на підставі видаткових накладних, оформлених обома сторонами договору, ТОВ «Інвестком-Капітал» передав позивачу товар - 11 шин вантажних 385/65R22/5 GT978 N GT.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається. що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача є діяльність з автомобільного вантажного транспорту.

Згідно наданих документів, що містяться в матеріалах справи позивач є власником вантажних транспортних засобів, а саме:

- свідоцтво НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу - ГАЗ 3302-414 (бортовий-С) реєстраційний № НОМЕР_3 2007 року випуску;

- свідоцтво НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_7 (сідловий тягач - Е) реєстраційний № НОМЕР_4 1999 року випуску.

Для обслуговування зазначених вантажних транспортних засобів та виконання власної господарської діяльності позивач уклав договір на придбання вантажних шин з ТОВ «Інвестком-Капітал».

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що відповідач по справі факт наявності у позивача вищезазначених вантажних транспортних засобів, рівно, як і факт використання 11 шин вантажних 385/65R22/5 GT978 N GT, в порушення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не заперечив. Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що наявність шин у позивача відповідачем навіть не досліджувалась.

Однак, як наслідок висновку про нікчемність Договору постачання, відповідач не визнав право позивача на формування податкового кредиту за цим договором та виніс податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000031702, яким донарахував позивачу ПДВ в розмірі задекларованого податкового кредиту з ПДВ, а саме 11 692,5 грн., та нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2923,12 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагента.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства позивачем, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, суд першої інстанціх правомірно зазначає, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є по суті цивільні правовідносини, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про недійсність (нікчемність) Договору постачання в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

Разом з тим, щодо товарності операції за Договором судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з діями виключно ТОВ «Інвестком-Капітал», які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, Договір постачання, на думку відповідача є безтоварним, однак, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Натомність, відповідачем не заперечувалось, що ним не вчинено ніяких дій по виявленню дійсності проведення господарської операції з постачання 11-ти шин вантажних 385/65R22/5 GT978 N GT.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обґрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 червня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.