Постанова № 31934569, 15.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року (17 год. 07 хв.) Справа № 0870/11451/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників:

позивача - Русінової Т.Ю. (довіреність № 02 від 02.01.2013)

відповідача - Крючек К.В. (довіреність № 20/8/10 від 28.03.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 21.11.2012 № 0000320024, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2012 у сумі 152 010, 00 грн., та від 21.11.2012 № 0000330024, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за вересень 2012 на 152 010, 00 грн. та застосовано штрафні санкції - 76 005, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковою встановлено порушення законодавства позивачем, оскільки завищено суму податкового кредиту на суму 152010, 00 грн. за серпень 2012, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 152010, 00 грн. за серпень 2012 та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 на суму 152010,00 грн. Підприємство включило до складу податкового кредиту серпня 2012 постачання феронікелю від ТОВ «Аржексталь» на суму ПДВ - 152 010, 00 грн. Крім того, підприємство керувалося ст.ст.198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і не допускало порушення вказаних норм. Висновки відповідача про порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України при визначені суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 є такими, що суперечать фактичним обставинам та положенням податкового законодавства України. Сума ПДВ була фактично сплачена позивачем при здійсненні оплати у складі вартості товару. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування заявлених заперечень зазначив, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за серпень 2012. За результатами перевірки прийняті податкові - повідомлення рішення від 21.11.2012 № 0000320024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 152 010, 00 грн. за серпень 2012, № 0000330024, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі - 152 010, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 76 005, 00 грн. Так, за результатами аналізу податкової звітності контрагентів позивача встановлено відсутність необхідних умов для виробництва продукції для переплаву. Крім того, неможливо підтвердити постачання товару та виробників поставленої продукції для переплаву. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що винесені на підставі діючого законодавства. Враховуючи зазначене, просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою судді від 06.12.2012 відкрито провадження у справі № 0870/11451/12, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 13.12.2012. Провадження у справі зупинялося.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд погоджується з позицією позивача та вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями закріпленими у ч.3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536), зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою вул. Південне шосе, 81 м. Запоріжжя.

ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.1994 за № 67 та перебуває обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

На підставі направлень № 0446, № 0447 від 17.10.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за серпень 2012.

За наслідками перевірки був складений акт № 469/24-2/00186536 від 08.11.2012.

В ході перевірки виявлено, що станом на 08.11.2012 серед постачальників позивача значиться платник, якому надано ризиковий кредит за серпень 2012 за серпень 2012, по постачанню феронікелю від ТОВ «Аржексталь» на суму ПДВ 152 010, 00 грн., по якому не підтверджується поставка продукції. Також, під час перевірки був досліджений ланцюг поставок феронікелю від постачальників до ТОВ «Аржексталь» та податкова звітність таких контрагентів, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про неможливость підтвердити постачання товару та виробників поставленої продукції. Так, за результатами аналізу податкової звітності контрагентів встановлено відсутність необхідних умов для виробництва продукції. Окрім того, податковою встановлено, що згідно із поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за серпень 2012 та додатками до неї від'ємне значення, відображене у рядку 19, складає 16 490 945, 00 грн., сума бюджетного відшкодування, відображена у р.23 декларації, становить 13 464 699, 00 грн. (п.3.1).

Крім того, актом від 08.11.2012 було встановлено порушення вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 за № 1402/18697, розділ V п.4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2011 № 1490/20228 позивачем завищено суму відємного значення за серпень 2012 на загальну суму ПДВ - 152 010, 00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове - повідомлення рішення від 21.11.2012 № 0000320024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 152 010, 00 грн. за серпень 2012.

Включення до податкового кредиту відбувалось на підставі податкових накладних, рахунків фактури, товаротранспортних накладних, сертифікатів якості виробника.

Також відповідачем 08.11.2012 було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 та податкової звітності за вересень 2012 під час якої, окрім податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 та податкової звітності з ПДВ за вересень 2012, використано інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованої інформаційної системи податкової. Так, за результатами перевірки складено акт № 470/24-0/00186536 від 08.11.2012 та 21.11.2012 винесено подактвое повідомлення - рішення № 0000330024, яким зменшено бюджетне відшкодування за вересень 2012 у сумі 152 010, 00 грн., та застосовнао штрафні санкції у сумі 76 005, 00 грн. Дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації.

Також перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за вересень 2012 бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 16336288, 00 грн. Окрім того, перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 за № 1402/18697, розділ V п.4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.12.2011 № 1490/20228 позивачем завищено заявлену за вересень 2012 суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 152010, 00 грн.

Відповідач зазначає, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. За своєю правовою природою ПДВ це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків відповідно механізму його справляння. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у платника одного податків виникають податкові зобовязання, а у іншого платника податків право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин, відповідач вважає, що передумовою віднесення до податкового кредиту, відємного значення, бюджетного відшкодування є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої подій. Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобовязання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування.

Суд не може погодитися з позицією відповідача оскільки, визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 ПК України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргузараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Українисумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому ПК України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

ПК України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм ПК України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у постачальників призначалися для використання ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) укладено договір поставки № 11110802 від 30.06.2011 за яким ТОВ «Аржексталь» (постачальник) зобов'язується на умовах СРТ (склад покупця) поставити узгодженими партіями феросплави, асортимент, кількість та вартість яких, термін поставики, вимоги до якості товару, ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. При укладенні вказаного правочину з ТОВ «Аржексталь» на вимогу позивача ним було отримано відомості щодо державної реєстрації контрагента та свідоцтва платника ПДВ. Так, перевірка інших обставин діяльності сторони з правочином на покупця чинним законодавством не покладається.

Отже, як свідчать матеріали справи та надані документальні докази, з метою здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ «Аржексталь» позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначеного товариства як платника ПДВ.

Тобто, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій зазначений постачальник у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від такого постачальника та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки безпосередні контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), тому невідображення або несплата контрагентами податкових зобов'язань не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» має в наявності оригінали документів на придбання феронікелю у зазначеного постачальника (рахунки-фактури, накладні, акти прийомки, податкові накладні), які мають статус первинних документів.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, так само як і реальність господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будького з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2012 та відображенні залишку від'ємного значення, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного періоду позивач керувався ст.198 ПК України і не допускало порушення зазначеної норми.

Підпунктом 54.3 ст. 54 ПК України (в редакції дійсної на момент проведення перевірки) встановлено, в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 57.4 вказаної статті встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Суд також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення суду не доведено.

Отже, позовні вимоги ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000320024, № 0000330024 від 21.11.2012 видані Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв