Постанова № 31933087, 11.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року 11:55Справа № 808/4520/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Лахтаренко Н.В.

представника відповідача Коваленко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Український капітал»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Український капітал» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032304 від 28.03.2013 року, прийняте ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за результатами планової виїзної перевірки ТОВ КУА «Український капітал»» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі зокрема зазначивши, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ КУА «Український капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт № 48/2232-18/33134452 від 12.03.2013. На підставі вищевказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032304 від 28.03.2013. Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження, за результатами якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, винесене з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав. Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно приписує доходи пайових інвестиційних фондів, створених компанією з управління активами, самій цій компанії з управління активами. Даний підхід є хибним у своїй основі, тому що суперечить сутності пайових інвестиційних фондів, чинному законодавству України, перш за все, Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», оскільки активи (майно) пайового інвестиційного фонду і майно власне компанії є різними об'єктами права власності і належать різним суб'єктам права власності. Тому доходи пайових інвестиційних фондів не можуть бути доходами компанії з управління активами, заважаючи на те, що в силу ст. 31 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», компанія з управління активами отримує винагороду за управління активами. Тобто, доходом компанії з управління активами є винагорода, а не повний дохід інвесторів на активи пайових інвестиційних фондів. Черговість сплати за активи не впливає на віднесення активів до складу пайових інвестиційних фондів.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог зокрема зазначивши, що що сектором перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ в Орджонікідзевському районі за участю фахівців ДПС у Запорізькій області проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ КУА «Український капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складений акт від 12.03.2013. № 48/2232-18/33134452, яким встановлено, що ТОВ КУА «Український капітал» в порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 135.5.15., п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України підприємством занижено валовий дохід на 12 308 850 грн. 00 коп. в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2 764 336 грн. 00 коп.. на підставі вищевказаного акут перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000032304 від 28.03.2013, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання в розмірі 3 050 746 грн. 25 коп..

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Сектором перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ в Орджонікідзевському районі за участю фахівців ДПС у Запорізькій області проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ КУА «Український капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складений акт від 12.03.2013 № 48/2232-18/33134452. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, пп. 135.5.15., п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, підприємством занижено валовий дохід на 12.308.850 грн. у т.ч.: 2010 рік - 1 0000 00 грн. 00 коп., 2011 рік - у сумі 7 040 000 грн. 00 коп., І квартал 2012 року - у сумі 1 448 600 грн. 00 коп., І півріччя 2012 року - у сумі 3 658 850 грн. 00 коп., 9 місяців 2012 року - у сумі 3 958 850 грн. 00 коп., 2012 рік - у сумі 4 268 850 грн. 00 коп., у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2 764 336 грн. 00 коп..

Судом з'ясовано, що викладені в акті перевірки порушення стосуються операцій, які ТОВ КУА «Український капітал» здійснювало за рахунок активів пайових інвестиційних фондів ПЗВНІФ «Прем'єр капітал» та ПЗНВІФ «ММСІС ІNVESTMENTS», які знаходяться в управлінні ТОВ КУА «Український капітал». При цьому між позивачем та відповідачем відсутні розбіжності з приводу опису фактичних обставин справи. Спір між сторонами виник внаслідок неоднакового тлумачення сутності здійснених операцій і оцінки їх фінансового результату.

Спірні відносини між сторонами регулюються Законами України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)» № 2299-ІІІ від 15.03.2001, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про оподаткування прибутку підприємтсв» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Податковим кодексом України (у відповідні періоди дії), іншими правовими актами.

Так, згідно п. 7 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд. Справедливе і зворотне твердження: пайовий інвестиційний фонд - це інститут спільного інвестування. З цього можливо зробити висновок про те, що всі активи, що потрапляють у пайовий інвестиційний фонд, є активами інституту спільного інвестування, і на них поширюються відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, розмежування власності та бухгалтерського обліку пайового інвестиційного фонду та компанії з управління активами не надають підстав для сумісного податкового обліку цих операцій.

Суд також враховує, що чинне законодавство передбачає окрему систему правовстановлюючих документів для пайового інвестиційного фонду, яка дозволяє відрізнити відповідні активи фонду від активів (майна) власне компанії з управління активами. Так, згідно ч. 7 ст. 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду. Отже, законом передбачено, що якщо операції проводяться за рахунок активів фонду, це прямо зазначається у договорі. Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, і проти цього не заперечує Відповідач, що всі договори, якими оформлені спірні операції Позивача, містять застереження з приводу того, що вказані операції здійснюються за рахунок активів відповідних пайових інвестиційних фондів.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ. Отже, законом передбачено, що для фонду відкривається окремий рахунок, і гроші, зараховані на цей рахунок, є грошами пайового інвестиційного фонду. Враховуючи зазначене, суд звертає увагу, що Позивач здійснював усі розрахунки по спірних операціях через поточні рахунки у банках, відкриті для відповідних пайових інвестиційних фондів, про що Позивачем надані банківські довідки.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», активи ІСІ у формі цінних паперів мають обліковуватись на рахунку у цінних паперах у зберігача. Згідно п. 3.15.2 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 року за № 1238/13112, рахунок у цінних паперах пайового інвестиційного фонду відкривається на ім'я компанії з управління активами. У одного зберігача на ім'я компанії з управління активами, крім рахунку в цінних паперах, на якому обліковуються цінні папери, що належать самій компанії з управління активами, відкриваються окремі рахунки в цінних паперах для створених нею пайових інвестиційних фондів на підставі окремих договорів про відкриття рахунку в цінних паперах. Отже, законом і підзаконним нормативно-правовим актом передбачено, що для пайового інвестиційного фонду відкривається окремий рахунок у цінних паперах, і цінні папери, зараховані на цей рахунок, є цінними паперами пайового інвестиційного фонду.

Крім того, згідно ст. 31 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», компанія з управління активами отримує винагороду за управління активами. Тобто, доходом компанії з управління активами є винагорода, а не повний дохід інвесторів на активи пайових інвестиційних фондів.

Отже, зазначені норми законодавства свідчать про те, що пайовий інвестиційний фонд має у своїх активах окремо визначене майно, яке належить інвесторам на праві спільної часткової власності і обліковується окремо від активів (майна) власне компанії з управління активами та інших фондів, створених компанією; приналежність певних активів пайовому інвестиційному фонду визначається обліком грошових коштів та цінних паперів за спеціальними рахунками, відкритими для певного пайового інвестиційного фонду, а компанії з управління активами не може належати повний дохід по вказаних операціях, а може належати лише винагорода компанії.

Аналогічно правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2010 р. № К-13514/07, 13515/07.

Досліджуючи конкретні господарські операції Позивача, які розглядаються Відповідачем як такі, що здійснені з порушеннями податкового законодавства, суд приходить до висновку, що Відповідачем при проведенні перевірки, а також оформлені її результатів не у повній мірі враховані вказані вище норми законодавства. Крім того, суд погоджується із твердження Позивача про те, що відмовляючи у застосуванні пільг, Відповідач повинен був обліковувати не тільки доходи, але й витрати Позивача, оскільки згідно п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. На аналогічній позиції наголошується в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 р. № К/9991/47279/12.

Так, з'ясовуючи обставини здійснення господарських операцій з укладення та виконання договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-1012/02 від 21.12.2010 (епізод № 1), суд встановив, що Відповідачем в акті перевірки правильно вказано, що за цим договором, який укладено від імені та за рахунок ПЗНВІФ «Прем'єр капітал», Позивач отримав від ТОВ «12-й квартал» попередню оплату 1 000 000 грн. 00 коп.. Відповідач не заперечує також і того, що додатковою угодою до договору № Д-1012/02 від 21.12.10 у цей договір внесені зміни щодо об'єкту продажу, а саме ТОВ КУА «Український капітал» ПЗНВІФ «Прем'єр капітал» продає ТОВ «12-й квартал» вексель АА № 1772591, і що цей вексель згідно акту від 24.12.2012 фактично переданий від ТОВ КУА «Український капітал» ПЗНВІФ «Прем'єр капітал» у власність ТОВ «12-й квартал». Однак Відповідач не враховує цієї обставини при встановленні додаткових податкових зобов'язань Позивача.

З цього приводу суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Додаткова угода укладена до закінчення строку дії договору. Тобто, з урахуванням Додаткової угоди від 24.12.2012 до Договору купівлі-продажу № Д-1012/02 від 21.12.2010 предметом зобов'язання продавця (предметом поставки) став вексель простий АА №1772598, а не акції ВАТ «Комуненерготранс». Тому суд погоджується із твердженням Позивача, що аналіз стану фактичного виконання договору повинен здійснюватися не відносно поставки акцій, а відносно поставки згаданого векселю.

За таких умов суд звертає увагу на те, що вказаний вексель був виданий Позивачу - ТОВ КУА «Український капітал» ПЗНВІФ «Прем'єр капітал» на суму 1 000 000 грн. 00 коп. у погашення заборгованості по поставці цінних паперів у 1 000 000 грн. 00 коп.. Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Оскільки згідно векселю АА №1772598 сума платежу за ним визначена у 1 000 000 грн. 00 коп., собівартість даного векселя 1 000 000 грн. 00 коп..

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2006 року № К-12624/06.

Крім того, згідно з актом прийому-передачі векселя від 24 грудня 2012 року за договором купівлі-продажу № Д-1012/02 від 21.12.2010 вексель на користь Покупця за договором купівлі-продажу № Д-1012/02 від 21.12.2010 - ТОВ «12-й квартал» - передається на суму та по ціні 1 000 000 грн. 00 коп..

Таким чином, суд погоджується з думкою Позивача, що заборгованість по попередній оплаті у сумі 1 000 000 грн. 00 коп. позивач погасив поставкою векселя вартістю 1 000 000 грн. 00 коп., не отримавши доходу від цієї операції. Отже, отримання зазначеного в акті перевірки доходу позивача у сумі 1 000 000 грн. 00 коп. при виконанні договору № Д-1012/02 від 21.12.2010 спростовується обставинами справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зарахування суми 1 000 000 грн. 00 коп. 27.12.2010 від ТОВ «12-й квартал» здійснене на банківський рахунок 2650739307124 в АБ «Діамант», м. Київ, МФО 320854, відкритий ТОВ КУА «Український капітал» для ПЗНВІФ «Прем'єр капітал». Приналежність цього рахунку ПЗНВІФ «Прем'єр капітал» підтверджується довідкою банку і не заперечується відповідачем. Крім того, вексель АА №1772598 виданий саме на користь ПЗНВІФ «Прем'єр капітал». Таким чином, даний господарський оборот здійснюється виключно у межах ПЗНВІФ «Прем'єр капітал» і не може відноситися до оборотів безпосередньо позивача.

Суд також критично ставиться до вимоги відповідача вважати надходження за цінні папери доходами з інших джерел. Так, пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємтсв», який був чинним на момент отримання суми 1 000 000 грн. 00 коп., встановлювалося, що валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю; доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону; доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді; доходи з інших джерел.

Отже, доходи від продажу цінних паперів є окремо визначеним видом доходів, які не можуть узагальнюватися поняттям «інші». Тому виходячи з матеріалів справи слід визнати, що змістом господарської операції, вчиненої позивачем, була поставка активів, які позивач обґрунтовано розглядав як цінні папери. Відтак надходження, отримані від такого продажу, належать до надходжень позивача як від операцій з цінними паперами, правомірність відповідних операцій, про яке ставить питання відповідач, на кваліфікацію такого надходження для цілей оподаткування не впливає.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року № К/9991/63698/12.

З'ясовуючи обставини здійснення господарських операцій з акціями ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи», суд звертає увагу на те, що зазначені акції придбані для формування активів пайового інвестиційного фонду ПЗНВІФ «ММСІС ІNVESTMENTS». Як зазначається в акті перевірки та у запереченнях відповідача, при придбанні ці акції зараховані на рахунок у цінних паперах № 003155. Однак відповідач ухилився від з'ясування приналежності цього рахунку. Водночас, у матеріалах справи містить довідка зберігача - ТОВ «Регіональна фондова компанія» - про те, що рахунок у цінних паперах № 003155 (на який зараховані акції ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи») відкритий для пайового інвестиційного фонду «ММСІS ІNVESTMENTS». Отже, акції ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» мають статус активів пайового інвестиційного фонду.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням Позивача, що цінні папери, які набув у власність пайовий інвестиційний фонд, є його активом, оскільки до нього перейшли права власника щодо них, що підтверджується випискою зберігача ТОВ «Регіональна фондова компанія» про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах ПЗНВІФ «ММСІС ІNVESTMENTS» № 003155.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2011 року № К/9991/4591/12.

Згідно пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів спільного інвестування, а саме доходи від проведення операцій з активами інститутів спільного інвестування. Оскільки встановлено, що акції ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» є активами інституту спільного інвестування, а саме - активами пайового інвестиційного фонду «ММСІС ІNVESTMENTS», то доходи, отримані від продажу таких активів, є доходами від проведення операцій з активами інститутів спільного інвестування, а тому позивачем до цих доходів обґрунтовано застосована пільга за пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що на право віднесення доходів до таких, що отримані від операцій з активами інститутів спільного інвестування, впливає черговість сплати за придбання активів і продаж активів, з посиланням на ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)».

Так стаття 3 цього закону включає 18 пунктів, але відповідач не вказав, нормою якого саме пункту забороняється придбання активів інвестиційного фонду з відстроченням чи розстроченням платежу, або встановлюється неможливість їх відчуження до повної оплати попередньому власнику, або передбачається обов'язковість наявності джерела для оплати цінних паперів, що придбаваються. Зокрема, суд погоджується з твердженням Позивача про те, що чинним законодавством не встановлено вимог щодо черговості з придбання цінних паперів (оплата чи передача прав власності), обов'язкової наявності джерела для оплати цінних паперів, що придбаваються, та неможливості їх відчуження до повної оплати попередньому власнику.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2011 року № К/9991/4591/12.

Крім того, суд звертає увагу на те, що грошові кошти від продажу акцій ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» зараховані на рахунок № 26501101354361, який, згідно довідки банку, відкритий на ім'я пайового інвестиційного фонду «ММСІS ІNVESTMENTS». Отже, ці кошти належать до активів (доходів) вказаного пайового інвестиційного фонду і не можуть тлумачитися як кошти, отримані безпосередньо компанією з управління активами.

Також векселі в обмін на продані акції видавалися саме на користь пайового інвестиційного фонду «ММСІS ІNVESTMENTS», а тому також не можуть бути доходами компанії з управління активами - позивача.

Суд також враховує, що придбання пакету акцій ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» відбулося за ціною 12 825 000 грн. 00 коп..

Згідно п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2013), для цілей цього підпункту під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Оскільки встановлено, що пакет акцій ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» зарахований в активи пайового інвестиційного фонду «ММСІС ІNVESTMENTS» 08.12.2011 за ціною 12 825 000 грн. 00 коп., то це означає, що у 4 кварталі 2011 р. по цій операції позивач має право нарахувати витрати у повній сумі нарахованих зобов'язань по оплаті цих акцій 12 825 000 грн. 00 коп.. При цьому відповідно до Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 № 579 (чинній на момент здійснення спірних операцій), витрати на придбання цінних паперів на вторинному ринку, визначаються у відокремленому обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами у тому податковому періоді, на який припадає їх понесення (нарахування) незалежно від періоду отримання доходу від подальшого відчуження таких цінних паперів. За таких умов, сума доходів, отримана від продажу частини зазначеного пакету акцій у кількості 35.417 штук на загальну суму 11 008 950 грн. 00 коп., не створює прибутку, а значить не створює бази для оподаткування.

Згідно п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Отже, врахування Відповідачем в акті перевірки тільки доходів у сумі 11 008 950 грн. 00 коп., без врахування витрат у сумі 12 825 000 грн. 00 коп. є неправомірним.

Суд не погоджується також із тлумаченням доходу від продажу акцій ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи», як доходу отриманого з інших джерел. Згідно Податкового кодексу України, категорія інших доходів визначається пунктом 135.5 ст. 135 Кодексу, а категорія доходів від операцій з цінними паперами - пунктом 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України. Отже, доходи від продажу цінних паперів є окремо визначеним видом доходів, які не можуть узагальнюватися поняттям «інші». Тому виходячи з матеріалів справи слід визнати, що змістом господарської операції, вчиненої позивачем, була поставка активів, які позивач обґрунтовано розглядав як цінні папери. Відтак надходження, отримані від такого продажу, належать до надходжень позивача як від операцій з цінними паперами, правомірність відповідних операцій, про яке ставить питання відповідач, на кваліфікацію такого надходження для цілей оподаткування не впливає.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року № К/9991/63698/12.

Таким чином, суд погоджується з думкою позивача, що операції з акціями ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» здійснені у межах обороту активів пайового інвестиційного фонду «ММСІС ІNVESTMENTS» та мають користуватися пільгою відповідно до пп. 136.1.9 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, при цьому база для оподаткування фінансового результату від цих оборотів (за умови застосування загальних правил оподаткування) відсутня. Отже отримання зазначеного в акті перевірки доходу позивача у сумі 11 008 950 грн. 00 коп. при виконанні договорів на продаж акцій ПАТ «Інтернет Глобал Текнолоджи» не підтверджується матеріалами справи.

З'ясовуючи обставини здійснення господарських операцій з часткою ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» суд перш за все зазначає, що на момент її продажу статутний капітал ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» був сформований двома частинами на суму 5 000 грн. 00 коп. - до придбання цієї частки ТОВ КУА «Український капітал» ПЗНВІФ «Прем'єр капітал», на суму 14 995 000 грн. 00 коп. - за рахунок активів ПЗНВІФ «Прем'єр капітал». Загальний розмір статутного капіталу складає 15 000 000 грн. 00 коп. та сформований повністю, що визнано в акті перевірки і у запереченнях відповідача.

Крім того в акті перевірки і у запереченнях відповідача визнано, що внесок 14 995 000 00 грн. 00 коп. фактично здійснений ТОВ КУА «Український капітал» ПЗВНІФ «Прем'єр капітал» для збільшення статутного капіталу ТОВ «Харківський завод ЖБК-5». Також в акті перевірки і у запереченнях відповідача зазначається, що саме ПЗВНІФ «Прем'єр капітал» зареєстрований у якості учасника ТОВ «Харківський завод ЖБК-5». Зазначене об'єктивно підтверджується документами наданими позивачем у матеріали справи: статутом ТОВ «Харківський завод ЖБК-5», банківськими виписками щодо формування статутного капіталу з рахунку 26509062240001 в Індустріалбанке м. Запоріжжя, МФО 313849 відкритого, згідно довідці банку на ім'я ПЗВНІФ «Прем'єр капітал», банківською випискою щодо сплати за продану частку на рахунок 2650739307124 відкритий згідно довідці банку в АБ «Діамант», м. Київ, МФО 320854, на ім'я ПЗВНІФ «Прем'єр капітал».

Таким чином, всі обороти по даній господарській операції здійснені у межах ПЗВНІФ «Прем'єр капітал» і не можуть вважатися доходами безпосередньо компанії з управління активами.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, то ця норма не має відношення до спірних відносин. Так, згідно цієї норми, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Але у даному випадку мова йде про повну чи неповну сплату частки безпосередньо у статутний капітал господарського товариства - емітента частки і не стосується перепродажу часток на вторинному ринку.

Крім того, оскільки відповідачем не заперечується і документально підтверджується формування статутного капіталу ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» за рахунок активів ПЗВНІФ «Прем'єр капітал» на суму 14 995 000 грн. 00 коп. з 15 000 000 грн. 00 коп., тобто на 99,97 %, то під сумнім може бути поставлена лише решта 0,03 %, що у складі виручки від продажу частки 300 000 грн. 00 коп.1 дорівнює лише 90 грн. 00 коп..

Таким чином, отримання зазначеного в акті перевірки доходу позивача у сумі 300 000 грн. 00 коп. при виконанні договору на продаж частки ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» не підтверджується матеріалами справи.

Що стосується посилання відповідача на ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», відповідно до якої компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права «укладати договори купівлі-продажу цінних паперів, які на дату укладення такого договору не становлять активи ІСІ», то ця заборона втратила чинність з лютого 2009 року, після набрання чинності Законом України від 18 грудня 2008 року № 693-VI «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»», яким стаття 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» викладена в іншій редакції.

Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для проведення донарахування податку на прибуток у ситуації, яка стала предметом даного судового провадження. Відповідно, відсутні підстави і для застосування штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено у ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032304 від 28.03.2013 винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Український капітал» (ЄДРПОУ 33134452) судові витрати у розмірі 2 294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя А.В. Сіпака