Рішення № 31934222, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9678/13 18.06.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»ДоСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2666,36 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Губенко І.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2666,36 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.06.13р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що розмір страхового відшкодування повинен вираховуватися з врахуванням франшизи та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

26.05.12р. між позивачем та ТОВ «Ілта» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 401.0008545/1873.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Peugeot 308», д.р.н. АА 0753 ІР.

18.07.12р. в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ 21104», д.р.н. АЕ 5678 СН під керуванням Бєсєдіна В.В. та застрахованого автомобіля.

Вищевказана ДТП сталася в результаті порушення Бєсєдіним В.В. Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.12р.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Згідно умов зазначеного договору позивач виплатив власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 2666,36 грн., що підтверджується актом № 30.

Як вбачається, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля«ВАЗ 21104», д.р.н. АЕ 5678 ВС на момент вказаної ДТП була застрахована у СТ з додатковою відповідальністю «Гарантія» за полісом № АВ 4857519.

Відповідно до пункту 12.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 вищевказаного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачена франшиза, що складає 1000,00 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування повинен вираховуватися з врахуванням франшизи наступним чином: 2666,36 грн. - 1000,00 грн. = 1666,36 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; код ЄДРПОУ 21130899) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (м. Київ, вул. Володимирська, 5-б; код ЄДРПОУ 35893575) 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 36 коп. - суму страхового відшкодування та 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 36 коп. - суму судового збору.

В решті вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.06.13р.

Суддя І.О. Домнічева