Рішення № 31932743, 03.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4712/13 03.06.13

За позовом: Міністерства оборони України

до: Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військогового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

про: стягнення 104,11 грн.

Суддя: Балац С.В.

Представники:

позивача: Ганкевич О.Ю. - представник за довіреністю від 12.12.2012 № 220/1019/д;

відповідача: Шедріков Д.О. - представник за довіреністю від 01.03.2013 № Д-060/2013.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами даного спору договору комісії від 28.02.2012 № 181/7/7-12 ВР, Міністерством оборони України 05 березня 2012 року передано, а Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» отримано частину майна для його реалізації покупцеві. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався протягом п'яти днів з дати підписання актів приймання-передачі майна від позивача, перерахувати на рахунок останнього грошові кошти отримані від реалізації майна покупцеві.

Однак відповідачем, в порушення зазначеної вище умови договору комісії від 28.02.2012 № 181/7/7-12 ВР, перераховано на користь позивача грошові кошти із простроченням п'ятиденного строку, а саме 16 березня 2012 року.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги останнього та стягнути з відповідача пеню у розмірі 104,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4712/13, розгляд якої призначено на 15.04.2013.

В судових засіданнях 15.04.2013 та 22.04.2013 судом оголошено перерву до 22.04.2013 та до 08.05.2013, відповідно.

08.05.2013 розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва у зв'язку із перебуванням судді Балац С.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 910/4712/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою від 08.05.2013 справу № 910/4712/13 прийнято до провадження судді Господарського суду міста Києва Бондаренко Г.П. Розгляд даної справи призначено на 03.06.2013.

Враховуючи повернення судді Балац С.В. з відпустки, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу № 910/4712/13 передано на розгляд судді Балац С.В. у зв'язку з чим, ухвалою від 03.06.2013 вказану справи прийнято до провадження останнього та призначено до розгляду на 03.06.2013.

Відповідач надав суду відзив зі змісту якого вбачається, що відповідно до вимог встановлених договором комісії від 28.02.2012 № 181/7/7-12 ВР, останній був зобов'язаний перерахувати грошові кошти отримані від реалізації майна покупцеві після підписання двох актів приймання-передачі майна (від 05.03.2012 та від 20.03.2012), тобто після отримання відповідачем майна від позивача у повному обсязі, а відтак, на думку останнього, позовні вимоги є безпідставними.

У судовому засіданні 03.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між Міністерством оборони України, як комітентом, (далі - позивач) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ», як комісіонером, (далі - відповідач) укладено договір комісії від 28.02.2012 № 181/7/7-12 ВР про відчуження та реалізацію військового майна (далі - Договір), за умовами якого позивач доручає відповідачеві, а останній бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать Договору, та виконати від свого імені в інтересах позивача та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на внутрішньому ринку згідно зі специфікацією майна, яке передається позивачем відповідачеві для реалізації його покупцеві (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума Договору, за яким позивач передає для реалізації відповідачеві майно, підтверджується додатками і встановлюється сторонами в розмірі 72.537,00 грн. без додатку на додану вартість і включає вартість майна (мінімальну вартість на умовах «франко-склад» згідно зі звітом про незалежну оцінку щодо визначення ринкової вартості військового майна, невід'ємною частиною якого є Рецензія на нього).

Відповідно п. 4.3 Договору грошова сума, яку відповідач зобов'язується перерахувати позивачеві від виконання його доручення, повинна бути не меншою ніж передбачено у п. 5 додатку № 2 до Договору, яким, у свою чергу, встановлено 92.184,70 грн.

Кошти, отримані відповідачем від реалізації покупцеві майна, за виключенням комісійної плати, податку на додану вартість, який включається до ціни реалізації майна, та документально підтверджених сум витрат, понесених відповідачем при організації реалізації покупцеві майна за Договором, протягом 5 (п'яти) днів з дати підписання актів приймання-передачі майна від позивача до відповідача, перераховуються у гривнях на рахунок позивача (п. 5.5 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору за затримку платежів позивачеві, проти встановлених Договором строків, відповідач із власних коштів виплачує позивачеві пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених відповідачем платежів за кожний календарний день такої затримки.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, передав, а відповідач отримав частину майна, згідно акту прийому-передачі, загальною вартістю 61.456,47 грн. Вказаний акт прийому-передачі підписано сторонами Договору 05 березня 2012 року.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення умов Договору, зокрема, пункту 5.5 Договору та прав позивача, грошові кошти від реалізації покупцеві майна в розмірі 92.184,70 грн. перерахував на рахунок останнього 16 березня 2012 року, про що свідчить платіжне доручення від 16.03.2012 № 166 (копія якого наявна в матеріалах даної справи), в той час як відповідач, з урахуванням вимог вказаного пункту Договору, був зобов'язаний перерахувати грошові кошти на рахунок позивача до 12 березня 2012 року, включно.

Таким чином, у зв'язку із порушенням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив вимогу застосування грошової відповідальності, яка полягає у стягненні з відповідача неустойки у вигляді пені за період з 13.03.2012 по 16.03.2012 у сумі 104,11 грн.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого останній проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з тієї підстави, що оскільки комісіонер отримав майно від комітента частинами 05.03.2012 та 20.03.2012, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі майна, тому обов'язок відповідача, який полягає у перерахуванні у п'ятиденний строк на рахунок позивача грошових коштів, виник після передачі всього майна, тобто з моменту підписання акту прийому-передачі від 20.03.2012.

Проте, заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, оскільки пунктом 5.5 Договору сторонами даного спору визначений обов'язок відповідача у п'ятиденний строк від дати підписання актів приймання-передачі майна перерахувати грошові кошти отримані комісіонером від реалізації покупцеві майна на рахунок позивача, тобто згідно акту приймання-передачі майна від 05.03.2012 відповідач зобов'язаний був перерахувати грошові кошти на користь позивача до 12 березня 2012 року, включно, а згідно акту приймання-передачі майна від 20.03.2013 - до 26 березня 2012 року, включно.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача пені за порушення зобов'язань за Договором сторонами спору суду не надано.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про застосування до відповідача грошової відповідальності у вигляді пені, передбаченої пунктом 8.2 Договору, за період з 13.03.2012 по 16.03.2012 у сумі 104,11 грн. підлягає задоволенню, оскільки факт порушення з боку відповідача пункту 5.5 Договору належним чином доведений, документально обґрунтований і в той же час відповідачем не спростований.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а оскільки господарським судом виявлено факт несплати позивачем судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у процесі розгляду прийнятої позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід Державного бюджету України, згідно встановленої Законом України «Про судовий збір» ставки за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ: 21655998, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ: 00034022, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 104,11 (сто чотири) грн. 11 коп. - пені.

3. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ: 21655998, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України - 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 року.

Суддя С.В. Балац