Постанова № 31932696, 11.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа№ 910/834/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Корсакової Г.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Токар Я.М. - представник за дов. б/н від 27.12.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»

на рішення господарського суду м. Києва

від 05.03.2013р. (дата підписання - 13.03.2013р.)

у справі №910/834/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фарко 2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»

про стягнення 20 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013р. Закрите акціонерне товариство «Фарко 2» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про стягнення 20 000,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.08.2009р. в частині своєчасного повернення орендованого майна після розірвання правочину.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/834/13.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив, участі у судових засіданнях не взяв.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.03.2013р. у справі №910/834/13 (суддя - Борисенко І.І.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ТОВ «Житловий Альянс» на користь ЗАТ «Фарко 2» 20 000,00 грн. неустойки. Судовий збір покладено на відповідача.

Висновок місцевого господарського суду мотивований тим, що в період з 01.01.2011р. по 25.01.2011р. відповідач продовжував користуватися переданим йому в оренду майном, не зважаючи на те, що Договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін 22.12.2010р. Свого обов'язку повернути орендоване майно позивачу у десятиденний строк відповідач не виконав, у зв'язку з чим згідно положення ч.2 ст.785 ЦК України у позивача, як орендодавця, виникло право вимагати від відповідача, як орендаря, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування спірним майном.

Згідно умов укладеного між сторонами Договору оренди місячна орендна плата становила 10 000,00 грн., господарський суд погодився із розрахунком позивача і стягнув із відповідача 20 000,00 грн. неустойки за спірний період користування майном.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував про його неналежне повідомлення про час і місце судового розгляду справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати свої заперечення проти заявлених позивачем вимоги і докази на їх обгрунтування.

Так, за поясненнями скаржника, ТОВ «Житловий Альянс» звільнило орендоване приміщення 20.12.2010р. і підготувало його для передачі орендодавцю, однак директор ЗАТ «Фарко 2» відмовився підписати акт приймання-передачі цього приміщення, посилаючись на свою зайнятість, і лише після вручення 25.01.2011р. письмової вимоги про прийняття приміщення орендодавець підписав Акт прийому-передачі орендованого майна від 25.01.2011р. За оцінкою скаржника, доказом того, що орендоване приміщення було звільнене орендарем 20.12.2010р., є підписаний між ТОВ «Житловий Альянс» та третьою особою Договір оренди та Акт приймання-передачі приміщення, які датовані тим же числом - 20.12.2010р. Крім того, апелянт зазначив, що письмової вимоги про повернення орендованого майна він від орендодавця не отримував.

За таких обставин, відповідач вважав, що оскаржене судове рішення було прийняте при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового акту про відмову у задоволенні позову, адже прострочення повернення орендованого майна відбулося з вини орендодавця.

Водночас, відповідач просив поновити пропущений з поважних причин строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. №910/834/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 11.06.2013р.

10.06.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність доводів апеляційного оскарження.

Позивач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив, у зв'язку з чим судова колегія вирішила, що неявка представника позивача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Фарко-2» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» (далі - орендар, відповідач) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №1 (далі - Договір оренди, а с.20-21), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в оренду приміщення, загальною площею 266,0 кв.м. по вул. Полтавській, буд. 9-11, в м. Києві, що належить орендодавцю на праві власності, для розміщення працівників адміністрації орендаря (п.1.1 Договору).

Фактична передача орендодавцем вказаного нежитлового приміщення у користування орендарю підтверджується двосторонньо підписаний Актом прийому-передачі від 01.08.2009р. (а.с.22).

Відповідно до п.3.1. Договору він діє до 1 липня 2010р. з можливістю його подальшої пролонгації.

Згідно п. 3.2 Договору, при відсутності заяви сторін про припинення або зміну цього договору оренди по закінченню строку оренди, він вважається продовженим на наступний строк у 11 місяців.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користування майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що після закінчення строку, на який було укладено Договір, 01.07.2010р., орендодавець продовжував користуватися приміщенням, проти чого не заперечував орендар. Отже, Договір оренди вважався продовженим на той самий строк, а саме: на 11 місяців - до 01.06.2011р.

В силу ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічно, пунктом 3.9 Договору встановлено, що він може бути розірваний тільки за згодою сторін, яка по Договору попереджає про свій намір іншу сторону не пізніше, як за один календарний місяць до фактичного розірвання Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством.

Згідно п.8.3 Договору оренди у випадку його розірвання з ініціативи однієї зі сторін вона зобов'язана письмово сповістити про це іншу сторону не менше, як за один місяць до моменту розірвання Договору.

Таким чином, на виконання умов Договору оренди орендодавець, як сторона, яка ініціювала розірвання цього Договору, за місяць до фактичного розірвання попередив іншу сторону - орендаря про це, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом від 23.11.2010р. вих. №1092 (а.с.24) та поясненнями представників сторін.

Отже, з огляду на відсутність письмових заперечень з боку орендаря щодо дострокового розірвання Договору оренди, суд першої інстанції вірно встановив, що правочин вважався розірваним з 22.12.2010р.

Згідно положення ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 4.1 Договору оренди сторони погодили, що у разі його розірвання орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі не пізніше 10 календарних днів після закінчення дії даного Договору для приведення орендованих приміщень у первісний стан. Період до повернення орендованих приміщень по Акту оплачується орендарем, як орендна плата.

Відтак, враховуючи, що укладений між сторонами Договір оренди вважався розірваним за взаємною згодою сторін з 22.12.2010р., орендар повинен був виконати свій обов'язок щодо повернення орендованого приміщення у строк до 31.12.2010р.

Утім, як вбачається із двосторонньо підписаного Акту прийому-передачі (а.с.23) об'єкт оренди був повернутий орендодавцю тільки 25.01.2011р.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на те, що прострочення повернення орендованого майна відбулося з вини орендодавця, який ухилявся від підписання Акту приймання-передачі.

Утім, судова колегія критично оцінює такі доводи скаржника, адже вони не підтверджені документально. Відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що він своєчасно звільнив орендоване приміщення та фактично передав його позивачу у встановлений пунктом 4.1 десятиденний строк.

Підлягають відхиленню заперечення скаржника, в яких він посилався на відсутність письмової вимоги з боку орендодавця щодо повернення орендованого майна, адже обов'язок наймача повернути орендоване майно у разі припинення договору встановлений законом, зокрема, ст.785 ЦК України, а також передбачений умовами укладеного між сторонами правочину. При цьому цивільне законодавство не покладає на наймодавця обов'язок звертатися до наймача із окремою вимогою про повернення об'єкту оренди.

Не спростовують встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи і доводи скаржника щодо укладення 20.12.2010р. договору оренди приміщення із третьою особою, адже сама по собі наявність укладеного відповідачем з іншими особами договору оренди не свідчить про звільнення приміщення, переданого йому у користування позивачем, та не звільняє його від виконання обов'язку з юридичного повернення майна орендодавцю.

Частиною другою ст.785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.2.1. Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням становив 10 000 грн., у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.

Посилаючись на вказану норму закону, а також на умови укладеного між сторонами Договору оренди, ЗАТ «Фарко 2» у своїй позовній заяві просило стягнути із ТОВ «Житловий Альянс» 20 000,00 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого приміщення орендодавцю.

З огляду на встановлені обставини справи, місцевий господарський суд визнав заявлені позивачем вимоги обгрунтованими та задовольнив їх у заявленому до стягнення розмірі.

Утім, з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Передбачена частиною другою ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається із поданих господарському суду документів, період фактичного користування відповідачем орендованим майном після розірвання Договору становив менше місяця, а саме: з 01.01.2011р. по 25.01.2011р., тобто 26 календарних днів.

Виходячи із положення п.2.1 Договору розмір щоденної орендної плати становив 322,58 грн. (10 000,00 грн. / 31 день). Таким чином, розмір орендної плати за 25 календарних днів становив - 8 064,50 грн. (322,58 грн. * 25 днів),

Отже, з урахуванням вказаного спірного періоду до стягнення із відповідача підлягає неустойка у розмірі 16 129,00 грн. (8 064,50 грн. *2).

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - скасуванню в частині стягнення із відповідача 3 871,00 грн. неустойки з прийняттям у цій частині нового судового акту про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, поклавши їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Аналогічно, відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» на рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013р. у справі №910/834/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013р. у справі №910/834/13 скасувати в частині стягнення із ТОВ «Житловий Альянс» на користь ЗАТ «Фарко 2» 3 871,00 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна і прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Здійснити новий розподіл судових витрат, стягнувши із Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55, код ЄДРПОУ - 33104978) на користь Закритого акціонерного товариства «Фарко 2» (01135, м. Київ, вул. Полтавська, 9-11, код ЄДРПОУ - 2565440) 1 387,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині про стягнення із ТОВ «Житловий Альянс» на користь ЗАТ «Фарко 2» 16 129,00 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна судове рішення залишити без змін.

3. Стягнути із ЗАТ «Фарко 2» (01135, м. Київ, вул. Полтавська, 9-11, код ЄДРПОУ - 2565440) на користь ТОВ «Житловий Альянс» (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55, код ЄДРПОУ - 33104978) 166,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

5. Матеріали справи №910/834/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Корсакова Г.В.