Рішення № 31930290, 06.06.2013, Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 0101/5587/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим , в складі:

головуючого - судді Хотянової В.В.,

при секретарі - Дороніної Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Алушті АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння , зобов*язання виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння , стягнення судових витрат ,

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , який неодноразово уточнювали, про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння , зобов*язання виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння , стягнення судових витрат .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому Алуштинською державною нотаріальною конторою 06.08.2010 року, реєстр № 1-723, належить 1/6 частка житлового будинку по АДРЕСА_1.

1/6 частка цього житлового будинку належить ОСОБА_4, а 4/6 частка будинку належать ОСОБА_3

Відповідно до виводів судової будівельно-технічної експертизи, проведеної 22.03.2012 року, виділ 1/6 частини житлового будинку в натурі є неможливим, тому посилаючись на вимоги ст. 358 ЦК України просять зобов'язати ОСОБА_3 виплати матеріальну компенсацію вартості 1/6 частки, що належить позивачам на праві спільної часткової власності. Вартість 1/6 частки спірного домоволодіння визначається відповідно до висновків експертизи за № 2535 від 25.03.2013 року у розмірі 199 231 грн, тому на користь ОСОБА_1 просять стягнути грошову компенсацію за 1/12 частку житлового будинку у розмірі 99615 грн 50 коп, на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/12 частку житлового будинку з господарськими спорудами у розмірі 99615 грн 50 коп та припинити для ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з іншої сторони, право спільної часткової власності на житловий будинок.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2012 року роз*єднані позовні вимоги та виділені у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності, виплату матеріальної компенсації за частину домоволодіння та частину земельної ділянки , позовні вимоги пізніше позивачі уточнили та просили припинити право спільної часткової власності на домоволодіння , зобов*язати виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння , стягнути судові витрати.

Позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, зобов'язання виплатити матеріальну компенсацію за частину земельної ділянки ухвалою суду від 06 червня 2013 року за заявою позивачів залишені без розгляду.

В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали з уточненнями , від 17.05.2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, представник відповідача направив до суду письмові заперечення, позов не визнає, зазначає, що ОСОБА_4 ніяких перешкод позивачам щодо спірного будинку не робила, між нею та позивачами відсутній спір щодо будинку, вимог про стягнення грошової компенсації до ОСОБА_4 не пред'явлено, тому вона не може бути відповідачем у справі, а може бути лише третьою особою. Крім того позивачами не надано доказів того, що у спірному будинку неможливо надати співвласникам у користування частину приміщень будинку, не надано достовірних доказів щодо неможливості поділу в натурі спірного будинку (а.с.78).

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, оглянувши письмові матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Матеріалами справи встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, спадкоємцями майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ? є його дочка ОСОБА_4, спадкоємиця 1/3 частки, його дружина ОСОБА_3, спадкоємиця 1/3 частки, його онук ОСОБА_2, спадкоємець 1/6 частки, онука ОСОБА_1, спадкоємиця 1/6 частки. Спадщина, на яку в указаних частках видані зазначені свідоцтва, складається з ? частки будинку АДРЕСА_1, будинок позначений літерою «А», житловою площею 96, 8 кв.м, мансарда «н/А», балкон,сходи, споруда (а.с. 6, 8).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2010 року ОСОБА_1 є власником 1/12 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2010 року ОСОБА_2 є власником 1/12 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.10.2010 року ОСОБА_4 є власником 1/6 частки будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Власником 4/6 частки зазначеного домоволодіння є ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.09.2010 року на 1/6 частку, рішенням Алуштинського міського суду від 07.05.2009 року справа № 2-312-2009 рік , витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2010 рку на 1/2 частку будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Із вище викладеного вбачається, що співвласниками домоволодіння є ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, але позовні вимоги про стягнення компенсації позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 пред'являють лише до ОСОБА_3, а до співвласника ОСОБА_4, в користування якої виділена частина приміщень, вимог про стягнення грошової компенсації не заявлено.

Відповідно до вимог ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Учасники права спільної часткової власності, як і індивідуальні власники, наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Але оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Здійснення права на засадах спільної згоди учасників має розглядатися як загальне правило, винятки з якого можуть встановлюватись законом. Так, за ст. 361 ЦК кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності. Отже, якщо інше не встановлено законом, учасники спільної часткової власності здійснюють свої права на засадах загальної згоди. Тому жоден з учасників самостійно не має права укладати правочини щодо спільного майна без згоди інших.

Учасник спільної часткової власності, який має намір самостійно здійснювати усі правочини щодо своєї частки, має право вимагати її виділу у натурі (ст. 364 ЦК). Однак виділ, маючи складну процедуру здійснення, припиняє, крім того, право спільної часткової власності даного суб'єкта, що може не відповідати його інтересам. Інститутом, що дозволяє кожному співвласникові розширити обсяг повноважень щодо своєї частки, залишаючись при цьому співвласником, є домовленість про порядок володіння та користування майном.

Окремо ч. 3 ст. 358 ЦК надає кожному співвласнику право на надання йому у володіння та користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Не суперечитиме закону і передання співвласнику у натурі майна, не співрозмірного з його часткою.

У разі неможливості отримання майна у володіння або користування учасник має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації. Дану норму слід тлумачити як таку, що встановлює право на отримання матеріальної компенсації тим співвласником, який за договором про визначення порядку володіння та користування спільним майном отримав у володіння та користування меншу частину майна, ніж та, що відповідає його частці, або взагалі не отримав майно у володіння та користування у натурі. Відповідно, співвласник позбавлений права вимоги матеріальної компенсації, якщо договір не було укладено або якщо володіння або користування спільним майном у натурі є неможливим з об'єктивних причин (неподільність речі, велика кількість співвласників).

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №2-366/11 рік за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про припинення права власності на частки будинку та визнання права власності на будинок в цілому , про визначення порядку користування будинком, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності , виплату матеріальної компенсації за частину домоволодіння та частину земельної ділянки, на період проведення експертизи , виділити з технічної точки зору у натурі 1/6 частку домоволодіння ? що розташована за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не представляється можливим (а.с. 30-48).

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №2-719/05 рік від 02.02.2006 року поділити домоволодіння АДРЕСА_1 не можливо , але в зазначеній експертизі надані варіанти порядку користування житловим будинком між співвласниками 4/6, 1/6, 1/6 часток зазначеного домоволодіння ( а.с. 50-63) .

Ухвалою Алуштинського міського суду від 10 жовтня 2012 року визнана мирова угода, укладена ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, за якою ОСОБА_4 виділено в користування в будинку по АДРЕСА_1 наступні приміщення: мансарда літер "А"- житлова кімната № 12 площею 14, 6 кв.м, кладовка №11 площею 4, 1 кв.м, частина коридору № 1- ( загальна площа 9, 9 кв.м) на відстані 1, 1 м від входу в мансарду до стіни житлової кімнати № 13 ( загальною площею 11, 9 кв.м) відповідно до додатку до мирової угоди, частину ванної кімнати № 17 ( загальна площа 3, 6 кв.м) розміром 1, 8 кв.м, згідно додатку до мирової угоди, драбина площею 5, 0 квм, що веде на мансарду.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення порядку користування будинком закрито.

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано доказів того, що у спірному будинку неможливо надати співвласникам у користування частину приміщень будинку, не надано доказів того, що між співвласниками домоволодіння неможливо визначити порядок користування будинком, зазначених вимог про визначення порядку користування житловим будинком позивачі не заявляли, відповідно до ухвали суду від 10 жовтня 2012 року тільки співвласнику 1/6 частки будинку ОСОБА_4 виділено в користування відповідні приміщення.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо припинення права спільної часткової власності на домоволодіння , зобов'язання виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння необґрунтовані на законі і не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 321, 356, 358, 364 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" з відповідними змінами, керуючись ст.ст. 3, 10, 11,60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння , зобов*язання виплатити матеріальну компенсацію за частину домоволодіння , стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Хотянова