Ухвала суду № 31929371, 19.06.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Доповідач - Іванова І.П.

Справа № 411/989/13-ц

Провадження № 22ц/782/2440/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Іванової І.П.

суддів: Фарятьєва С.О., Украінцевої Л.Д.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ»

на ухвалу Кіровського міського суду Луганської області від 13 травня 2013 року

за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову

по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Кіровського МУЮ, Реєстраційної служби Кіровського МУЮ, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_3, про визнання права власності на об'єкти нерухомості, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Кіровського міського суду Луганської області від 13 травня 2013 року заява про забезпечення позову була задоволена; публічні торги з продажу будинку АДРЕСА_1 були призупинені до набрання чинності рішенням по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Кіровського МУЮ, Реєстраційної служби Кіровського МУЮ, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_3, про визнання права власності на об'єкти нерухомості.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу Кіровського міського суду Луганської області від 13 травня 2013 року скасувати. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не з'ясував всіх обставин справи.

Заперечень проти апеляційної скарги іншими учасниками процесу не надано.

08.05.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Кіровського МУЮ, Реєстраційної служби Кіровського МУЮ, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_3, про визнання права власності на об'єкти нерухомості. 13.05.2013 року провадження по справі було відкрите.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час розділу у 2004 році спільного нажитого з ОСОБА_3 майна спірний будинок був виділений його колишній дружині, яка в ньому з того часу не мешкала. Позивач же, залишаючись проживати в будинку, провів за власний кошт поліпшення будинку та прибудинкової території, власником яких він є.

За борги ОСОБА_3 державним виконавцем спірний будинок був заарештований та виставлений на публічні торги.

Заслухавши доповідача, вислухавши ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку між сторонами існує конфліктна ситуація і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим розгляд справи.

Такий висновок суду не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.1ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Види забезпечення позову визначені ст.152 ЦПК України.

Стосовно ч.3ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заявником зазначені вимоги закону виконані не були. Однак, суд задовольнив його заяву.

Як роз'яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р.№9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (зі змінами) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд не взяв до уваги, що забезпечення позову саме в цей спосіб порушує право ТОВ «ВІД-МАКОІЛ», на користь якого з власника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 стягнуто заборгованість, рішення суду виконується ВДВС Кіровського міського управління юстиції. Будинок знаходиться у власності ОСОБА_3 з 2004р. До того часу, коли були оголошені торги, ОСОБА_2 не ставив питання про визнання права власності на самочинну прибудову.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання судових рішень, права і обов'язки державного виконавця, інших учасників виконавчого провадження в процесі виконання судових рішень визначені Законом України „Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1, 2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, позов заявлено до ВДВС Кіровського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Кіровського МУЮ, а відповідно дост.61 Закону України „Про виконавче провадження", та п. 5.12.1 Інструкції реалізації арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій ст. 55 Закону, здійснюється спеціалізованими торгівельними організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Згідно з п. 1.2 Тимчасового положення прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладається відповідний договір.

Крім того, при вирішенні зазначеного питання слід брати до уваги, що існує особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, тому суд першої інстанції передчасно задовольнив заяву ОСОБА_2 та зупинив публічні торги.

На підставі вищевикладеного, заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 313, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» задовольнити.

Ухвалу Кіровського міського суду Луганської області від 13 травня 2013 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвала набуває чинності негайно та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: