Рішення № 3192885, 13.03.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2009 р.

Справа № 2/6-77

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" вул. Гординського, 2, м. Біла Церква, Білоцерківського району, Київської області, 09117.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" вул. Грушевського, 95, м. Збараж, Збаразького району, Тернопільської області, 47300.

про стягнення суми боргу в сумі 1 683 грн. 15 коп.

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача: Бідула Т.В., довіреність від 01.01.09р.

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 1 683 грн. 15 коп., із них 1 356 грн. 48 коп. - заборгованість за товар (вогнегасники), одержаний представником відповідача по видаткових накладних №ВТ-0001617 від 30.07.2007р. та №ВТ0002922 від 09.11.2007р., згідно довіреностей №047537 від 30.07.2007р. та №957304 від 01.11.2007р.; 181 грн. 23 коп. - втрат від інфляційних процесів з березня місяця 2008р. по листопад місяць 2008р.; 29 грн. 58 коп. - річних за користування коштами з 28.03.2008р. по 18.12.2008р.; 115 грн. 86 коп. - пені за неналежне виконання грошових зобов'язань з 28.03.2008р. по 18.12.2008р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що між сторонами відсутній письмовий договір, а усна домовленість не відповідає дійсним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача і приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні перед розглядом справи представнику відповідача роз’яснено його права і обов’язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

2) 30.07.2007р. та 09.11.2007р. представник відповідача Боднарчук І.М. одержав від позивача товар (вогнегасники) на загальну суму 1 958 грн. 34 коп., що підтверджено видатковими накладними №ВТ-0001617 від 30.07.2007р. та №ВТ0002922 від 09.11.2007р., підписаними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

Оскільки договір між сторонами відсутній, тобто строк оплати товару сторонами не узгоджений, то позивач керуючись вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України надіслав відповідачеві претензію № 256/02 від 21.02.2008р. з вимогою виконати зобов’язання по оплаті товару на суму 1 356 грн. 48 коп.

Позивач стверджує, що його вимога не виконана, вартість одержаного товару на суму 1 356 грн. 48 коп. не оплачена.

Відповідач не представив доказів перерахування вартості одержаного товару. Тому з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України слід вважати, що на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 1 356 грн. 48 коп., що є порушенням ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України.

При таких обставинах позовні вимоги позивача в частині стягнення 1 356 грн. 48 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

3) Згідно ст. 199 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України за період з березня місяця 2008р. по листопад місяць 2008р. відповідач повинен сплатити позивачеві втрати від інфляційних процесів в сумі 181 грн. 23 коп. та 29 грн. 58 коп. - річних за користування коштами з 28.03.2008р. по 18.12.2008р.

4) П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України тлумачить, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Отже даний пункт не встановлює розміру штрафних санкцій.

П. 4 даної статті передбачає, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. В разі відсутності такого закону - в договорі.

Відтак, при стягненні пені (штрафної санкції) за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (порушення грошових зобов’язань), слід керуватися Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" №543/96 ВР від 22.11.1996р.

Ст. 1 даного Закону зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Між сторонами договір відсутній.

Відтак, слід вважати, що розмір пені сторонами не узгоджений, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків (пені) слід визнати необгрунтованими і вони не підлягають задоволенню.

5) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту слід покласти на відповідача.

6) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група підприємств ВВП "Збаразький механічний завод" вул. Грушевського, 95, м. Збараж, Збаразького району, Тернопільської області (ідент. код 33992645):

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс" вул. Гординського, 2, м. Біла Церква, Київської області (ідент. код 32393877) суму 1 356 грн. 48 коп. –за матеріальні цінності, 181 грн. 23 коп. –втрат від інфляційних процесів; 29 грн. 58 коп. –річних, 102 грн. –в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «17»березня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя В.О. Колубаєва