Рішення № 3192667, 03.03.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09 Справа № 9/5

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Луганського закритого акціонерного товариства "Одяг", м. Луганськ

про стягнення 47 677 грн. 60 коп.

в присутності представників:

від позивача – Гонцул І.О., дов. № 3-д від 09.01.09,

від відповідача – Нікуліна Л.Н., дов. № 38 від 02.02.09

в с т а н о в и в:

позивачем, МКП "Теплокомуненерго", заявлені вимоги про стягнення з відповідача, ЗАТ "Одяг", основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 44190,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 1625,0 грн., 3% річних у розмірі 209,85 грн. та пені у розмірі 1652,13 грн., всього - 47677,60 грн. за договором поставки теплової енергії № 422 від 09.08.01.

Відповідач відзивом на позовну заяву за № 04/1-39 з позовом не погоджується, виклавши такі доводи.

Теплову енергію від позивача відповідач отримує згідно з встановленими лічильниками тепла та на момент розгляду справи заборгованості за спожите тепло не має.

У спірному договорі на поставку теплової енергії відсутня умова про застосування двоставкового тарифу, тому ця умова повинна бути викладена у додатковій угоді про зміну істотної умови договору у відповідності до п. 1 ст. 652 ЦК України, яка не укладалась.

Сума, що пред'явлена відповідачу у позову за двоставковим тарифом, перевищує оплату за опалювальний період у 2,7 рази, тому є несумісною з нормальною господарською діяльністю підприємства.

Посилаючись на п. 1.5 Правил розрахунку двоставкового тарифу, затв. наказом № 191 від 08.09.2000 Про затвердження Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, зареєстр. в Мін’юсті України 02.11.2000 за № 776/4997, відповідач вважає, що приєднане теплове навантаження визначається з урахуванням технічних умов по кожному споживачу та зазначається у договорі.

Відповідач пояснює, що з моменту укладення спірного договору (09.08.01) підприємством здійснена повна реконструкція зовнішнього скла, встановлені склопакети, утеплена цеглова кладка, замінені всі вхідні двері тощо. Прийняті заходи забезпечують роботу магазину в опалювальний період без тепловтрат. При цьому коефіцієнт навантаження з приєднаної теплової енергії позивачем у зв'язку з цим не переглядався.

Відповідач вважає, що позивач повинен перерахувати двоставковий тариф щодо відповідача, оскільки він є необґрунтованим.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 422 від 09.08.01, за яким він здійснював поставку теплової енергії відповідачу, а відповідач згідно з пп. 3.2.9 п. 9 договору зобов'язався оплачувати отримані рахунки за послуги з теплопостачання у 10-денний термін з дня їх отримання.

Відповідач не сплачував отриману теплову енергію належним чином, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за відповідачем обліковується заборгованість станом на 20.12.08 у розмірі 44190,62 грн.

Підпунктом 7.2.3 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що складає відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку 1652,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 209,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1625,0 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача та відповідача, суд вважає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 422 від 09.08.01, за яким позивач здійснював поставку теплової енергії відповідачу, а відповідач згідно з пп. 3.2.9 п. 9 договору зобов'язався оплачувати отримані рахунки за послуги з теплопостачання у 10-денний термін з дня їх отримання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як випливає з суті спірного договору обов'язок щодо виконання грошового зобов'язання з боку відповідача виникає щомісячно, не пізніше 10-ти календарних днів з дня отримання рахунку (п. 6.3).

Матеріали справи містять копії рахунків та відповідні реєстри рознесення цих рахунків з відмітками дати їх отримання та прізвищ осіб, що їх отримали.

Відповідач не сплачував отримані рахунки належним чином, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за відповідачем обліковується заборгованість станом на 20.12.08 у розмірі 44190,62 грн.

Підпунктом 7.2.3 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що складає відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку 1652,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи з цієї норми позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 1625,0 грн. та 3% річних у розмірі 209,85 грн. згідно з розрахунком, доданим до позову, з яким суд погоджується.

Доводи відповідача про здійснення ним повної реконструкції зовнішнього скла, встановлення склопакетів, замінені вхідних дверей тощо, що призвело до забезпечення роботи магазину в опалювальний період без тепловтрат, у зв'язку з чим коефіцієнт навантаження з приєднаної теплової енергії повинен бути переглянутий позивачем та перерахований двоставковий тариф щодо відповідача, оскільки він є необґрунтованим, судом не приймаються з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Луганської міськради від 24.06.08 № 188 Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари, опублікованим в місцевій газеті "Жизнь Луганска" № 26 від 25.06.08 (далі –Рішення 188) були затверджені тарифи на послуги теплопостачання та перехід до розрахунків за двоставковими тарифами. Додаткової угоди до Договору між сторонами у справі не було укладено.

Як встановлено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 632 Кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.04, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Положення про те, що й при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також в статті 179 ГК України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни у господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 ГК України), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч. 2 ст. 191 ГК України), яким відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" № 1682 від 20.04.00 - є позивач у справі. З наведеного вбачається, що тариф на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування, а не узгоджується сторонами у договорі.

За таких обставин, враховуючи доведеність належними доказами наявності заявлених у позові сум, позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, Луганського ЗАТ "Одяг", 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, 77, код 1554166, на користь позивача, Луганського МКП "Теплокомуненерго", 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, код 24047779, суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 44190,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 1625,0 грн., 3% річних у розмірі 209,85 грн. та пеню у розмірі 1652,13 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –476,78 грн., інформаційно-технічні витрати –118,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 04.03.09.

Суддя А.Г.Ворожцов