Ухвала суду № 31925532, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-9583/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. по справі № 2а-9583/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000442330 від 10.07.2012 року та № 0000452330 від 10.07.2012 року.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби: № 0000442330, № 0000452330 від 10.07.2012 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме, відповідач посилається на те, що відповідно до акту перевірки №989/22-10/32359553 від 06.06.2012 року, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" зайво включило до податкового кредиту суми ПДВ з придбання товару у ТОВ «Гумотехніка»за червень та вересень 2009 року у сумі 89913,90 грн., а також п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем зайво віднесено до витрат, що підлягають амортизації модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка»на загальну суму 449469,50 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55276,00 грн. Також апелян посилається на порушення судом першої інстанції п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Апелянтом зазначалось, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Гумотехніка»за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №989/22-10/32359553 від 06.06.2012 року (а.с. 36-46).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" в порушення: 1) п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями безпідставно завищено суму податкового кредиту по деклараціям за червень та вересень 2009 року, яка склала 89913,90 грн., в тому числі за червень 2009 року -41621,80 грн., за вересень 2009 року -48292,1 грн.; 2) п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, зайво віднесено до витрат, що підлягають амортизації -модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка», на загальну суму 449569,50 грн., в тому числі за півріччя2009 року -208109 грн., за 9 місяців 2009 року -241460,50, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму -55276 грн., в тому числі: за 9 місяців 2009 року на 3122 грн., за 2009 рік на 9678 грн., за 2010 рік на 22520 грн., за 2011 рік на 23078 грн.

Дослідження судом першої інстанції акту перевірки, показало, що таких висновків Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС дійшла на підставі протоколу допиту свідка ОСОБА_1 та висновку спеціаліста № 37 від 12.02.2011 року, відповідно до яких було зроблено висновок про неможливість ТОВ «Гумотехніка»реально здійснювати господарську діяльність у порядку, передбаченому діючим законодавством України, а як наслідок відповідач прийшов до висновку про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ «Гумотехніка».

На підставі акту перевірки ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442330 від 10.07.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112 392,40 грн., з яких за основним платежем 89913,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 22478,50 грн. (а.с. 32);

- № 0000452330 від 10.07.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 66525,50 грн., з яких за основним платежем -55276,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 11249,50 грн. (а.с. 33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин та, відповідно, відсутності факту завищення суми податкового кредиту по деклараціям за червень та вересень 2009 року, яка скала 89913,90 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 55276 грн. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) 06.02.2009 року був укладений Договір №11, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт бетонозмішувача БСУ-1 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 15). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -171 621,24 грн., у т. ч. ПДВ -28603,54 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 16) та матеріалів, необхідних для ремонту бетонозмішувача БСУ-1 (а.с. 17).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 22.02.2009 року на суму 171621,24 грн., у тому числі ПДВ - 28603,54 грн. (а.с. 11).

TOB «Гумотехніка»були виписані податкові накладні на загальну суму 171621,24 грн.: № НН-06-02-01 від 12.02.2009 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (а.с. 27), № НН-06-02-05 від 24.02.2009 року на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (а.с. 28), № НН-06-02-03 від 16.02.2009 року на суму 43621,24 грн., в т.ч. ПДВ 7270,21 грн. (а.с. 29), № НН-06-02-04 від 17.02.2009 року на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. (а.с. 30), № НН-06-02-02 від 13.02.2009 року на суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (а.с. 31).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 171 621,24 грн.: № 970 від 13.02.2009 р. на суму 35 000,00 грн., № 969 від 12.02.2009 р. на суму 35 000,00 грн., № 973 від 16.02.2009 р. на суму 43621,24 грн., № 975 від 17.02.2009 р. на суму 48 000,00 грн., № 1033 від 24.02.2009 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 83-87).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) 05.05.2009 року був укладений Договір № 05/05-09, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт конвеєрів БСУ-1 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 12). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -249 730,80 грн., у т.ч. ПДВ - 41621,80 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 14) та матеріалів, необхідних для ремонту конвеєрів БСУ-1 (а.с. 13).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 26.06.2009 року на суму 249 730,80 грн., у тому числі ПДВ - 41621,80 грн. (а.с. 21).

TOB «Гумотехніка»були виписані податкові накладні на загальну суму 249 730,80 грн.: № НН-05-05-09 від 26.06.2009 року на суму 152 730,80 грн., в т.ч. ПДВ 25455,13 грн. (а.с. 23), № НН-05-05-09 від 23.06.2009 року на суму 97000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16166,67 грн. (а.с.156).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 249 730,80 грн.: № 1453 від 07.07.2009 р. на суму 49 730,80 грн., № 1454 від 07.07.2009 р. на суму 40 000,00 грн., № 1434 від 26.06.2009 р. на суму 63 000,00 грн., № 1413 від 23.06.2009 р. на суму 97 000,00 грн. (а.с. 89-92).

Крім того, 02.09.2009 року між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (замовник) та ТОВ «Гумотехніка»(виконавець) був укладений Договір № 02/09-01, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонт конвеєрів БСУ-2 власними силами та з використанням власних матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 18). Згідно з п. 2.1. зазначеного Договору загальна вартість договору складає -289 752,60 грн., у т.ч. ПДВ - 48292,10 грн. Між сторонами договору був погоджений перелік робіт (а.с. 20) та матеріалів, необхідних для ремонту конвеєрів БСУ-2 (а.с. 19).

На виконання умов договору TOB «Гумотехніка»були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 30.09.2009 року на суму 289 752,60 грн., у тому числі ПДВ - 48292,10 грн. (а.с. 9).

TOB «Гумотехніка» були виписані податкові накладні на загальну суму 289 752,60 грн.: № НН-02-09-02 від 19.09.2009 року на суму 95 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15833,33 грн. (а.с. 24), № НН-02-09-01 від 18.09.2009 року на суму 82 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 666,67 грн. (а.с. 25), № НН-02-09-03 від 30.09.2009 року на суму 112 752,60 грн., в т.ч. ПДВ 18 792,10 грн. (а.с. 26).

Розрахунки позивачем із ТОВ «Гумотехніка»було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на загальну суму 289 752,60 грн., що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку, на суму 95 000,00 грн., на суму 50 000,00 грн., на суму 62 752,60 грн., на суму 82 000,00 грн.(а.с. 158-160, 165).

Відповідно до умов вищезазначених договорів та пояснень представника позивача, запчастини та матеріали, які використовувались для виконання погоджених сторонами договорів робіт доставлялись виконавцем власними силами, вартість та асортимент використаних матеріалів відображався в актах виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи довідок вбачається, що балансова вартість основних фондів -БСУ станом на 01.06.2009 рок складала -6055124,83 грн., модернізація -208109,00 грн., знос -1913981,00 грн., залишкова вартість -4349252,83 грн., станом на 01.09.20109 року - складала -6263233,83 грн., модернізація -241460,50 грн., залишкова вартість -4434132,33 грн. (а.с. 137,139). Згідно оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 15 за червень 2009 року -проведені витрати за ремонт конвеєрів БСУ-1 -208109,00 грн., за червень -241 460,50 грн. (а.с. 138-140).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ " Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР " є: 26.61.0 -виробництво виробів з бетону для будівництва, 14.11.0 -добування декоративного та будівельного каменю, 26.63.0 -виробництво готових для використання бетонних сумішей, 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами, 74.30.0 -технічні випробування та дослідження (а.с. 59-60).

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати за зазначеними договорами між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка», є витратами на поліпшення основних фондів та є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Вимогами п.п.8.1.2 п.8.1 статті 8 вказаного Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації, окрім іншого, утримання основних фондів, що знаходяться на консервації, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під невиробничими фондами слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Таким чином, амортизація повинна нараховуватися на основні фонди і нематеріальні активи, що включені до складу основних фондів платника податків і які постійно використовуються в його господарській діяльності.

Тобто, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що конвеєри БСУ-1 та БСУ-2 є основними фондами ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" у розумінні приписів п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які використовуються позивачем у господарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" правомірно включено витрати з ремонту конвеєрів БСУ-1 та БСУ-2 до амортизаційних витрат відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому висновок податкового органу щодо зайвого віднесення позивачем до витрат, що підлягають амортизації модернізацію основних фондів 3 групи, проведену ТОВ «Гумотехніка»на загальну сум 449569,50 грн., в тому числі за півріччя 2009 року -208109 грн., за 9 місяців 2009 -241460,50 грн., є необґрунтованими.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000452330 від 10.07.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування правомірності прийняття вказаного рішення відповідач посилається на порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит всього у сумі 89913,90 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Гумотехніка".

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась податковим органом за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р.

З 01.01.2011 року Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність, на підставі набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність аналізу норм відповідного законодавства.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкові накладні, надані ТОВ «Гумотехніка», відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Судовим розглядом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів, укладених між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка», не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін або що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка» договори не суперечать актам цивільного та господарського законодавства України, відповідають дійсним намірам сторін щодо реального здійснення господарських операцій. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеного між ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" та ТОВ «Гумотехніка» договорів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року по справі № 2-а-9583/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. по справі № 2а-9583/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.