Ухвала суду № 31922490, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-27799/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010

у справі № 13/40

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафто-Кредит Інвест"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафто-Кредит Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000872308/1 від 06.02.2008; № 0000862308/1 від 06.02.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2009 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000872308/1 від 06.02.2008; № 0000862308/1 від 06.02.2008.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 та складено акт № 644/1-23-08-33227075 від 15.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем 23.11.2007 року були винесено податкові повідомлення - рішення: № 0000862308/0 від 23.11.2007, яким визначену позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13503216 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція 6701268 грн.; № 0000872308/0 від 23.11.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану в сумі 1204000 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція 602000 грн.

В порядку адміністративного оскарження, за результатами розгляду скарги відповідачем 06.02.2008 були прийняті податкові повідомленні-рішення: № 0000862308/1, яким визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11892763 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція 5843315 грн.; № 0000872308/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1204000 грн., в тому числі штрафна (фінансова) санкція 602000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.10 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток в загальній сумі на 6801948 грн.,; пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 602000 грн.

Підставною для такого висновку податкового органу стало недотримання позивачем при формуванні валових витрат і доходів положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що в свою чергу призвело до безпідставного коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість зі знаком мінус.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв'язку з поверненням попередньої оплати ВАТ „Роздільський цегельний завод" за товар в повному обсязі, позивач мав право скоригував свій валовий дохід в рядку 02.2 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року зі знаком "мінус", але замість того, щоб суму поставити зі знаком мінус, до складу валового доходу ще раз додана сума 3010000 грн., що призвело до завищення валового доходу на суму 3010000 грн.

Дана помилка виправлена товариством в 3 кварталі 2006 року, а завищений валовий дохід виправлено в Декларації по податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2006 року в рядку 02.02 зі знаком "мінус" на суму 3010000 грн.

Оскільки сума валового доходу відображалась за відповідний період наростаючим підсумком, то операція по виправленню помилки не вплинула на суму валового доходу, визначену наростаючим підсумком за 9 місяців 2006 року.

Завищення валових витрат за операціями з ТОВ „Новойл" документально не підтверджується, оскільки відповідно до відомостей відображених валових витрат за грудень 2005 року до валових витрат ТОВ „Нафто-Кредит Інвест" віднесено лише частину витрат в сумі 4867505, 98 грн.

Їх залишок, що не був відображений в складі валових витрат товариства у 2005 році, було віднесено: 2863000 грн. в рядку 05.2 "Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" Декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2006 року, а 7784800 грн. в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2006 року.

Також, включення до складу валових витрат сплачені збори до Пенсійного фонду України за здійснення товариством операції з купівлі валюти через банки на Міжбанківському валютному ринку, банківськими установами за рахунок товариства сплачувалися обов'язкові внески до Пенсійного фонду України протягом 2005 року - 1 півріччя 2006 року.

Позивачем було відображено в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року в рядку 04.13 суму 4986371 грн. наростаючим підсумком за 2006 рік та в рядку 05.2 "самостійно виправлені помилки за результатами минулих податкових періодів" Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року, суму 843619 грн. за 2 півріччя 2005 року,

Зазначене також підтверджується розшифровкою затрат по Пенсійному фонду та витягами з оборотно-сальдової відомості по рахунку 651 "Податки і відрахування" за перше та друге півріччя 2006 року.

Виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у попередніх податкових періодах, здійснюється за правилами, встановленими п.5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на відміну від п. 17.2 ст. 17 цього Закону виправленню підлягає лише помилка в показниках "раніше поданої податкової декларації", тобто в одній декларації.

Позивачем скориговано в Декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року дані, що були відображені в Декларації за березень 2006 року по операціях з ВАТ „Роздільский цегельний завод", про що свідчить рядок 03 такої декларації (додаток №1 „Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість"), в якому відображено суму 602000 грн. податку на додану вартість.

Таким чином, висновок податкової про те, що у товариства не було підстав для проведення коригування податкових зобов'язань у серпні 2006 року на суму 602000 грн. за операціями ВАТ „Роздільский цегельний завод" не підтверджуються.

Крім того, зазначені вище висновки суду підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 500 від 22.06.2009, відповідно до якого заниження податку на прибуток на суму 6801948 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 602000 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 цього Закону визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 у справі № 13/40 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 у справі № 13/40 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко