Постанова № 31922330, 18.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 5011-18/17662-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укртрансгаз" - Крупки О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2013р. по справі №5011-18/17662-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 155 653,57 грн.,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року припинено провадження по справі в частині стягнення з відповідача - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" 20 000,00 грн. основного боргу. В решті позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної компанії "Нафтогаз України" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114 151,11 грн. заборгованості, 1 502,46 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 173,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. від 15.04.2013р. змінено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року та викладено її у наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Мікояна, 22, кв. 6; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-г, код ЄДРПОУ 31507980) 134 151,11 грн. заборгованості, 1 502,46 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 713,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Мікояна, 22, кв. 6; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-г, код ЄДРПОУ 31507980) 420,01 грн. судового збору.".

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "Укртрансгаз", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2011 року між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (продавець) укладено договір №048 про закупівлю товарів за державні кошти, за яким продавець зобов'язується у 2011-2012 році поставити покупцю товари, зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а покупець - прийняти і оплатити товари.

Згідно п.п. 1.2-1.3 договору найменування товару - провід та кабель ізольовані, код за ДК 016-97 (31.20.1), кабельно-провідникова продукція. Номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та кількість товарів зазначаються згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків

Відповідно до п. 3.1 договору від 02.09.2011 року сторонами узгоджено, що ціна цього договору становить 424 601,09 грн., в тому числі: податок на додану вартість 70 766,85 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки йому товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки товарів: протягом одного року з дати підписання договору.

За п. 5.5 договору конкретна кількість продукції, що підлягає поставці, її номенклатура та асортимент, місце знаходження приоб'єктного складу покупця, вантажоотримувачі та платники визначаються покупцем в односторонньому порядку та вказуються ним в заявці на поставку.

Згідно з п. 5.8 договору термін поставки товару може бути продовжений на 1 рік у разі виникнення об'єктивних обставин, що спричинили затримку його виконання, втому числі форс-мажор, затримки з фінансуванням видатків покупця.

Пунктом 6.1.1 договору передбачено обов'язок покупця здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку і на умовах установлених договором.

У п. 7.3 договору зазначено, що в разі порушення покупцем зобов'язань по сплаті вартості продукції він несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не більше 2 років (п. 10.1 договору).

Додатком №1 до договору слугує специфікація №1, в якій зазначається назва предмету закупівлі, його кількість та вартість.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на протязі дії договору виконував взяті на себе зобов'язання, постачав відповідачеві товар, який зазначався у специфікації.

Так, у зв'язку з поставкою товару на підставі рахунку-фактури №Ю-0004836 від 18.06.2012 року відповідачу для оплати були надані видаткові накладні №Ю-00004248 від 25.06.2012 року на суму 69 019,39 грн. та №Ю-00004247 від 25.06.2012 року на суму 105 131,72 грн., що становить загальну суму 174 151,11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.10.2012 року платіжним дорученням №1672 відповідачем було сплачено 20 000,00 грн. вартості поставленого товару, тобто вартість товару була оплачена частково.

У зв'язку з цим 07.12.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДК "Укртрансгаз" (на даний час - ПАТ "Укртрансгаз") в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" про стягнення 154 151,11 грн. основного боргу, 1 502,46 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми та 3 113,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.01.2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що 28.11.2012 року відповідач сплатив на користь позивача суму у розмірі 20 000,00 грн., тому товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" просить стягнути з відповідача 134 151,11 грн. основного боргу, 1 502,46 грн. трьох відсотків річних та 3 113,08 грн. судового збору.

При прийнятті рішення від 15.01.2013 року суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. суми основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, а в решті позов підлягає задоволенню. Отже, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 114 151,11 грн., 1502,46 грн. - трьох процентів річних з простроченої суми, 2 173,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши справу в порядку ст. 99 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповне дослідження судом першої інстанції обставини справи, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановив суд апеляційної інстанції, у червні 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 174 151,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю №359 від 19.06.2012 року, видатковими накладними №Ю-00004248 від 25.06.2012 року на суму 69 019,39 грн. та №Ю-00004247 від 25.06.2012 року на суму 105 131,72 грн.

Однак, відповідачем було лише частково погашено суму боргу по оплаті за поставлений товар, а саме:

- 31.10.2012 року у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1672 від 31.10.2012 року;

- 28.11.2012 року у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1792 від 28.11.2012 року.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд встановив, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія".

При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи часткову оплату суми боргу 31.10.2012 року в розмірі 20 000,00 грн. та 28.11.2012 року в розмірі 20 000,00 грн., сума заборгованості відповідача перед ТОВ "Південна Промислова Компанія" на день звернення позивача з позовом до суду, а саме 04.12.2012 року становила 134 151,11 грн.

Як встановив суд апеляційної інстанції, позивачем було заявлено до стягнення 154 151,11 грн. основного боргу, проте після звернення з позовом до суду позивачем було з'ясовано, що 28.11.2012 року відповідач частково сплати борг розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1792 від 28.11.2012 року, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву від 15.01.2013 року про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 134 151,11 грн. основного боргу, 1 502,46 грн. трьох відсотків річних та 3 113,08 грн. судового збору.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом апеляційної інстанції, позивач зменшив суму позову в частині заявленої до стягнення суми основного боргу з підстав помилкового розрахунку ціни позову, що не є ані зміною предмету або підстав позову ані відмовою від позову.

Частиною 4 п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги, що часткову оплату суми боргу відповідачем здійснено було до подання позову до суду 04.12.2013 року (дата відмітки поштового штемпелю на конверті) в загальному розмірі 40 000,00 грн., а тому розмір заборгованості відповідача перед ТОВ "Південна Промислова Компанія" становить 134 151,11 грн., а не 114 151,11 грн., як помилково було зазначено судом першої інстанції, тому судове рішення в цій частині правомірно змінено судом апеляційної інстанції.

Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач довів факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 ЦК України), що є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

У п. 7.3 договору зазначено, що в разі порушення покупцем зобов'язань по сплаті вартості продукції він несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 1 502,46 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Провівши перерахунок 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 502,46 грн. за весь час прострочення.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд", оскільки вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. по справі №5011-18/17662-2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.