Постанова № 31922332, 18.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 910/2041/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Філіцька О.Ю.,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2013у справі№910/2041/13 за позовомПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"доКП "Київпастранс"про відшкодування шкоди в порядку регресу ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.03.2013 (суддя Пінчук В.І..), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 (судді: Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я., Суховий В.Г.), в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме п.33.1.2 ст.33 та п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-страхової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема, скаржник вважає, що згідно чинного законодавства страховик має право вимагати у страхувальника в регресному порядку відшкодування йому здійснених витрат у зв'язку з тим, що його (страховика) не було повідомлено про страхову подію протягом трьох днів з дня настання ДТП.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

30.12.2011р. на перехресті вулиць Толстого та Володимирської в м.Києві сталась ДТП за участю транспортного засобу "Богдан", д.н. АА 0173 АА, що належить КП "Київпастранс", під керуванням водія Мудрака В.П., який перебуває у трудових відносинах з відповідачем та транспортного засобу "Тоуоta", д.н. АА 8120 ЕТ, що належить Стародубцевій Г.В.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.02.2012 по справі №3-/2610/666/212 Мудрака В.П. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія Мудрака В.П. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу "Богдан", д.н. АА 0173 АА згідно з полісом №АА/6792833 застрахована позивачем.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження №18/01/12 від 17.01.2012 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Тоуоta", д.н. АА8120 ЕТ складає 7580,84 грн.

Відповідно до страхового акту №8402, який складений позивачем, сума страхового відшкодування, підлягаючого до виплати, становить 7080,84 грн.

Позивач виплатив власнику автомобіля "Тоуоta", д.н. АА8120 ЕТ страхове відшкодування в сумі 7080,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2193 від 26.04.2012.

Однак, КП "Київпастранс" (страхувальник) не повідомив позивача в установлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на п.38.1.1 ст.38 та п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.33.1.2 ст.33 цього Закону. У той час як згідно з п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачає строки звернення до страхової компанії в разі настання ДТП, а передбачає дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Підпунктом 33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок відповідача (страхувальника) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП, що відповідачем зроблено не було.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВГСУ від 26.12.2012 у справі №5011-22/10427-2012 та від 22.04.2013 у справі №5011-12/15483-2012).

Таким чином, колегія вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про неузгодженість положень статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обумовлену цим неможливість виникнення у позивача права на звернення до відповідача з регресним позовом.

Адже, зазначена неузгодженість не може бути підставою для відмови у позові, так як не заперечує встановлене статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо прострочення повідомлення страховика про настання ДТП, дійсного розміру страхового відшкодування та інших витрат страховика (послуги експерта), їх розмежування, що вимагає проведення перерахунку розміру збитків і безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України), тому є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 21.03.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2013 у справі №910/2041/13 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун