Рішення № 31921243, 13.06.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/2-2497/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/392/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю ОСОБА_2, представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гнатишака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2012 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось з позовом до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Після залучення до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" уточнило позовні вимоги, просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити всіх співвідповідачів із зняттям з реєстраційного обліку, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявленого позивач зазначив, що 08.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", надалі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № LVH9GA00000083 відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 40150,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 05.05.2017 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж 08.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладеного договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі за № 4425.

Взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості в порядку та на умовах, погоджених сторонами боржник припинив виконувати, та станом на 15.09.2011 року за позичальником числиться заборгованість в розмірі 46647,58 доларів США в рахунок погашення котрої, з урахуванням вимог ст. ст. 526, 527, 530, 629, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 12, 33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового кодексу України іпотекодержатель просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселити всіх проживаючих осіб зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2012 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що суд помилково дійшов висновку, що сума боргу не доведена, оскільки з розрахунку заборгованості, в якому всі суми розраховано правильно, вбачається, що нарахування заборгованості Банком проведено із суми 35000 доларів США.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, що надавалися позивачем у справі та свідчили про наявність реальної заборгованості, а саме розрахунок заборгованості.

В апеляційну інстанцію апелянтом подано розрахунок заборгованості із відсотковою ставкою 11.04 % річних, передбаченою кредитним договором.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" доводи апеляційної скарги з урахуванням обґрунтувань за письмовими поясненнями підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та представляє на підставі довіреності (а.с.68) інтереси ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, зазначила, рішення суду першої інстанції є законним, просила залишити апеляційну скаргу банку без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення телеграм з повісткою про розгляд справи на 13.06.2013р. (а.с.133-136), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались.

У відповідності до ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3. ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Статтею 60 ЦПК України визначено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до з ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримав, не встановив дійсних обставин справи.

Судом встановлено, що 08.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування товаристава - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № LVH9GA00000083 (надалі - кредитний договір).

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони обумовили обов'язок Банку щодо надання позичальникові кредитних коштів на строк з 08.05.2007 року по 05.05.2017 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії (далі - кредит) у розмірі 35000,00 доларів США на купівлю квартири та у розмірі 5150,00 доларів США на сплату щорічних страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п. п. 2.1.3 та 2.2.7 даного договору.

Загальна сума кредиту за кредитним договором становить 40150,00 доларів США.

Заявивши до звернення стягнення суму боргу в розмірі 46647,58 доларів США, позивач в підтвердження цієї обставини надав розрахунок заборгованості, з якого вбачається проведення кредитором всіх нарахувань щодо тіла кредиту в розмірі 35000,00 доларів США. Отримання цих коштів визнається відповідачем.

В цілому, правильно і з достатньою повнотою встановивши дану обставину на підставі досліджених кредитного договору та розрахунку заборгованості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові за відсутності доказу отримання позичальником кредиту в розмірі 40150,00 доларів США, не врахувавши положень пунктів 2.1.3 та 2.2.7 кредитного договору, якими сторони погодили договірну, щорічну сплату Банком за рахунок кредиту (5150,00 доларів США) страхових платежів у випадку неподання позичальником до Банку доказів проведення самостійної сплати таких за власні кошти.

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони обумовили обов'язок позичальника надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 555,96 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 (а.с. 59-67) зобов'язання по оплаті щомісячних платежів виконувались частково.

Згідно зі ст. ст. 526, 527 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідком порушення боржником зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Станом на 15.09.2011 року у позичальника сформувалась заборгованість за кредитним договором в розмірі 46647.58 доларів США з яких: 29968,11 доларів США - заборгованість за кредитом, 8603,68 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1680,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 4144,61 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 31,36 доларів США - штраф (фіксована частина) та 2219,82 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с. 6).

ОСОБА_2 заперечила таку вимогу Банку, оскільки нарахування заборгованості по кредиту позивачем проведено, виходячи із збільшеної ставки 13,08 % річних, коли за договором іпотеки забезпечувалось виконання зобов'язання по ставці 11,04 % річних.

Урахувавши дану обставину, за відсутності доказів внесення до договору іпотеки змін після збільшення відсоткової ставки, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, суд першої інстанції на вказані положення закону уваги не звернув, встановивши порушення виконання умов кредитного договору, розрахунку заборгованості за первинною відсотковою ставкою не витребував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В апеляційну інстанцію апелянт подав розрахунок заборгованості із первинною відсотковою ставкою 11.04 % річних (а.с. 123), за яким загальна сума боргу позичальника перед кредитором станом на первинно заявлену дату - 15.09.2011 року становить 43448,36 доларів США та 250,00 грн., з яких 30224,79 доларів США - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочене тіло - 5899,07 доларів США); 7179,06 доларів США - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені відсотки - 7074,16 доларів США); 1540,00 доларів США - заборгованість за комісією; 2530,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1947,20 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до встановленого станом на 13.06.2013 року Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти - 7.993, розмір заборгованості за кредитним договором станом на 15.09.2011 року становить 43448,36 доларів США (347282,74 грн.) та 250,00 грн., з яких 30224,79 доларів США (241586,75 грн.) - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочене тіло - 5899,07 доларів США (47151,27 грн.)); 7179,06 доларів США (57382,23 грн.) - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені відсотки - 7074,16 доларів США (56543,76 грн.)); 1540,00 доларів США (12309,22 грн.) - заборгованість за комісією; 2530,31 доларів США (2022478 грн.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1947,20 доларів США (15563,97 грн.) - штраф (процентна складова).

Отримавши 06.06.2013 року даний розрахунок заборгованості, відповідач ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та представляє інтереси ОСОБА_5 на підставі довіреності (а.с. 68) подала письмові пояснення (а.с.137-139), за якими перераховану Банком суму боргу по первинній ставці 11,04 % річних не заперечила, лише зазначила, що судом першої інстанції такий розрахунок витребовувався, однак, позивачем навмисно наданий не був, відтак, й судом апеляційної інстанції до уваги прийматись не може.

Дані посилання колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження таких обставин.

З наданих в розпорядження суду ОСОБА_2 копій квитанцій про сплату щомісячних платежів (а.с. 71-79) та розрахунку заборгованості вбачається, що сплата боргу подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в 2009 та 2011 роках проводилась частково, такі кошти в розрахунку враховані, в 2010 році кредит не погашався, в силу чого, заявлену Банком до звернення стягнення суму боргу в розмірі 43448,36 доларів США та 250,00 грн. колегія суддів вважає підставною.

Надаючи оцінку запереченням, що висловлювались ОСОБА_2 щодо заявлених Банком вимог колегія суддів зазначає наступне.

Не заслуговують належної уваги доводи відповідача з приводу неможливості одночасно застосування кредитором за порушення зобов'язання позичальником пені та штрафу, оскільки, згідно вимог ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Постанова Верховного Суду України № 3-24сг12 від 27.04.2012 року, обов'язковість за ст. 360-7 ЦПК України).

За наданими суду письмовими поясненнями (а.с. 66) ОСОБА_2 також просила суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій, що нараховані Банком за прострочення виконання зобов'язання, врахувавши її важкий матеріальний стан та наявність інвалідності ІІ групи.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як стверджується розрахунком заборгованості, розмір невиконаного (простроченого) зобов'язання перед кредитором становить 14618,13 доларів США (прострочені тіло 5899, 07 доларів США + прострочені відсотки 7179.06 доларів США + 1540,00 доларів США прострочена комісія), розмір неустойки складає 4477,51 доларів США (2530, 31 доларів США пеня + 1947, 20 доларів США штраф процентна складова та 250, 00 грн. штраф фіксована частина), таким чином розмір неустойки є адекватним сумі допущеного позичальником порушенню умов договору, докази на виконання ч. 1 ст. 60 ЦПУ України на підтвердження встановленої інвалідності та важкого матеріального становища стороною в розпорядження суду не подано, відтак, вимога про зменшення розміру неустойки до задоволення не підлягає.

08 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № LVH9GA00000083 від 08.05.2007 року за договором іпотеки, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим у реєстрі за № 4425 в іпотеку банку передано квартиру, загальною площею 81.30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (п. 33.3 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Обраний банком спосіб реалізації майна шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві, відповідачем не заперечується, 08.08.2010 року іпотекодавцем укладено договір інформаційного обслуговування задля пошуку покупців предмету іпотеки, що стверджується матеріалами справи (а.с. 69-70).

Крім того, іпотекодавцем в письмових запереченнях щодо позовних вимог (а.с. 31) звертається увага суду на ч. 3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою суд праві відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Апеляційним судом встановлено, що допущене боржником порушення основного зобов'язання триває з листопада 2009 року. В судовому засіданні 13.06.2013 року ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та представляє інтереси ОСОБА_5 на підставі довіреності (а.с. 68) підтвердила, що прострочення по сплаті щомісячних платежів триває й на день розгляду справи судом апеляційної інстанції, відтак, тривають понад три роки.

Наведеним підтверджуються неминучі збитки кредитора-іпотекодержателя в силу неповернення боргу позичальником, які мають вираз у додатковому залученні банком коштів задля проведення вчасних розрахунків за депозитними договорами із кредиторами-вкладчиками.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду визначається й початкова ціна продажу предмету іпотеки.

За матеріалами справи жодна зі сторін не заявляла перед судом клопотання щодо проведення оцінки майна, щодо якої заявлено вимогу про звернення стягнення, в силу чого, відповідно до п. 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року, суд початкову ціну продажу предмету іпотеки - квартири загальною площею 81.30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 встановлює на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки.

З приводу решти заявлених вимог, доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Вважаючи підставними вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу такого будь-якій особі-покупцеві, апеляційний суд доходить висновку про підставність й вимог позивача в частині отримання витягу з Державного реєстру прав власності з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, враховуючи наступне.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу визначений "Інструкцією про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", яка затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5.

Пунктом 65 Інструкції передбачено, що, якщо рішенням суду... передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Згідно із п. 63 Інструкції, крім правовстановлювального документа на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 7.1.1 розділу 7 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 встановлено, що право на отримання витягу з Реєстру прав мають власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.

Оскільки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не є жодним із перелічених вище суб'єктів, отримавши право продажу на підставі рішення суду, фактично не зможе реалізувати таке без отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, відтак, суд доходить висновку про підставність вимог в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" скерувало позичальнику та іпотекодавцеві повідомлення із зазначенням допущеного порушення умов кредитного договору та вимогою про добровільне виселення всіх мешканців з предмету іпотеки протягом 30- ти днів з моменту отримання.

Такі повідомлення отримано 19.08.2011 року та 07.09.2011 року відповідно, що стверджується наявними в матеріалах завіреними копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (рекомендоване) та завіреними копіями самих надісланих повідомлень.

Відповідачі у справі складають одну сім'ю, відтак, згідно зі ст. 3 СК України мають взаємні права та обов'язки, тому повідомлення членів сім'ї один одного про наявність або відсутність вимог до спільного майна вважається обов'язком будь-кого з членів сім'ї.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем дотримано застережень, встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового кодексу України щодо повідомлення осіб, які проживають у квартирі, що знаходиться в іпотеці, про необхідність звільнення житлового приміщення, відтак, вимоги кредитора в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, з приводу вимог в частині зняття з реєстраційного обліку відповідачів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

За матеріалами справи відсутні будь-які докази звернення Банку із вимогою до відповідачів про зняття з реєстраційного обліку за адресою проживання, в силу чого право, що не порушене захисту судом не підлягає, відтак, й вимога задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" необхідно стягнути по 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 25 коп. судових витрат.

З огляду на наведене вище, на підставі ч. 1 ст. 1054, ст. ст. 526, 527, 530, ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050, ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", п. п. 63, 65 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5), п. 7.1.1 розділу 7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5) апеляційний суд доходить висновку, що рішення районного суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Звернути стягнення за договором іпотеки від 08 травня 2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим у реєстрі за № 4425, а саме: квартиру, загальною площею 81.30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № LVH9GA00000083 від 08.05.2007 року в розмірі 43448,36 доларів США та 250,00 грн. (30224,79 доларів США - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочене тіло - 5899,07 доларів США); 7179,06 доларів США - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені відсотки - 7074,16 доларів США); 1540,00 доларів США - заборгованість за комісією; 2530,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1947,20 доларів США - штраф (процентна складова)), укладеному між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК") та ОСОБА_5 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1

В решті позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» по 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 25 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: