Рішення № 31921188, 13.06.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/2-652/11 Головуючий у 1 інстанції: Грищук В.О.

Провадження № 22-ц/783/384/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гнатишака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

В обґрунтування заявленого позову зазначило, що 12.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № E/V 3793, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 40000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 12.06.2013 року.

Під час розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги шляхом збільшення розміру заборгованості, яка станом на 14.02.2011 року становить 43080,81 доларів США.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж 12.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладеного договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 6234.

Взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості в порядку та на умовах, погоджених сторонами боржник припинив виконувати, тому в рахунок погашення заборгованості з урахуванням вимог ст. ст. 526, 527, 530, 629, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 12, 33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового кодексу України ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило звернути стягнення на квартиру, загальною площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 та виселити всіх проживаючих осіб зі зняттям з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року вищезазначений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - 43080,81 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ 342061,64 грн. заборгованості за договором кредиту.

Звернуто стягнення на заставлене майно ОСОБА_7 - квартиру АДРЕСА_1.

Виселено відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, які проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - судові витрати у справі - 1708,50 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5, подала на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи.

Відповідачка зазначає, що у своєму рішенні суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув з неї в користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 43080,81 доларів США заборгованості за договором позики, а також звернув стягнення на майно в рахунок цієї заборгованості.

Апелянт стверджує, що Банком неправильно нараховано розмір пені, а також не враховано частини повернення коштів в рахунок погашення кредиту.

Апелянт посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховано майновий стан відповідачів та не застосовано вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення за рішенням суду неустойки (пені).

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, правильно за рішенням суду встановлено розмір заборгованості позичальника, підтримав рішення суду в частині виселення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у відповідності до ст. 74 ЦПК України, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з повісткою про розгляд справи на 13.06.2013 р. (а.с.130).

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3. ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог частини другої ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів.

Означених вимог суд першої інстанції не дотримав, не встановив дійсних обставин справи.

Судом встановлено, що 08.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування товаристава - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № E/V 3793 (надалі - кредитний договір).

Пунктами 1.2 та 1.3 кредитного договору сторони обумовили обов'язок Банку надати позичальникові кредитні кошти на строк з 12.06.2008 року до 12.06.2013 року включно у розмірі 40000,00 доларів США (далі - кредит) в обмін на зобов'язання позичальника сплатити щомісячні платежі в розмірі 1020,00 доларів США в терміни, встановлені додатком № 1 до договору про видачу траншу № E/V 3793/1 від 13.06.2008 року.

Як стверджується матеріалами справи, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором боржник виконав частково, тому станом на 14.02.2011 року сформувалась заборгованість в розмірі 43080,81 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом в сумі 32017,35 доларів США, борг за відсотками 7610,91 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 1371,09 доларів США, а також штраф: фіксована частина 31,49 доларів США та процентна складова 2049,97 доларів США.

Відповідно до встановлених обставин та з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України станом на 13.06.2013 року - 7.993, розмір заборгованості за кредитним договором станом на 14.02.2011 року становить 43080,81 доларів США (344344,91 грн.), що складається із заборгованості за кредитом в сумі 32017,35 доларів США (255914,68 грн.), борг за відсотками 7610,91 доларів США (60834,00 грн.), пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 1371,09 доларів США (10959,12 грн.), а також штраф: фіксована частина 31,49 доларів США (251,70 грн.) та процентна складова 2049,97 доларів США (16385,41 грн.).

Судом першої інстанції на підставі додатку № 1 до договору про видачу траншу № E/V 3793/1 від 13.06.2008 року, яким сторони обумовили графік погашення кредиту, відсотків, винагороди та розрахунку заборгованості правильно встановлено, що зобов'язання по оплаті щомісячних платежів виконувались частково, а розмір боргу заявлений ПАТ КБ "ПриватБанк" є підставним.

Вважаючи такі висновки суду першої інстанції неправильними, апелянт зазначає про те, що станом на дату винесення рішення розмір її боргу був значно меншим в силу проведення сплат боргу, що підтверджується поданими копіями квитанцій.

Дані доводи колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки з наявних в матеріалах справи копій платіжних документів (а.с. 77-80, 120) вбачається, що сплата боргу мала місце вже після ухвалення судом рішення (липень - жовтень 2011 року), частина таких підтверджують сплату боргу за картковим кредитом позичальниці та на рахунки не спірного договору, в інших відсутнє призначення платежу, що не виключає сплату в черговості, передбаченій п. 4.8 договору неустойки, простроченої комісії, прострочених відсотків та простроченого тіла, що нараховані Банком станом на день проведення даних погашень, відтак, дані оплати в розмірах, значно менших ніж передбачені графіком погашення кредиту не спростовують висновків суду про підставність заявленої банком суми боргу.

Посилаючись на неправильне нарахування кредитором пені, на що не звернув уваги суд першої інстанції, апелянт не наводить будь яких обґрунтувань даній обставині, відтак, такі доводи апеляційним судом прийматись до уваги не можуть та відхиляються, як і посилання щодо недотримання судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки з матеріалів справи суд робить висновок, що розмір нарахованої неустойки адекватний розміру простроченого зобов'язання, а докази тому чи іншому матеріальному стану позичальниці всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України в розпорядження суду не надані.

Згідно зі ст. ст. 526, 527 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідком порушення боржником зобов'язань повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

12 червня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № E/V 3793 від 12 червня 2008 року укладено договір іпотеки між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 6234, за яким в іпотеку Банку передано квартиру, загальною площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 (п. 7 договору, а.с. 11).

Суд першої інстанції правильно і з достатньою повнотою встановивши підставність заявленої Банком суми боргу, дійшовши правильного висновку про задоволення вимоги про звернення стягнення на предметі іпотеки, однак, всупереч ст. 33 Закону України "Про іпотеку" помилково розділив звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на дві окремі вимоги та не врахував встановлених ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" вимог, яким повинно відповідати рішення суду, за яким проводиться реалізація предмету іпотеки.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року визначено, що суд вправі початкову ціну продажу предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Обраний банком спосіб реалізації майна шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві, відповідачами не заперечується.

За матеріалами справи жодна сторін не заявляла перед судом клопотання про проведення оцінки майна, щодо якої заявлено вимогу про звернення стягнення, в силу чого, відповідно до п. 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року суд початкову ціну продажу предмету іпотеки - квартири, загальною площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 встановлює на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації такої.

З приводу решти заявлених вимог, доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Вважаючи підставними вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу такого будь-якій особі-покупцеві, апеляційний суд доходить висновку про підставність й вимог позивача в частині отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, враховуючи наступне.

Порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу визначений "Інструкцією про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", яка затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5.

Пунктом 65 Інструкції встановлено, що, якщо рішенням суду... передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Згідно із п. 63 Інструкції, крім правовстановлювального документа на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 7.1.1 розділу 7 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 встановлено, що право на отримання витягу з Реєстру прав мають власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.

Оскільки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є жодним із перелічених вище суб'єктів, отримавши право продажу на підставі рішення суду, фактично не зможе реалізувати таке без отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, відтак, суд доходить висновку про підставність вимог в цій частині.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази скерування позичальнику та іпотекодавцеві повідомлення із зазначенням допущеного порушення умов кредитного договору та вимогою про добровільне виселення всіх мешканців з предмету іпотеки протягом 30- ти днів з моменту отримання.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем не дотримано застережень, встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового кодексу України щодо повідомлення осіб, які проживають у квартирі, що знаходиться в іпотеці, про необхідність звільнення житлового приміщення, відтак, вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в цій частині необхідно відхилити, як і вимоги про зняття з реєстраційного обліку, оскільки Банк до відповідачів з вимогою про зняття з реєстраційного обліку за адресою проживання не звертався, в силу чого право, що не порушене не може захищатись судом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по 910 (дев'ятсот десять) грн. судових витрат.

З огляду на вищенаведене, на підставі ч. 1 ст. 1054, ст. ст. 526, 527, 530, ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050, ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", п. п. 63, 65 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5), п. 7.1.1 розділу 7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5) колегія суддів доходить висновку, що рішення районного суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Звернути стягнення за договором іпотеки від 12 червня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_7, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі за № 6234, а саме: квартиру, загальною площею 42,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 в рахунок погашення 43080,81 доларів США заборгованості за кредитним договором №Є/V3793 від 12.06.2008 року (32017,35 доларів США заборгованість за кредитом, в сумі 32017,35 доларів США, 7610,91 доларів США борг за відсотками, 1371,09 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафи: фіксована частина 31,49 доларів США та процентна складова 2049,97 доларів США), укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (після зміни найменування - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_7 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановити на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» по 910 (дев'ятсот десять) грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: