Ухвала суду № 31919417, 07.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 р. Справа № 34700/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Клюба В.В.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європ Партнер Компані» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європ Партнер Компані» до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Європ Партнер Компані» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. , з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн., штрафних санкцій, №0000212302/0 на суму 1427823грн., з яких 951882 грн., за основним платежем та 475 941 грн., штрафних санкцій, №0000062201/0 на суму 89 058 грн.78коп., з яких 29686 грн. за основним платежем та 59372грн.52коп. штрафних санкцій, та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 року за №0000042201/0 на суму 429 807 грн. 07 коп., №0000052201/0 на суму 680 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що покупець не несе відповідальності за несплату ПДВ продавцем та недостовірність відомостей про нього, внесених до ЄДРПОУ, за умови необізнаності покупця щодо такої. Вважає необґрунтованими припущення податкового органу в акті перевірки щодо укладення договорів з ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» не для реального настання правових наслідків, а з метою зменшення належних до сплати податкових платежів, на підставі яких податковим органом зроблено висновок про нікчемність даних правочинів. В контексті норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», наголошує, що декларування позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 951882 грн. та податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн., є правомірними.

Разом з тим, стороною позивача було заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, відтак просить скасування податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн., з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн. штрафних санкцій, №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн., з яких 951882 грн. за основним платежем та 475941грн. штрафних санкцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що в Акті перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є обґрунтованим, оскільки податковим органом наведено підстави та надано належні докази вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на обставини, подібно викладені як у позовній заяві.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Партнер Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 роки, за результатами якої податковим органом складено Акт від 20.01.2010 за № 747/23-2/33646116.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 року №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. (з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн. штрафних санкцій) та №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн. (з яких 951882 грн. за основним платежем та 475 941 грн. штрафних санкцій).

Слід зазначити, що податковим органом, зокрема, встановлено порушення позивачем п.3.1ст.3, п.5.1, пп.5.2п.5.2, пп.11.2.1п.11.2,ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що полягає у заниженні позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн., з яких за четвертий квартал 2007 року в сумі 54584 грн. та перший, третій квартал 2008 року на суму 1 135 269 грн.); пп.7.2.1.пп.7.2.6п.7.2,пп.7.4.1п.7.4,пп.7.5.1п.7.5ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що полягає у заниженні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 951 882 грн., з яких за грудень 2007 року на суму 43 667 грн., січень 2008 року на суму 488 215 грн., вересень 2008 року на суму 420 000 грн.).

На думку податкового органу, зазначені порушення виникли у зв'язку із укладенням між позивачем та ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», позивачем та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» договорів на пусконалагоджувальні та технічні роботи від 19.07.2008 року за №02/07-08 та купівлі-продажу від 26.12.2007 року за №04/12-07, що в свою чергу, дає підстави для висновку, що зазначені договори в силу ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.2 Бюджетного кодексу України, ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є нікчемними. Зазначений висновок податкового органу зроблено на підставі листів ДПІ в Печерському районі м. Києва за №15371/7/15-810 від 01.07.2009 року, ДПА у м. Києві №3663/7вх/26-31515 від 05.11.2008 року, протоколу допиту свідка від 16.12.2009 року, письмового пояснення від 25.03.2009 року, ухвали господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у справі №49/114-6, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини бюджету, Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, її дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід наголосити, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Згідно з часиною першою ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як свідчать обставини справи, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення договорів між ТзОВ «Європ Партнер Компані» та ТзОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» без мети настання реальних наслідків, тому такі договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

В п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7. Закону України від 03.04.97 року №168/97-Вр «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Проаналізувавши надані для розгляду матеріали справи, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із твердженнями окружного суду, що ТзОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» ТзОВ та «Альта-Прайс-Груп-Системс» здійснювали діяльність з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів. Контрагенти вказаних товариств, які одержували та направляли фінансово - грошові потоки працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого були обізнані стосовно один одного.

Крім того, зібрані податковим органом докази, які підтверджують, що фактично, ТзОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» фінансово - господарською діяльністю не займалися, первинні документи уповноваженими особами не підписувалися, тому відповідні запчастини до крану та послуги щодо його ремонту ТзОВ «Європ Партнер Компані» не надавали, тому відсутнє придбання таких товарів та послуг і як наслідок відсутні витрати по них, що відповідно до вищенаведених норм позбавляє права останнього на включення їх вартості до складу валових витрат та податкового кредиту.

Слід наголосити, що проведені експертизи по справі свідчать що податкові накладні підписувалися не уповноваженими особами, а з підробленням їх підписів, тому посилання представника позивача на пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Тому, слід погодитись з висновком податкового органу щодо порушення позивачем п.3.1ст.3, п.5.1, пп.5.2п.5.2,пп.11.2.1п.11.2,ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що полягає у заниженні позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн. , з яких за четвертий квартал 2007 року в сумі 54584 грн. та перший, третій квартал 2008 року на суму 1 135 269 грн.); пп.7.2.1,пп.7.2.6п.7.2,пп.7.4.1п.7.4,пп.7.5.1п.7.5ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що полягає у заниженні позивачем суми податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет , в сумі 951 882 грн. , з яких за грудень 2007 року на суму 43 667 грн., січень 2008 року на суму 488 215 грн., вересень 2008 року на суму 420 000 грн.), оскільки ці порушення виникли внаслідок здійснення позивачем фінансово-господарських операцій на підставі нікчемних правочинів.

Відтак, виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європ Партнер Компані» залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по справі № 2а-401/10/0970, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.В. Клюба

Повний текст виготовлено 14.06.2013 року