Ухвала суду № 31920042, 13.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 1624/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року в справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» (в подальшому назва позивача змінилася на Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент») до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (у зв'язку з реорганізацією здійснено заміну відповідача на Тисменицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неправильно застосовуючи вимоги пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом», необґрунтовано, за наслідками проведеної у квітні 2007 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 368746,00 грн., сплаченого в ціні придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» природного газу на загальну суму 2245556,99 грн. У зв'язку з чим, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням протиправно донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368746,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 184373,00 грн. Зокрема, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» 30.12.2005 року, 31.01.2006 року і 20.02.2006 року були укладені відповіді договори на постачання природного газу для виробничих потреб підприємства, на виконання яких через газорозподільні мережі у січні і лютому 2006 року поставлено 4 144 641 м3 газу. За даний газ було проведено розрахунок в повному обсязі на суму 2245556,99 грн. У ціні товару (газу) постачальник визначив податок на додану вартість за ставкою 20%, яка була сплачена в сумі 368746,00 грн. Весь газ товариством використаний при виробництві власної продукції. У зв'язку із вказаним сплачений податок на додану вартість у січні 2006 року в сумі 237513,00 грн. та лютий 2006 року в сумі 131233,00 грн. позивачем включено до податкового кредиту із даного виду податку. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори постачання газу, акти приймання, податкові накладні, платіжні документи про оплату за придбаний товар, що в свою чергу при фактичному постачанні природного газу свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за товар, а також, які засвідчують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача за період, що перевірявся.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 03.12.2012р. в задоволенні позову відмовив.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки газ, поставлений позивачу, був ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, відповідно до чинного на час укладення та виконання угоди між позивачем та постачальником законодавства України операції з продажу такого газу мали оподатковуватися за нульовою ставкою ПДВ. Крім того, суд першої інстанції врахував встановлені матеріалами кримінальної справи, порушеної стосовно ОСОБА_1 та закритої за нереабілітуючих обставин, факти, якими підтверджується складання та використання підробних документів для прикриття незаконної діяльності у вигляді безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу. Також окружний суд послався на судові рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Газтрейд ЛТД» з моменту видачі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В скарзі зазначив, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Зокрема, право позивача на спірний податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Позивач не повинен нести відповідальності за порушення податкового законодавства своїм контрагентом. Тим більше окружний суд не встановив обізнаності позивача щодо допущених його контрагентом порушень. Кримінальною справою, на яку є посилання в оскаржуваному рішенні, також не підтверджено вини, умислу або спеціальної мети посадових осіб позивача на заволодіння майном держави шляхом ухилення від оподаткування. Тому позивач просить скасувати постанову від 03.12.2012 року та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.1999 року відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» (у зв'язку з перейменуванням надалі - публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент», позивач) зареєстроване Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа та 25.02.1999 році взятий Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на податковий облік як платник податків і зборів.

Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» протягом періоду з 01.01.2006 року по 28.02.2006 року здійснювало операції з придбання природного газу у постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» на підставі договору №1 /ІФ/2005 від 27.04.2005 року та додаткових угод, які укладались щомісячно.

На виконання Додаткової угоди № 8 від 30.12.2005 року до Договору № 1/ІФ/2005 та акту прийому-передачі від 31.01.2006 року позивачем в січні 2006 року прийнято газу в кількості 2244641,00 м3 на загальну суму 1168843,65 грн., в тому числі податок на додану вартість 194807,27 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» як постачальником виписано податкову накладну № 1-31/5 від 31.01.2006 року на суму 194807,27 грн., з якої у січні 2006 року позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суму в розмірі 191041,60 грн. В цьому ж періоді до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 46471,15 грн. згідно податкової накладної постачальника № 1-31/6 від 31.01.2006 року від вартості оплаченого газу в сумі 278826,90 грн., який отриманий підприємством в лютому 2006 року.

В лютому 2006 року згідно Додаткової угоди № 9 від 31.01.2006 року, Додаткової угоди № 9/1 від 20.02.2006 року до Договору № 1/ІФ/2005 та двох актів прийому-передачі від 28.02.2006 року прийнято газу в кількості 1341000,00 м3 і 559000 м3 на суму 698294,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 116382,33 грн., та на суму 378419,34 грн., в тому числі податок на додану вартість 63069,89 грн. відповідно. Постачальником виписано податкову накладну № 2-23/1 від 23.02.2006 року на суму 116382,33 грн. податку на додану вартість та податкову накладну № 2-28/10 від 28.02.2006 року на суму податку на додану вартість в розмірі 114634,38 грн., з якої 16598,74 грн. включено до складу податкового кредиту за лютий 2006 року.

Всього протягом січня-лютого 2006 року позивачем отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» газу на загальну суму 2245557,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 368746,00 грн.

Відповідачем в період з 15.03.2007 року по 12.04.2007 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент», за наслідками якої складено акт № 480-2330-00292988 від 18.04.2007 року.

Перевіркою правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання природного газу за ставкою 20% встановлено, що в порушення пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», акціонерним товариством неправомірно сформовано податковий кредит у січні 2006 року в сумі 237513,00 грн. і лютому 2006 року в сумі 131233,00 грн. на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» № 1-31/5 від 31.01.2006 року, № 1-31/6 від 31.01.2006 року, № 2-23/1 від 23.02.2006 року і № 2-28/10 від 28.02.2006 року на загальну суму 368746,00 грн.

За наслідками розгляду акту перевірки Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000372320/0 від 26.04.2007 року, яким відкритому акціонерному товариству «Івано-Франківськцемент» визначено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 368746,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 184373,00 грн..

Вказане рішення позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку, однак податковими органами вищого рівня сума зобов'язань змінена не була, про що прийнято відповідні податкові повідомлення рішення за № 0000372320/1 від 24.05.2007 року, № 0000372320/2 від 22.06.2007 року, № 0000372320/3 від 06.09.2007 року.

Крім того, окружний суд отримав належними чином завірені копії документів від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з приводу договірних відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД», в тому числі документів щодо визначення у таких відносинах ставки податку на додану вартість.

Згідно змісту договорів на постачання природного газу, укладених між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД», газ, що постачається, отриманий Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002 -2006 роках від 14.05.2001 року та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та постачальником № 06/04-1275 від 24.12.2004 року.

Ціна на газ згідно таких договорі встановлена без врахування вартості транспортування газу по території України, з 0 % податку на додану вартість.

На виконання вказаних договорів між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та товариством з обмеженою відповідальність «Газтрейд ЛТД» складені акти приймання-передачі природного газу, вартість газу у яких сформовано із нульовою (0 %) ставкою податку на додану вартість.

Тобто постачальник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» у 2005-2006 роках отримало від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» природній газ, який ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання міжнародного договору України, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість. А тому, у даних відносинах на постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» розповсюджувалися вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом».

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив продавцю ПДВ за ставкою 20% при придбанні природного газу, операції з ввезення якого на митну територію України були звільнені від цього податку та з продажу якого підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Правильно та повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну оцінку та вірно застосував відповідні норми матеріального права.

Так, Згідно змісту статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цих норм слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезені. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (у редакції постанови від 02.03.2006 року № 244) зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З аналізу пункту 6.1 статті 6 того ж закону випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20% з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Ураховуючи наведене, висновок окружного суду про безпідставність вимог позивача є правильним. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року в справі № 2а-1187/12/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

О.І. Мікула