Постанова № 3191668, 27.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 27.02.2009 р.                                                   12:40                                        № 7/507

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

від позивачаГайдуков В.О., Слівінський М.О. –представники за довіреністю

від відповідачаВоронова О.Ю. –представник за довіреністю

від прокуратури не з’явився Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернувся з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.07.2008 року № 0000024110/2, № 0000094110/2, № 0000044110/2, № 0000134110/2 та № 0000144110/2, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 13.06.2008 року № 0000094110/0 та від 18.08.2008 року № 0000114110/1, № 0000104110/1. 18.09.2008 року позивачем було подано доповнення до позовної заяви щодо визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.09.2008 року № 0000094110/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем, порушуючи норми податкового законодавства України, були винесенні протиправні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими, прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірок, які свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб".

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” створене на базі майна атомних електростанцій, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 року № 1268 "Про створення Національної енергогенеруючої компанії “Енергоатом", шляхом об’єднання майна державних підприємств, які стали відокремленими підрозділами компанії (код за ЄДРПОУ 24584661). Кількість підрозділів становить 20 відокремлених підрозділів, які розташовані в різних регіонах України та знаходяться на обліку відповідних податкових органів.

Спеціалізованою державною податковою інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено зведений акт від 24.01.2008 року № 40/41-10/24584661, яким встановлено, що позивачем та його відокремленими підрозділами порушено норми податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.1.23, п.1.25, п.1.31, п.1.32 ст. 1, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.1 ст. 1, п.п. “з”, “и” п.1.3 ст.1, п.1.9 ст. 1, п.3.4 ст.3, п.п. “е” п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п.4.2.15 п.4.2 ст. 4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 , п.п.9.7.3 п.9.7 ст. 9, абз. “а” п.п.9.10.1, 9.10.2, 9.10.3 п.9.10 ст. 9, п.п. “а” п.17.2 ст. 17, п.п. “а” п.19.2 ст. 19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Суд звертає увагу на, що зазначений акт є зведеним, тобто таким, яким визначаються порушення норм податкового та іншого законодавства України, як у місті розташування керівних органів позивача, так і у його відокремлених підрозділах. У той же час, зазначене передбачає, що орган владних повноважень має відомості про кількісні та предметні показники скоєних порушень, може підтвердити висновки посиланням на первинні документи не зважаючи на те, що перевірку здійснювали інші органи ДПС.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2008 року: № 0000024110/0 про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27 884 776, 50 грн.(в т.ч. 18 402 276,00 грн. - основний платіж, 9 482 500,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 0000034110/0 про стягнення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 186 434 946,00 грн.( в т.ч. 93 217 473,00 грн. - основний платіж, 93 217 473,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 0000044110/0 про стягнення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4 204,80 грн.

Крім цього, на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 року: № 0000114110/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 766 882,20 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; № 0000104110/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 081,46 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки; № 0000094110/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 312 496 49 грн. за порушення розрахунків в іноземній валюті.

Судом встановлено, що позивач, реалізуючи передбачене ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, право на апеляційне оскарження, звертався зі скаргою на прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва.

За результатами розгляду скарги винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008 року: № 0000024110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27 884 776, 50 грн. (в т.ч. 18 402 276,00 грн. –основний платіж, 9 482 500,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 0000094110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 186 434 946,00 грн. (в т.ч. 93 217 473,00 грн. - основний платіж, 93 217 473,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 0000044110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4 204,80 грн.

А також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 року: № 0000134110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3 446,50 грн.; № 0000144110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 107 330,50 грн.; № 0000094110/0 про застосування штрафних (фінансових) зобов’язання у розмірі 1 312 496 49 грн. за порушення розрахунків в іноземній валюті; від 18.08.2008р. № 0000104110/1, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 081,46 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Позивач з такою позицією відповідача не погоджується. Вважає, що відповідачем не було належним чином досліджено обставини фінансово-господарської діяльності позивача, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

У пункті 2.6 акта перевірки від 24.01.2008 року № 40/41-10/24584661 наведено перелік довідок (актів) про результати проведених виїзних планових документальних перевірок відокремлених підрозділів позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року, які є складовими частинами даного акту і вказані у якості додатків до нього. Однак, позивач зазначає, що наведені довідки (акти) про результати проведених перевірок відокремлених підрозділів не були йому надані (пред’явлені для ознайомлення) в оригіналі або належним чином засвідчені копії з наявністю підписів посадових осіб податкового органу (які проводили перевірку) та платника податків.

Намагання суду отримати письмові докази, або пояснення з приводу обґрунтування висновків викладених в акті результатів не принесли. Таким чином орган владних повноважень знехтував обов’язком покладених на нього ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки були використані не підтверджені та оформлені неналежним чином документи про результати проведених перевірок відокремлених підрозділів позивача, що є порушенням п.п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327.

Отже, загаданим п.п.2.3.4. Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Відповідно до п.1.4 вказаного Порядку при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання. Складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки з окремих питань, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу як з окремого питання плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань - службовий документ, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання з окремих питань плану перевірки. Довідка з окремих питань підписується посадовими особами податкового органу, які здійснили перевірку, та погоджується з посадовими особами суб’єкта господарювання. Довідка з окремих питань складається у двох примірниках. Перший примірник надається керівнику, який очолює перевірку, а другий залишається в структурному підрозділі, працівник якого склав цю довідку. На вимогу посадових осіб суб’єктів господарювання їм може бути надана копія довідки з окремих питань.

Пунктом 1.5 Порядку встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

Згідно п.3.2 Порядку, усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб’єкта господарювання.

За таких обставин, судом встановлено, що акт перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, оскільки, довідки (акти) про результати проведених перевірок відокремлених підрозділів позивача не були підписані ні посадовими особами відповідних структурних підрозділів податкового органу, ні посадовими особами відокремлених підрозділів позивача, крім того, зазначені довідки (акти) не вручались посадовим особам позивача, доказів того, що зазначені документи є в наявності у відповідача суду не надано.

В ході розгляду адміністративної справи, відповідачем не було подано до суду жодних доказів –актів перевірок відокремлених підрозділів позивача, що фактично свідчить про їх відсутність. Виходячи з викладеного, прийняття відповідачем, на підстави нібито існуючих актів перевірок відокремлених підрозділів позивача, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими, а самі рішення –недійсними.

Отже, судом встановлено, що виявлені відповідачем в ході перевірки порушення з боку позивача не відповідають дійсності та не підтверджені ним в ході розгляду справи додатковими доказами. Таким чином, акт перевірки від 24.01.2008 року № 40/41-10/24584661 можна вважати недійним, а прийняті на його підставі рішення - аналогічно.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що по суті й самі податкові повідомлення-рішення №0000024110/2, №0000094110/2, № 0000044110/2, № 0000134110/2 та № 0000144110/2 прийняті згідно п.п. 4.2.2. "б", 17.1.6. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є безпідставними виходячи з наступного.

Чинною редакцією зазначеного пункту Закону України визначено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати платників або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до визначених штрафів, сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати. Але, на дату прийняття таких рішень, щодо позивача не було застосовано жодної викладеної вище обставини, що дає право вважати таке рішення безпідставним.

Також, слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення № 0000044110/2 про стягнення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4 204,80 грн., прийняте згідно з п.п.4.2.2. "б", 17.1.9. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є помилковим виходячи з наступного.

Чинною редакцією зазначеного пункту Закону передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податків, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку. Проте за змістом заманеного податково-повідомлення-рішення була застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 2939,91 грн. від ніби то встановленої перевіркою суми недоплати основного платежу по податку з доходів фізичних осіб –1264,89 грн. Тобто, за вимогами викладеної норми законодавства –штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання мав би складати 2529,78 грн., що на 410,13 грн. менше застосованого податковим органом в даному випадку.

Рішення ж щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 № 0000094110/0, від 18.08.2008 № 0000114110/1 і № 0000104110/1 взагалі були прийняті з порушенням строків для їх прийняття. Так, відповідно до Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки приймається керівником податкового орган протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків, а за наявності заперечень – протягом трьох робочих днів за днем розгляду заперечень і надання відповіді платнику податків.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійними податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 року №0000024110/2, №0000094110/2, № 0000044110/2, № 0000134110/2 та № 0000144110/2 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 № 0000094110/0, від 18.08.2008 № 0000114110/1 і № 0000104110/1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.07.08 №0000024110/2, №0000094110/2, № 0000044110/2, № 0000134110/2 та № 0000144110/2.

3. Визнати недійсними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 № 0000094110/0 та від 18.08.2008 № 0000114110/1 і № 0000104110/1.

4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2009 року.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.