Рішення № 31914088, 18.06.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

18 червня 2013 року Справа № 927/642/13

Позивач: закрите акціонерне товариство "Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш",

вул. Мічуріна, 39-а, м. Бєлгород, Російська Федерація, 308002

Відповідач: публічне акціонерне товариство "Ніжинський механічний завод"

вул. Б.Хмельницького, 37, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення 1 300 000,00 рос.руб.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Асауленко В.В., довіреність № 1006 від 10.06.2013 року, представник

від відповідача: Кубрак Н.О., довіреність №796 від 13.06.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1 300 000,00 рублів Російської Федерації, за неналежне виконання умов контракту №12-197 від 03.12.2012 року; додатку №1 від 03.12.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року; додаткових угод про розірвання контракту: №1 від 27.03.2013 року; №2 від 09.04.2013 року; №3 від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 3, 5, 6 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", за загодою представника позивача, судочинство у даній справі здійснюється державною (українською) мовою.

Представники сторін в судовому засіданні 18.06.2013 року надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В судовому засіданні 18.06.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача в поданому відзиві на позов №802 від 17.06.2013 року позовні вимоги визнає повністю та зазначає, що одноразова сплата заборгованості ускладнить тяжке фінансове становище товариства. Оскільки подальше виконання рішення суду в примусовому порядку призведе до блокування рахунків та не дасть можливості відповідачу виконувати зобов'язання по укладеним договорам розстрочення з контрагентами, багаточисельними позовами з їх сторони, що в подальшому призведе до банкрутства підприємства, в результаті чого без роботи залишиться 226 чоловік, відповідач просить суд надати розстрочку строком на 1 рік, з липня 2013 року по липень 2014 року включно, з місячною оплатою в розмірі 108 333,34 рос.руб.

Представник позивача щодо розстрочки заперечував.

В судовому засіданні 18.06.2013 року, судом було здійснено огляд оригіналів документів: контракту №12-197 від 03.12.2012 року; додатку №1 від 03.12.2012 року до контракту № 12-197 від 03.12.2012 року; платіжних доручень: № 469 від 12.12.2012 року; №486 від 19.12.2012 року; №516 від 27.12.2012 року; №529 від 29.12.2012 року; додаткових угод про розірвання контракту: №1 від 27.03.2013 року; №2 від 09.04.2013 року; №3 від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, а саме пошук на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html). Згідно інформації з офіційного сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за умовами пошуку код 14312565 найменування публічне акціонерне товариство "Ніжинський механічний завод" місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 37, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600.

Згідно свідоцтва, виданого управлінням МНС Росії по Бєлгородській області серія 31 №000852103 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб внесено запис 21.10.2002р. про створення закритого акціонерного товариства Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш".

03.12.2012 року між публічним акціонерним товариством "Ніжинський механічний завод" (м. Ніжин, Україна), - постачальником та закритим акціонерним товариством "Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш" (м. Бєлгород, Російська Федерація) - покупцем було укладено контракт №12-197.

Відповідно до ст. 38 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися, зокрема, судами України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 76 Закону України „Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з частинами 1-4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 ст. 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно приписів ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону, можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законом України.

Пунктом 10.2. контракту №12-197 від 03.12.2012 року передбачено, що у разі якщо сторони не зможуть прийти до згоди шляхом переговорів, то спори чи/або розбіжності передаються на розгляд до суду за місцезнаходженням відповідача із застосуванням матеріального та процесуального права країни відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча господарському суду Чернігівської області, оскільки місцезнаходження відповідача: м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 і при розгляді даної справи застосуванню до спірних правовідносин підлягає матеріальне право держави Україна.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. контракту №12-197, постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання виготовити і поставити, а покупець (позивач) прийняти і оплатити вартість продукції, згідно додатків, викладених у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

Кількість, асортимент, ціни, умови і порядок поставки продукції, яка ввозиться на територію Російської Федерації, визначаються у взаємо погоджених додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту. Кількість місць і їх вага визначається у супровідних документах на продукцію (п. 1.2. контракту №12-197). Кількісні характеристики продукції, яка поставляється, зазначаються в додатках , які додаються до даного контракту (п. 1.3. контракту №12-197).

Пунктами 12.1., 12.3. контракту №12-197 сторони погодили, що контракт набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зміни і доповнення до контракту здійснюються сторонами у письмовому вигляді. Всі додаткові угоди і додатки є невід'ємною частиною контракту і мають юридичну силу лише у тому випадку, якщо вони здійснені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 3.2. контракту №12-197, строк виготовлення продукції визначається у взаємопогоджених додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту. Датою поставки вважається дата поставки продукції зазначеної в додатках, які додаються до даного контракту.

Валюта платежу - руб. РФ (п. 5.1. контракту №12-197).

Зі змісту контракту №12-197 від 03.12.2012 року вбачається, що за юридичною природою вказаний контракт є договором поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до додатку №1 від 03.12.2012 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року, постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання поставити замовнику (позивачу) продукцію на загальну суму 2354845,68 рублів Російської Федерації, на умовах СРТ (м. Борисоглібськ, Воронезької області, Російська Федерація), згідно правил ІНКОТЕРМС -2010, протягом 80 робочих днів з моменту отримання від позивача передоплати у розмірі 55% від вартості продукції.

Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обов"язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов"язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 додатку №1 від 03.12.2012 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року, форма оплати по даному контракту: передоплата 55% від суми контракту протягом 5 банківських днів з моменту підписання контракту сторонами, передоплата 30% від суми контракту після виготовлення деталей, перед гарячим оцинкуванням деталей, кінцевий розрахунок - 15% від суми контракту через 30 календарних днів після відвантаження продукції замовнику.

Так, у відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов контракту №12-197 від 03.12.2012 року та додатку №1 від 03.12.2012 року до нього, позивач виконав взяті на себе зобов'язання в частині здійснення передоплати в розмірі 55% вартості продукції та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1 300 000,00 рублів Російської Федерації, що підтверджується платіжними дорученнями № 469 від 12.12.2012 року на суму 300 000,00 рублів Російської Федерації; №486 від 19.12.2012 року на суму 400 000,00 рублів Російської Федерації; №516 від 27.12.2012 року на суму 400 000,00 рублів Російської Федерації; №529 від 29.12.2012 року на суму 200 000,00 рублів Російської Федерації, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.18-21).

Як свідчать матеріали справи відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і продукцію в установлений строк не поставив.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Додатковою угодою №1 про розірвання контракту від 27.03.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року, сторони - постачальник та покупець, дійшли взаємної згоди про розірвання даного контракту по причині неможливості здійснення постачальником поставки продукції в строки, передбачені умовами контракту №12-197 від 03.12.2012 року та додатку №1 від 03.12.2012 року, який є його невід'ємною частиною, у зв'язку з наявністю у постачальника проблем технічного характеру.

Пунктом 3 додаткової угоди про розірвання контракту №1 від 27.03.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року сторони визначили, що постачальник зобов'язується повернути одержану від покупця на умовах контракту №12-197 від 03.12.2012 року передоплату в сумі 1 300 000,00 руб. РФ на розрахунковий рахунок покупця, на протязі двох тижнів з моменту підписання сторонами даної Додаткової угоди.

Таким чином, сторонами були припинені зобов'язання по контракту №12-197 від 03.12.2012 року щодо поставки продукції, та відповідно виникли нові зобов'язання між сторонами щодо повернення відповідачем позивачеві коштів в сумі 1 300 000,00 руб. РФ.

Додатковою угодою №2 про розірвання контракту від 09.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року, сторонами змінено строк повернення відповідачем (постачальником) отриманої від позивача (покупця) по контракту передоплати в сумі 1 300 000,00 руб. РФ та відповідно продовжено його до 30.04.2013 року.

Додатковою угодою №3 про розірвання контракту від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року, сторонами пролонговано строк повернення відповідачем (постачальником) отриманої від позивача (покупця) по контракту передоплати в сумі 1 300 000,00 руб. РФ до 20.05.2013 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримані кошти 1 300 000,00 руб. РФ в строк, визначений додатковою угодою №3 від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року (до 20.05.2013 року) позивачу не повернув.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, отримані кошти 1 300 000,00 руб. РФ в строк до 20.05.2013р. не повернув, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 1 300 000,00 руб. РФ боргу.

Клопотання відповідача про розстрочку є необґрунтованим і задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення суду.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Аналогічна позиція викладена в п. 7 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відповідно до приписів ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Частиною 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем, в порушення ст.ст. 32,33,34 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливою сплату заборгованості по даній справі. Тяжке фінансове становище товариства, наявність кредиторської заборгованості та багаточисельні позови до відповідача не можуть бути розцінені судом як наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а також не можуть бути винятковими обставинами за наявності яких можливе надання розстрочки.

Як вбачається із матеріалів справи (додаткових угод про розірвання контракту: №1 від 27.03.2013 року; №2 від 09.04.2013 року; №3 від 30.04.2013 року до контракту №12-197 від 03.12.2012 року), починаючи з 27.03.2013 року позивачем збільшувався термін для повернення попередньої оплати, але за цей час відповідач не вчинив жодних дій на погашення заборгованості, навіть часткової. Крім того, відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували його спроможність у випадку надання розстрочки сплачувати щомісячний платіж в сумі 108 333,34 рос.руб. на протязі року з липня 2013 року по липень 2014 року включно.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 6631,04 грн. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Керуючись ст. 124 Конституції України; ст.ст. 4, 5, 43, 76 Закону України „Про міжнародне приватне право"; ст. 38 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність"; ст. 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів"; ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 604, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод", вул. Б.Хмельницького, 37, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (код за ЕДРЮОФОП 14312565 Corespondent bank: SWIFT CODE: SABRRUMМ ОАО "Сбербанк России» г. Москва, БИК 04452555, к/с 3010810400000000225 в ОПЕРУ Московского ГТУ Банка России, ИНН 7707083893 Account with institution: Acc. 30111810400000000062, SWIFT CODE: COSBUAUKCHG ОАО „Государственный Ощадный Банк Украины" BENEFICIARY: 26009301851075 (10024/0281) ПАО „Нежинский механический завод" REMITANCE INFORMAITION: Money transfer 10024/0281 Chernigiv department 3535) на користь закритого акціонерного товариства "Торгове представництво "Сніжнянськхіммаш", вул. Мічуріна, 39-а, м. Бєлгород, Російська федерація, 308002 (ИНН 3123085200, КПП 312301001, р/с 40702810200030000486 Белгородский филиал АБ «Россия», БИК 041403810, к/с 30101810800000000810 Белгородский филиал АБ «Россия» в г. Белгороде, ОКОНХ 71100, ОКПО59384355) 1 300 000,00 рос. рублів Російської Федерації боргу та 6631,04 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Повне рішення підписано 19.06.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко