Ухвала суду № 31912327, 12.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/835/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року у справі за її позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання дій та бездіяльності незаконними, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання незаконними дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві щодо: поновлення виконавчого провадження № 20931746, не з'ясування наявності прав неповнолітніх дітей на користування переданою ним для продажу квартирою АДРЕСА_1, не встановлення наявності неповнолітньої дитини та не звернення до органів опіки і піклування за дозволом на продаж квартири і неотримання такого дозволу; визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 10.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішення, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на її думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.10 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу винесено виконавчий напис за №2883 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/27ок від 02.06.06 року, укладеного ОСОБА_2 з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», та передачею нерухомого майна в іпотеку за іпотечним договором № 39.29-50/119і від 02.06.06 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

За вказаним виконавчим листом постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову ВП № 20931746 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 984848, 27 грн. шляхом звернення стягнення на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

13.12.10 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на вказане нерухоме майно.

19.05.10 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, згідно якого накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.11 року у справі № 2-12118/11 за позовом ОСОБА_2 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вжито заходів до забезпечення позову у вигляді заборони ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві вчиняти виконавчі дії по виконавчому провадженню ВП № 20931746, направлені на відчуження квартири № АДРЕСА_1, заборони ПП «СП «Юстиція» проводити прилюдні торги із продажу квартири.

21.12.11 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду по суті справи № 2-12118/11.

Постанова про зупинення виконавчого провадження від 21.12.11 ВП №20931746 винесена державним виконавцем на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом реалізації арештованого майна.

Згідно ст. 39 Закону державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6-10 і 12-14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2-5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Постановою державного виконавця від 10.01.13 року поновлене виконавче провадження відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

25.01.13 приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» направлено повідомлення учасникам виконавчого провадження про проведення реалізації арештованого майна.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.12 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.12.12 року, у справі № 2-12118/11 за позовом ОСОБА_2 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в задоволенні позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної, сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Вказане положення ЦПК України, як і інші положення Кодексу та інших законів України є обов'язковими як для державного виконавця, так і для інших осіб, підприємств та організацій, які виступають учасниками правовідносин, у яких застосовуються положення ЦПК України.

Оскільки прямою нормою Закону чітко визначено момент закінчення дії заходів до забезпечення позову, то в даному випадку скасування заходів до забезпечення позову шляхом прийняття окремого процесуального документа не вимагається.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 20.12.12 року набрала законної сили з моменту проголошення і була направлена до відповідача супровідним листом від 25.12.12 року.

У зв'язку з закінченням строку дії обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець виніс спірну постанову від 10.01.13 року про поновлення виконавчого провадження.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана постанова винесена згідно вимог законодавства і будь-які підстави для визнання її незаконною відсутні.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12, слід зазначити наступне.

Згідно п. 4.5.9 Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Вказана Інструкція набула чинності у квітні 2012 року після її затвердження наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 року № 512/5, тобто під час зупинення виконавчого провадження ВП № 20931746 згідно постанови від 21.12.11 року.

З матеріалів виконавчого провадження слідує, що на час його зупинення нерухоме майно було передано на реалізацію приватному підприємству «СП «Юстиція» згідно договору від 05.12.11 року і виставлено на прилюдні торги 29.12.11 року.

Вказані торги не відбулися у зв'язку з вжиттям заходів до забезпечення позову відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.11 року.

За п. 4.5.9 Інструкції попередній дозвіл органів опіки та піклування отримується до передачі майна на реалізацію, і за відсутності цього дозволу майно на реалізацію не передається.

Слід зауважити, що на час набрання чинності Інструкцією майно вже було передано на реалізацію, а тому застосування до його реалізації процедур, не існуючих станом на час передачі, не потрібне.

Згідно п. 5 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.12 року № 512/5 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Можливість застосування до вже проведених процедур виконавчого провадження положень Інструкції не передбачена.

Таким чином, у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві не було підстав не виконувати договір № К-449-ШВ про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки) від 05.12.11 року, укладений з ПП «СП «Юстиція», та відкликати передане на реалізацію майно.

Разом з тим апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно не є видом відповідальності в розумінні ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), а є примусовим виконанням взятих на себе позивачем зобов'язань за цивільно-правовим договором, тому положення щодо зворотної дії нормативно-правового акту в часі на дані правовідносини не поширюється.

Під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва справи № 2-12118/11 за позовом ОСОБА_2 до АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з'ясовувалося питання щодо дотримання прав малолітньої дитини під час вчинення виконавчого напису № 2883 від 20.04.10 і встановлено, що згідно довідки форми 3 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, прописаний у квартирі АДРЕСА_1 з 14.08.09, тоді як іпотечний договір було укладено 02.06.06 року, тобто до того як прописано малолітню дитину, тому підстави, зазначені позивачем щодо порушення прав малолітньої дитини, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб що передбачений законом, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 правомірно залишені без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.