Ухвала суду № 31911249, 18.06.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/675/13-к

Номер провадження 11-кп/786/78/2013

Категорія: ч.2 ст. 286 КК Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Чернюк Віталій Дмитрович

Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

головуючого - Нізельковської Л.В.

суддів - Куліша В.М., Маліченка В.В.

при секретарі - Журі Н.Л.

за участю прокурора - Гринь О.В.

захисника - адвоката ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляціями прокурора Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Миргородського міжрайонного суду Полтавської області від 05 квітня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Миргород Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, перебуває в цивільному шлюбі, працює складальником виробів із склопластиків в ТОВ „Виробничо-комерційне підприємство Миргородський завод термозберігаючих конструкцій", проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України на 6 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 10 323 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за їх недоведеністю.

Цивільний позов прокурора задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь бюджету Київської міської державної адміністрації в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину 9 121 грн.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат на проведення експертиз стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 744 грн.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він 21.10.2012 року близько 00.30 год., керуючи автомобілем „ВАЗ 21083, д.н.з. НОМЕР_3, по вул.Гоголя в м.Миргород, при виконанні маневру повороту ліворуч, навпроти будинку №139, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 та 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, перетнув вузьку суцільну лінію, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись в безпеці цього маневру, та допустив зіткнення з мотоциклом марки „Ява 350", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок цього зіткнення потерпілому ОСОБА_3 завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, гемоліквореї з лівого вуха, забою головного мозку тяжкого ступеня, травматичного субарахноїдального крововиливу, травматичного середнього отиту справа, травматичного розриву барабанної перетинки зліва, перелому лівої ключиці, гематоми лівої вушної раковини, саден та синців на обличчі, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В принесеній апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити вирок суду, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, оскільки суд не взяв до уваги щире каяття, те, що злочин вчинено вперше, раніше до будь-якого виду відповідальності не притягувався, частково відшкодував потерпілому шкоду, має постійне місце роботи, батьків, які потребують стороннього догляду, дружину, яка є вагітною. При цьому обвинувачений вніс заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вказавши, що вимоги прокурора про призначення більш суворого покарання є безпідставними.

Потерпілий ОСОБА_3 вніс заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4 Вказав, що вимоги обвинуваченого про звільнення його від відбування покарання з випробуванням є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора та обвинуваченого, які підтримали подані ними апеляційні скарги з підстав в них зазначених, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого, потерпілого, який проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечував, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, що були ретельно перевірені у судовому засіданні та отримали належну оцінку. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України є правильною і апеляційні скарги з цього приводу не подавались.

Покарання обвинуваченому призначено із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого та конкретних обставин справи, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд першої інстанції правильно врахував обставини, що пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та надання потерпілому медичної допомоги безпосередньо після вчинення злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, конкретні обставини справи, в тому числі порушення потерпілим Правил дорожнього руху, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризуються, працює. Також колегія суддів враховує, що обвинувачений має вагітну дружину, хворих батьків, частково відшкодував спричинену шкоду.

Висновок суду першої інстанції про необхідність застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_4 покарання більш м'якого виду, ніж передбачено санкцією ч.2 ст. 286 КК України, та про відсутність підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням є правильним.

Таким чином посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі про неврахування судом при призначенні покарання даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання, а також доводи прокурора про призначення занадто м'якого покарання є безпідставними.

Виходячи з наведеного, підстави для зміни чи скасування вироку суду та пом'якшення чи посилення обвинуваченому призначеного покарання відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Миргородського міжрайонного суду Полтавської області від 05 квітня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без змін.

СУДДІ :

Нізельковська Л.В. Куліш В.М. Маліченко В.В.