Ухвала суду № 31906168, 12.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1618/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Антонюка І.В.

відповідача: Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТДВ "КПЕМЗ" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Кам'янець-Подільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» з питань проведених правовідносин із ПП "Геліос-Д" за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №2418/221/00213807 від 18.10.2012 року, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0001882342. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Кам'янець-Подільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» з питань проведених правовідносин із ПП "Геліос-Д" за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №2418/221/00213807 від 18.10.2012 року, в якому відображено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 33150 грн.; пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8190 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 4030 грн., березень 2011 року - 2600 грн., квітень 2011 року - 1560 грн. Суть виявлених порушень зводиться до того, що товариством безпідставно включено до податкової звітності суми коштів за правочинами з ПП "Геліос-Д"

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0001882342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - 8190 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2011 р. між ПП "Геліос-Д" та Товариства з додатковою відповідальністю Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" укладено договір купівлі-продажу №100111, згідно умов якого Продавець (ПП «Геліос-Д») зобов'язується передати, а Покупець (ТДВ «КПЕМЗ») прийняти та оплатити відповідно з рахунком-фактурою.

Оплата за товар здійснювалась, згідно умов договору, в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 184 від 26.01.11 р., № 513 від 09.03.11 р. та № 798 від 07.04.11 р.

Фактом, який підтверджує реальність факту транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Геліос-Д», є Договір на транспортні послуги № 11 від 29.03.2011 року між ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та ПП "ХимпоставщикАвто", договір на надання транспортних послуг №28 від 03.01.2011 року між ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та ПП «Людовік-14», договір на транспортно-експедиторські послуги № Д-2397 від 01.01.2011 року між ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" та ТОВ «Делівері», акти здачі-прийому робіт до вищезазначених договорів № ОУ- 0000195, ОУ-0000003, а також платіжні доручення, згідно яких здійснювалась оплата наданих послуг по перевезенню.

Доставка та ввіз на територію заводу товарно-матеріальних цінностей зафіксована на прохідній підприємства та відображена в журналах ввозу, які надавались ревізорам при проведенні перевірки. Безпосередньо отримання товару працівниками ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" підтверджується видатковими накладними ЭМС.27.01 від 20.01.2011 р., ЭМС.11.03 від 11.03.2011 р., ЭМС.07.04. від 07.04.2011 р.

Згідно прибуткових ордерів №53 від 31.01.2011 р., №255 від 10.03.2011 р., №367/1 від 30.04.2011 р., товарно-матеріальні цінності, отриманні від ПП «Геліос-Д» були оприбутковані на склад Товариства з додатковою відповідальністю Кам'янець-Подільський електромеханічний завод".

Також, в підтвердження реальності всіх вчинених правочинів з контрагентом ПП «Геліос-Д», ревізорам надавались лімітно-вибірні картки, які є свідченням того, що отриманий товар дійсно був оприбуткований на склад та використовувався ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" у ході здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 червня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.