Постанова № 31906122, 12.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/483/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Галс ЛТД" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000042300-2559 від 21.02.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 19.11.2010 р. по 01.02.2011 року ДПІ в Глибоцькому районі Чернівецької області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Галс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої та складено Акт перевірки № 32/2303/30844146 від 08.02.2011 року. На підставі акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000012300-2559 від 21 лютого 2011 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення нечинним.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Галс ЛТД» зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку та являється платником ПДВ.

ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Галс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. (т.2 а. с. 98-103.). У ході проведення перевірки, яка проводилась у період з 19.11.2010 року по 01.02.2011 року, виявлено порушення податкового законодавства, зокрема: п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1,п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р.№ 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 363176,00 грн. в тому числі в липні 2009 р.-30483 грн., в серпні 2009р.-40211 грн., в вересні 2009р.-14744 грн., в жовтні 2009 р.- 34888 грн., в листопаді 2009р.-23516 грн., в грудні 2009р.-61964 грн., в січні 2010р.-47909 грн., в лютому 2010 р. - 24754 грн., у березні 2010 р.-51735 грн., у липні 2010 р.-32972 грн.; - п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 8985,00 грн. За наслідками перевірки складено Акт перевірки № 32/2303/30844146 від 08.02.2011 року.

З урахуванням виявлених порушень, зазначених у Акті ДПІ у Глибоцькому району Чернівецької області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми -"Р" № 0000042300-2559 від 21лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 363173,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 90794,00 грн. (а.с. 10 т. 1).

Судом першої інстанції встановлено, що за період із 2009 року по 2010 рік посадовими особами позивача було укладено ряд договорів, а саме: 01.06.2009 року ТОВ «Галс ЛТД» та ТОВ «Агротон Рітейл Груп» було укладено договір № 62/02, відповідно до умов якого предметом договору є купівля-продаж продуктів харчування. Продавець передає, а Покупець приймає товар (продукцію), визначену в п.1.1 Договору в кількості та ціною, що визначені у видаткових накладних. Пунктом 5.1. договору передбачено, що якість продукції повинна відповідати вимогам діючих норм та стандартів, підтверджуватись сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, санітарно гігієнічним висновкам та ін. Пунктом 6.3 вказаного договору передбачено, що всі товарно - транспортні (видаткові) накладні, платіжні доручення, рахунки, підписані представниками сторін, є невід'ємною частиною договору. (т.3, а.с.79).

04.01.2010 року ТОВ «Галс ЛТД» та ТОВ «Агротон Рітейл Груп» було укладено договір №17/02, відповідно до умов якого предметом договору є купівля-продаж продуктів харчування. Продавець передає, а Покупець приймає товар (продукцію), визначену в п.1.1 Договору в кількості та ціною, що визначені у видаткових накладних. Пунктом 5.1. договору передбачено, що якість продукції повинна відповідати вимогам діючих норм та стандартів, підтверджуватись сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, санітарно гігієнічним висновкам та ін. Пунктом 6.3 вказаного договору передбачено, що всі товарно - транспортні (видаткові) накладні, платіжні доручення, рахунки, підписані представниками сторін, є невід'ємною частиною договору. (т.3, а.с.78).

07 червня 2010 року між ТзОВ «Галс ЛТД» та ТОВ «Оптіматрейд-Кредит» було укладено договір №47/02, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити обладнання: - насос ЦБ 4,0квт за ціною 8 400,00грн.; машина етикетувальна Н1-КЕП за ціною 41 500,00грн.; машина для миття та сушки А9-КМ2-С в кількості 2 штуки за ціною 40 000,00грн. за одну; напівавтомат для розливу напоїв в склотару twist-off за ціною 24000,00грн.; підігрівач нержавіючій за ціною 18000,00грн.; зварювальний апарат змінного струму 1 800,00грн. Загальну сума договору складає 173700,00грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2.4 даного договору вбачається, що якість і комплектність продукції підтверджується відповідними документами: сертифікатом якості, відповідності та ін. (т.3, а.с.77).

На виконання умов вищевказаних, договорів, за період з липня 2009р. по березень 2010р., ТОВ «Агротон Рітейл Груп» було постановлено ТзОВ «Галс ЛТД» продуктів харчування (овочі, фрукти, сік, м'ясо, риба, печінка, цукор, мед, кондитерські вироби та ін.) на загальну суму 1 981 220,15грн., в т.ч. ПДВ - 330 203,37грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що основним нормативним документом, який регламентує порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, в перевіряємому періоді, є Закон України «Про податок на додану вартість» від №168/97-ВР від 03.04.1997р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №168/97).

Відповідно до положень п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97, в редакції, яка була чинною на момент здійснення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі системного аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів приходить до висновку, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такі висновки апеляційного суду у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанови суду від 29 жовтня 2010 року у справі №1112/11/13-10, від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376/06).

Колегія суддів також зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно вимог ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до „Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 №34/5, нормативно-правовим актом визнається офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" акт - це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, оскільки зазначені відомості не відповідають критеріям належності і допустимості доказів. Апеляційний суд також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на порушення контрагентами позивача порядку укладення та виконання господарських договорів (пояснення гр.ОСОБА_3) як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки висновок суду в цій частині є передчасним з огляду на відсутність доказів притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством та встановлення в їх діях вини.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Відповідно до ст. 11 КАС України суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його, оскільки такий спосіб захисту права є належним у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" задовольнити повністю .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042300-2559 від 21 лютого 2011 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.