Постанова № 31905686, 10.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 811/1198/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ПрАТ «Креатив» до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі - позивач, ПАТ «Креатив») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0001810222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 231 454,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62240,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0001820222, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 7414889,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1231454,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації ПДВ) на загальну суму 7414889,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентами - ТОВ «Агрохолдинг 2009», ТОВ «Креатив - постач», ТОВ «Айкарб», ППКФ «Таврія Пласт», ТОВ «Боярд К», ТОВ «Авант-тайм» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПрАТ «Креатив» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Агрохолдинг 2009», ТОВ «Креатив - постач», ТОВ «Айкарб», ППКФ «Таврія Пласт», ТОВ «Боярд К», ТОВ «Авант-тайм» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 14.06.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ПрАТ «Креатив» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 06.10.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії ААБ №113456 (т.1, а.с. 17).

Види діяльності за КВЕД: виробництво олії та тваринних жирів; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво маргарину і подібних харчових жирів; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1,а.с.18).

На підставі наказу №2293 від 12.11.2012 року Кіровоградською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ПрАТ «Креатив» (код ЄДРПОУ 31146251) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агрохолдинг 2009» (за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010р.), ТОВ «Креатив - постач» (період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року), ТОВ «Айкарб» (за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011року), ППКФ «Таврія Пласт» (за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011), ТОВ «Авант-тайм» (за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 р.), результати якої оформлено актом №173/22-/31146751 від 16.11.2012 року (т.1, а.с. 19-60).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0001810222 від 04.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 293 694,00 грн.., в тому числі 1 231 454,00 грн. (основного платежу) та 62 240,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції) (т.1,а.с.13);

- податкове повідомлення - рішення №0001820222 від 04.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 7414889 грн. (т.1, а.с. 15).

Дане рішення було оскаржено до ДПС України.

За результатами оскарження рішенням ДПС України податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ залишено без змін, а скарга без задоволення (т.1, а.с.61-68).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (виконавець за договором) та ТОВ «Аван-Тайм» (замовник за договором) укладено договір переробки давальної сировини №462 від 09.02.2011р. Відповідно до умов договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по переробці давальної сировини в готову продукцію (т.1,а.с.80-83)

Крім того судом встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ «Аван-Тайм» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку шроту та соняшникової олії:

- договір поставки №462/1 від 14.02.2011р. (т.1, а.с. 84-85);

- договір поставки №462/7 від 01.03.2011 р. (т.1, а.с. 118-119);

- договір поставки №462/8 від 01.03.2011 р. (т.1,а.с.137-138);

- договір поставки №462/3 від 18.02.2011 р. (т.1,а.с.151-152);

- договір поставки №462/11 від 10.03.2011 р. (т.1,а.с.165-166);

- договір поставки №462/15 від 16.03.2011 р. (т.1,а.с.187-188);

- договір поставки №462/13 від 17.03.2011 р. (т.1,а.с.203-204).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за березень 2011 року суми ПДВ на підставі податкових накладних (т.1, а.с.88,121,140,153,167,191,205,218), виписаних ТОВ «Аван-Тайм».

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.90,95,110,115,128,146-147,159-160,174-176,192-193,223-224), платіжними дорученнями (т.1,а.с.86-87,168-169) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 96-108,116-117,129-136,149-150,161-164,179-186,194-202,212-215,226-237).

На дату складання податкових накладних ТОВ «Аван-Тайм» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ «Баярд-К» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку шроту та соняшникової олії;

- договір поставки №624/2 від 25.03.2011 р. (т.1,а.с.238-239);

- договір поставки №624/1 від 24.03.2011р.(т.1, а.с. 28-29).

Як слідує з досліджених письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних (т.1, а.с.240, т.2, а.с.30-31), виписаних ТОВ «Баярд-К».

На дату складання податкових накладних ТОВ «Баярд-К» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується наступними актами прийому-передачі (т.1,а.с.241,т.2,а.с.14,16,32-33,38,104-105,136), видатковими накладними (т.1,а.с.242,т.2,а.с.12,34,106,137) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.249-250,т.2,а.с.1-11,18-27,40-69,77-103,111-135,142-156).

В судовому засіданні також встановлено, що між позивачем (виконавець за договором) та ППКФ «Таврія Пласт» (замовник за договором) укладено договір переробки давальної сировини №579 від 12.03.2011р. Відповідно до умов договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по переробці давальної сировини в готову продукцію (т.2, а.с. 181-184)

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме податкові накладні (т.2, а.с. 192), акти прийому - передачі сировини (т.2, 185), видаткові накладні (т2,а.с.186,188), товарно - транспорті накладні (т.2,а.с.194) та платіжне доручення (т.2,а.с.193), позивачем та ППКФ «Таврія Пласт» належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки №579/1 від 12.03.2011 року (т.2,а.с.179-180).

В судовому засіданні встановлено, що між ПрАТ «Креатив» (покупець за договором) та ТОВ «Айкарб» (постачальник за договором) укладено наступні договори на поставку шроту та соняшникової олії:

- договір поставки №460/3 від 22.02.2011 р. (т.2,а.с.198-200);

- договір поставки №460/4 від 22.02.2011 року (т.2,а.с.214-216);

- договір поставки №460/1 від 14.02.2011 року (т.2,а.с.229-231);

- договір поставки №460/5 від 02.03.2011 року (т.3,а.с.1-3);

- договір поставки №460/8 від 24.03.2011 року (т.3,а.с.188-190);

- договір поставки №460/6 від 03.03.2011 року (т.3,а.с.207-209).

Як слідує з досліджених письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних (т.2, а.с 201,232, т.3, а.с.4-5,191,211-212), виписаних ТОВ «Айкарб».

На дату складання податкових накладних ТОВ «Айкарб» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується наступними первинними документами: актами прийому передачі (т.2,а.с.233,235, т.3,а.с.6-7,9193,195,215), видатковими накладними та накладними (т.2,а.с.234,238, т.3,а.с.8,12,194,198,213-214), платіжними дорученнями (т.3. 192) та товарно - транспортними накладними (т.2,а.с.239-250,т.3,а.с.13-87,199-206,218-250,т.4,а.с.1-39).

Між ТОВ «Креатив Постач» (засновником якого є ПрАТ «Креатив» (т.4.,а.с.47-54) (покупець за договором) та ТОВ «Агрохолдинг 2009» (постачальник за договором) укладено договір № 269/п на поставку насіння соняшнику, урожаю 2010 року (т.4,а.с.56-59).

Як слідує з досліджених письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних (т.4, а.с 62,64,66,68), виписаних ТОВ «Агрохолдинг 2009» для ТОВ «Креатив Постач».

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується наступними первинними документами накладними (т.4,а.с. 61,63,65,67) та актами прийому передачі оригіналів складських квитанцій на зерно (т.2,а.с.69-70).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 1 231 454,00 грн. до податкового кредиту, в тому числі: за грудень 2010 року - 248 954,00 грн. та січень 2011 року - 982500,00 грн., що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій \ межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Суд зауважує, що згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні.

Варто зазначити, що позивач - ПрАТ «Креатив» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зміст акта перевірки № 173/22-2/31146251 від 16.11.2012 р. позивача свідчить про те, що перевірка проводилася з використанням: акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Баряд-К» №724/1520/37502856 від 09.10.2012 р. (т.3, а.с. 113-119); акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аван-Тайм» №725/1520/37426833 від 09.10.2012р. (т.3, а.с. 121-127); акта перевірки ТОВ «Креатив - Постач» №161/22-4/36978434 від 18.10.2012 р. (т.3,а.с. 149-164); акта перевірки ТОВ «Агрохолдинг 2009» №821/2310/36571782 від 14.11.2011 р. (т.3, а.с. 165-183).

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно актів перевірок вказаних вище контрагентів ПрАТ «Креатив», не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даних контрагентів з платниками податків при здійсненні операцій придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах позивача та вказаних вище контрагентів проігноровані податковою інспекцією для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 0001810222 від 04 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 1 231 454,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 62 240.00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 0001820222 від 04 грудня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7 414 889,00 грн.

Присудити приватному акціонерному товариству «Креатив» (код ЄДРПОУ 31146251) судові витрати з державного бюджету в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара