Рішення № 31903919, 20.05.2013, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.05.2013

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2\331\822\13

ЄУН 331\2249\13-ц

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2013 року ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. Запоріжжя

У складі : головуючого - судді ФЕДЧЕНКО І.М.

при секретарі МИРОНЕНКО О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІН- ТАЙМ» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась в суд з позовом в якому зазначила, що 11.10.2012 року

між нею та ТОВ «ІН-ТАЙМ» було укладено разовий Договір про надання послуг з перевезення вантажу, про що свідчить Декларація про прийняття вантажу №ЗПЮ-003826ПС від 11.10.2012 року. Відповідно до вищевказаної Декларації, перевізник ТОВ «ІН-ТАЙМ» прийняв на себе обов'язки щодо перевезення та доставки вантажу (годинник Tissot в упаковці із документами) післяплатою оголошеною оціночною вартістю вантажу 6000 грн. з пункту навантаження - м. Запоріжжя (Ювілейний) до пункту розвантаження - м. Одеса (Ніжинська). Однак, вантаж отримувачу у пункті розвантаження виданий не був. 19.10.2012 року вона звернулася до ТОВ «ІН-ТАЙМ» із претензією про відшкодування шкоди за втрату вантажу на суму 6000 грн. 00 коп., проте перевізник відмовився від відшкодування завданої їй шкоди, аргументуючи це тим, що 15.10.2012 року даний вантаж було втрачено внаслідок грабежу на складі «Одеса Ніжинська» за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, б. 30, кв. 3.Вважає, що відмова перевізника від відшкодування шкоди є безпідставною, незаконною та порушує її права споживача гарантовані їй Законом України «Про захист прав споживачів». Просить суд стягнути з відповідача на її користь вартість втраченого вантажу у розмірі 6000 грн, а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача проти позову заперечує , суду надані заперечення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи , надані суду докази , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що 11.10.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІН-ТАЙМ» було укладено разовий Договір про надання послуг з перевезення вантажу, про що свідчить Декларація про прийняття вантажу №ЗПЮ-003826ПС від 11.10.2012 року.

Відповідно до вищевказаної Декларації, перевізник ТОВ «ІН-ТАЙМ» прийняв на себе обов'язки щодо перевезення та доставки вантажу (годинник Tissot в упаковці із документами) післяплатою оголошеною оціночною вартістю вантажу 6000 грн. з пункту навантаження - м. Запоріжжя (Ювілейний) до пункту розвантаження - м. Одеса (Ніжинська). Однак, вантаж отримувачу у пункті розвантаження виданий не був.

19.10.2012 року позивачка звернулася до ТОВ «ІН-ТАЙМ» із претензією про відшкодування шкоди за втрату вантажу на суму 6000 грн, проте перевізник відмовився від відшкодування завданої їй шкоди, аргументуючи це тим, що 15.10.2012 року даний вантаж було втрачено внаслідок грабежу на складі «Одеса Ніжинська» за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, б. 30, кв. 3.

Суд вважає, що відмова відповідача від відшкодування шкоди є безпідставною, незаконною та порушує права позивача як споживача гарантовані Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В даному випадку, правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем відповідають вимогам ч. 1. ст. 909 ЦК України, де за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення і до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Крім того, ст. 920 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами України, транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, принцип свободи договору під час регулювання відповідальності у сфері перевезення обмежується, про що свідчить правило про те, що сторони несуть відповідальність за порушення зобов'язань по договору за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На даний час діє Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою №401 РМ УРСР від 27.06.1969 року і саме цим Статутом встановлені імперативні норми відповідальності перевізника.

Так, відповідно до ст. 133 Статуту, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу або до передачі, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Отже, припис Статуту містить вичерпний перелік обставин, за яких перевізник не несе відповідальність за втрачений вантаж за умови, якщо доведе, що це сталося не з його вини, проте слід зазначити, що таких обставин, як крадіжка, грабіж або розбій наведений перелік не містить.

Одночасно з цим, ст. 134 Статуту встановлює підстави, які звільняють автотранспортне підприємство або організацію від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме, коли:

а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою , бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача;

б) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);

в) недостача вантажу не перевищує норм природних витрат.

Даною статтею такі підстави, як крадіжка, грабіж або розбій також не передбачені.

Таким чином, посилання відповідача на те, що втрата вантажу внаслідок грабежу звільняє його від відповідальності не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує права позивача як споживача.

Відповідно п. 4.3. Договору про надання послуг з перевезення вантажу , згідно з яким, перевізник не несе відповідальність за втрату вантажу у разі крадіжки, грабежу або розбою, якщо такі були підтверджені правоохоронними органами

Суд вважає цей пункт договору (декларації) нікчемним на підставі ст. 127 Статуту, який встановлює, що будь-які угоди, що мають на меті змінити відповідальність або звільнити від відповідальності перевізника, вантажовідправника або вантажоодержувача, вважаються недійсними і будь-які відмітки про це в путьових листах, товарно-транспортних та інших документах, не передбачені Статутом, не мають сили.

Відповідно до п. 2.3. Договору про надання послуг з перевезення вантажу, укладеного між позивачем та відповідачем, перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Цей пункт договору був порушений перевізником - вантаж не був збережений до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 919 ЦК України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановленим договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди.

Згідно із ч. 9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

В даному випадку розмір фактичної шкоди - вартість втраченого годинника Tissot, що складає 6000 грн. 00 коп. яку необхідно на думку суду стягнутим з відповідача н7а користь позивача.

В частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000 грн, суд вважає за необхідне відмовити тому , що позивач не надав суду доказів своїх моральних страждань, а також доказів спричинення йому моральної шкоди.

Керуючись ст.. ст.. 10,11,212,214-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-Тайм» (Юридична адреса: 69063 м. Запоріжжя, вул. пр. Леніна, 17; Поштова адреса: 69065 м. Запоріжжя вул. Щаслива, 9-А; АТ «Сбербанк Росії», ЄДРПОУ 32061200, р/р 26004013008911 (UАН), МФО 320627; ІПН 320612008277) на користь ОСОБА_1( ІПН НОМЕР_1) вартість втраченого вантажу у розмірі 6000 грн.

В частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» на користь держави судовий сбір в розмірі 229 грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Федченко І.М.