Ухвала суду № 31903459, 17.06.2013, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/102/13

ун. № 759/7644/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва заінтересовані особи: Державний виконавець відділу державної виконавчою служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Соболевський О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Соболевського О.О.; зобов'язати державнго виконавця відділу прийняти виконавчий документ - судовий наказ № 2608/11408/12 виданий 15 лютого 2013 року і вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Скаржник мотивує скаргу тим, що державний виконавець ВДВС Соболевський О.О. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернув судовий наказ без виконання, з посиланням на невідповідність вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та інструкцію з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року, в зв'язку з тим, що у виконавчому документі не зазначено РНОКПП боржників, в зв'язку з чим вважає дії державного виконавця неправомірними, оскільки ідентифікаційний код боржника вказується в тому випадку, якщо він відомий органу, що видав виконавчий документ, а на момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу ідентифікаційні номери боржників не були відомі ані заявнику, ані суду, тому не могли бути зазначені в виконавчому документі, оскільки видача судового наказу проводиться без виклику сторін і встановити РНОКПК боржників не можливо, нормами ЦПК України не передбачено виклик сторін для надання такої інформації або направлення до Державної податкової інспекції відповідних запитів, також зазначив, що у КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» немає можливості отримати дані про фізичних осіб, а саме ідентифікаційний номер та паспортні дані боржників при укладанні договорів на надання житлово-комунальних послуг, органах податкової служби і паспортному столі.

Заявник свого представника не направив і боржники - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, заяви про відкликання скарги до суду не надходило, заперечень не надходило, про день та час розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, причин неявки не повідомили.

В судовому засіданні державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві заперечував проти задоволення скарги, вказуючи, що ним правомірно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та повернуто судовий наказ без виконання, з посиланням на невідповідність вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та інструкцію з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року, оскільки в своїх діях він керується вказаним Законом та інструкцією.

Боржник - ОСОБА_2 також заперечувала проти задоволення заяви посилаючись на тяжке матеріальне становище.

Суд заслухавши думку державного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Соболевського О.О. та ОСОБА_2, вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність нез'явившихся осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду скарги, приймаючи до уваги пояснення державного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Соболевського О.О., дослідивши матеріали справи та письмові пояснення скаржника, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що 20 вересня 2012 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ № 2н/2608/1480/13 по цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», яким стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь заявника заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі 56569,34грн. (а.с. 7).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 вказаного Закону постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

23 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Соболевським О.О. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (а.с. 6) та повернуто судовий наказ без виконання (а.с. 5), вказану постанову скаржник отримав згідно відмітки канцелярії підприємства 14 травня 2013 року, а звернувся скаржник зі скаргою до суду 22 травня 2013 року, отже строк на оскарження зазначеної постанови КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» не пропущено.

Вказану постанову державний виконавець мотивував тим, що у виконавчому документі не зазначено РНОКПЛ, що не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. г) п. 3.3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення.

Так, згідно з положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в виконавчому документі зазначається, зокрема індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України.

Згідно із підпунктом "г" пункту 3.3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, для фізичних осіб реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначається у виконавчому документі, якщо особа є іноземцем та законодавством країни, на території якої проживає фізична особа, встановлено інші форми обліку або якщо особа відмовилась його мати через свої релігійні переконання, про що є відповідна відмітка у паспорті особи.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 3.3 розділу III зазначеної Інструкції реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта можуть не зазначатися в постановах у справах про адміністративні правопорушення, які виносяться на місці вчинення правопорушення або без участі особи.

Враховуючи положення ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Отже, судовий наказ є різновидом судових рішень, які приймаються одноособово суддею, без розгляду справи по суті на основі письмових документів, виноситься без дослідження доказів, представлених обома сторонами, і без участі сторін, судовий наказ складється тільки із вступної та резолютивної частини рішення.

Так, згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року № 14, зокрема, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Там же, за своїм змістом судовий наказ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 103 ЦПК. Ураховуючи, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом і виконавчий лист не видається, він також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції Закону від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) «Про виконавче провадження». Зокрема, він обов'язково має містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання ним законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що ст. 103 ЦПК України, щодо змісту судового наказу не відносить до обов'язкових вимог зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, а вказує на те, що судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», а до обов'язкових реквізитів відносить: найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу, дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання ним законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання, тобто реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника може бути зазначений в судовому наказі в разі, якщо заявнику або суду такий реєстраційний номер боржника відомий, оскільки аналогічна позиція викладена в підпункті "ґ" пункту 3.3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

Також, відповідно до п. 3 ч. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Отже, законом державний виконавець наділений повноваженнями, згідно яких в разі ускладнення виконання рішення суду він може отримати безоплатно інформацію від органів, що зберігають таку інформацію, в тому числі конфіденційну, а ідентифікаційний номер боржника відноситься до такої, чого ним не здійснено.

Таким чином державний виконавець самоухилився від виконання рішення суду, не прийнявши виконавчий документ до виконання виходячи з формальних підстав, при цьому ідентифікаційний номер боржника не є обовязковим реквізитом змісту судового наказу.

Згідно із ч. 2 ст. 387 ЦПК України в разі встановлення обґрунтованості скарги на бездіяльність чи рішення державного виконавця суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Крім того, слід зазначити, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду.

Також, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Аналогічна позиція, викладена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-152/0/4-13, а саме в п. 14 зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи нормативно-правовий аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 15, 208-210, 383, 386-389 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва заінтересовані особи: Державний виконавець відділу державної виконавчою служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Соболевський О.О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на дії державного виконавця - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Соболевського О.О. неправомірними.

Зобов'язати державного виконавця відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві прийняти виконавчий документ - судовий наказ № 2608/11408/12 виданий 15 лютого 2013 року Святошинським районним судом м. Києва і вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зобов'язаний повідомити суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду про її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: