Ухвала суду № 31902765, 17.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 203/6008/2013 Провадження № 22-ц/772/1526/2013Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І.А.Категорія: 53Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Шемети Т.М., Марчук В.С.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2; представника відповідача Остапенка Д.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дельта Медікел»

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Дельта Медікел» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В с т а н о в и л а :

8 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Дельта Медікел» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 31 196,35 гр., мотивуючи свої вимоги тим, що 1 липня 2011 року її було прийнято на роботу на посаду консультанта з медичних питань за сумісництвом у ПП «Дельта Медікел» з випробувальним терміном три місяці. За результатами випробування її звільнили із займаної посади 29 вересня 2011 року. У день звільнення відповідач не провів із нею повного розрахунку і не виплатив їй належні при звільненні кошти в сумі 727,27 гр. заробітної плати за 5 робочих днів. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2012 року, її позов до Приватного підприємства «Дельта Медікел» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з відповідача на її користь 727,27 гр. заробітної плати за неоплачені на день звільнення фактично відпрацьовані робочі дні. Її прохання виплатити їй заборгованість по заробітній платі 727,27 гр. і яка була стягнута рішенням суду, відповідач залишав без задоволення тривалий час. Фактичний розрахунок відповідач провів із нею лише 2 серпня 2012 року. Тому вона просила стягнути з відповідача середній заробіток в сумі 31 196,35 гр. за весь час затримки розрахунку, тобто з вересня 2011 року по 2 серпня 2012 року - за 211 робочих днів, виходячи із середньоденної заробітної плати за фактично відпрацьовані нею дні за останні два календарні місяці до моменту звільнення в розмірі 147,85 гр. (згідно розрахункових листів заробітна плата у липні 2011 року - 1676,19 гр. + 3200,00 гр. - заробітна плата у серпні 2012 року: 33 дні (11 днів у липні 2011 року і 22 дні у серпні 2011 року).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Дельта Медікел» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку (з 30.09.2011 року по 2.08.2012 року) при звільненні в сумі 31196,35 гр. та на користь держави судовий збір в сумі 311 гр.

В апеляційній скарзі відповідач ПП «Дельта Медікел» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із порушенням матеріального і процесуального законодавства, а також без належної оцінки та аналізу фактичних обставин справи.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 була прийнята на роботу в ПП «Дельта Медікел» на посаду консультанта з медичних питань за сумісництвом з 1 липня 2011 року з випробувальним терміном три місяці, згідно наказу № 151/11-К від 1 липня 2011 року (а. с. 4).

Наказом № 223/11-К від 29 вересня 2011 року ОСОБА_4 звільнена з роботи за результатами випробування (ст. 28 КЗпП України) 29 вересня 2011 року (а. с. 5).

9 листопада 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ПП «Дельта Медікел» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

23 січня 2012 року ОСОБА_5 подала заяву про збільшення позовних вимог, якими крім уже заявлених вимог, просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані, але не оплачені на момент звільнення, у вересні 2011 року 5 робочих днів в сумі 727,27 гр.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 лютого 2012 року (а. с. 6-10), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2012 року (а. с. 11-14), позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Дельта Медікел» на користь ОСОБА_4 727,27 гр. заробітної плати за неоплачені на день звільнення фактично відпрацьовані робочі дні і в дохід держави 7,27 гр. судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено (а. с. 10).

Цим рішенням суду встановлено, що при проведенні розрахунку при звільненні працівнику ОСОБА_4 не було виплачено заробітну плату за 5 фактично відпрацьованих робочих днів у вересні місяці 2011 року в розмірі 727,27 гр.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлена рішенням суду обставина існування заборгованості по заробітній платі позивача за 5 робочих днів в сумі 727,27 гр., допущена відповідачем при її звільненні, не потребує доказування при розгляді даної справи.

По справі встановлено, що присуджена рішенням суду позивачу заробітна плата в сумі 727,27 гр. не була виплачена відповідачем ні після ухвалення судового рішення - 13.02.2012 року, ні після набрання цим рішенням законної сили - 20 березня 2012 року.

Лише 17.04.2012 року відповідач «Дельта Медікел» направив на адресу позивача лист за вихідним № 11-580, яким просив повідомити існуючий свій розрахунковий рахунок для перерахування заборгованості по заробітній платі або ж з'явитися до підприємства особисто для отримання заробітної плати (а. с. 68-69).

27 квітня 2012 року позивач повідомила свої банківські реквізити, направивши поштою на адресу відповідача цінний лист 4.05.2012 року (а. с. 70-72).

Другий екземпляр цього листа отримав уповноважений представник відповідача Остапенко Д.О. 11.05.2012 року, про що свідчить його підпис (а.с. 72).

19 липня 2012 року позивач повторно направила на адресу відповідача цінний лист, у якому повідомила свої банківські реквізити та просила добровільно виконати рішення суду шляхом перерахування коштів на її рахунок, повідомивши, що у іншому випадку звернеться до виконавчої служби про примусове виконання рішення суду (а. с. 73-74).

2 серпня 2012 року відповідач перерахував на рахунок позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 727,27 гр. (а. с. 17).

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум і строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із наявного в матеріалах архівної цивільної справи № 2-1972/11 за позовом ОСОБА_4 до ПП «Дельта Медікел» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, розрахункового листа за вересень 2011 року (на день звільнення) за період з 1.09.2011 року по 29.09.2011 року позивачу було виплачено заробітну плату за 16 робочих днів та компенсацію за невикористану відпустку 6 днів. Позивач вважала, що їй до виплати належить заробітна плата за 21 робочий день, проти чого заперечував відповідач, який у визначений законом термін виплатив позивачу ту суму, по якій не було спору між сторонами (аркуш архівної справи 70).

Оспорена відповідачем сума невиплаченої заробітної плати, яку просила стягнути позивач, - 727,27 гр. в повному розмірі стягнута на її користь з відповідача за рішенням суду від 13 лютого 2012 року.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 дано роз'яснення, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, які вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

По справі встановлено, що між сторонами мав місце спір про розмір належних до виплати сум: відповідач виплатив заробітну плату за 16 робочих днів вересня, а позивач вважаючи, що до виплати належить заробітна плата за 21 робочий день цього ж місяця, звернулася за вирішенням цього спору до суду із позовом, яким просила стягнути невиплачену їй заробітну плату за спірних 5 робочих днів в сумі 727,27 гр.

Судом цей спір у повному обсязі вирішено на користь позивача - стягнуто 727,27 гр.

З урахуванням зазначених вище норм матеріального права та роз'яснень Пленуму Верховного Судку України по його застосуванню, у цьому випадку вимоги позивача про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, відповідач має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні позивача за період із дня звільнення по день фактичного розрахунку: з 29.09.2011 року по 2.08.2012 року.

За правилами ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 21 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток вираховується відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року і в даному випадку виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. В розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (п.3 Порядку). Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку). Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) (п. 8 Порядку):

1676,19 + 3200 = 4876,19 : 33 = 147,85 гр.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача склала 147,85 гр. Розрахунок буз затриманий на 211 робочих днів, тому сума заробітку за весь час затримки складатиме: 147,85 х 211 = 31 196,35 гр.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 31 196,35 гр.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже, є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах як матеріального так і процесуального закону, тому являються безпідставними і на висновки суду не впливають та спростовані вищенаведеним.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дельта Медікел» відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ В.С. Марчук

З оригіналом згідно:

Суддя: М.В. Матківська