Постанова № 31897802, 19.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 821/2190/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про захист порушеного права,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - відповідач, УПФУ), в якому просить захистити порушене право, визначене ст.ст.36, 57 Конституції України шляхом заборони примушування брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд, скасуванням вимоги № Ф-361 від 23.05.2013 р. щодо сплати внесків.

Свої вимоги мотивує тим, що оскільки загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, то особа може відмовитись від своїх прав за соціальним забезпеченням. А тому з моменту відмови особа звільняється від виконання обов'язків з загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так як позивач відмовився від участі в системі, то вважає, що не має обов"язку виконувати вимоги цих організацій. Крім цього, з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за яким було змінено правову природу пенсійного забезпечення. З набранням чинності Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення здійснюється через систему пенсійного страхування та неприбуткову самоврядну організацію - Пенсійний фонд. Пенсійний фонд України відповідно до цього закону та Цивільного кодексу України зобов'язаний зареєструватись як юридична особа, що до теперішнього часу не здійснено. Також вказує на те, що відповідач не вчинив жодних дій до оформлення членства ОСОБА_1 у Пенсійному фонді України, чим порушує право позивача знати свої права та обов'язки. Крім того, неправомірність дій УПФУ пов'язує і з тим, що раніше вже надсилались вимоги з цього органу, які були оскаржені. Але незважаючи на це, УПФУ знову надсилає нову вимогу узагальненої суми за 2011 рік та за 2012 рік, в нарахування якої також входить сума за І квартал 2013 року.

У позовній заяві ОСОБА_1. просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позов та заяву про розгляд справи в письмовому провадженні. У запереченнях зазначив, що вимога про сплату недоїмки від 23.05.2013 р. № Ф-361 є правомірною, оскільки позивач у встановлений законом строк суми недоїмки не сплатив. Просить відмовити в задоволенні позову.

Положеннями ч.4 ст.122 КАС України визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо правового статусу Пенсійного фонду України, то відповідно до ст.58 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади. Крім того, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) на Пенсійний фонд покладено здійснення функцій щодо обліку платників єдиного внеску та збору єдиного внеску.

Аналізуючи п.12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, суд дійшов висновку, що перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону № 1058. При цьому, відповідно до абз.3 п.12 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Абзацом 6 пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено перелік правових норм, що стосуються діяльності Пенсійного фонду саме як самоврядної організації, та які набирають чинності після перетворення Пенсійного фонду у таку самоврядну організацію. Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку. Виходячи з цього, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011, який є чинним. Повноваження Президента України затверджувати таке Положення безпосередньо вказане у Прикінцевих положеннях Закону № 1058.

Відповідно до ст.5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема, існує Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-6 (далі - Порядок). Згідно із пп.2.2 п.2 Порядку взяття на облік фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску здійснюється органами Пенсійного фонду за місцем проживання особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами Пенсійного фонду.

Згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР (далі - Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Одними із принципів загальнообов'язкового державного страхування згідно із ст.5 Основ є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у Пенсійного фонду та відповідача як його структурного підрозділу належної правосуб'єктності є помилковим. На даний час останній має статус органу державної виконавчої влади.

Стосовно того, що членство позивача не оформлене належним чином, то правова позиція суду є наступною: відносини, що регулюються нормами правового інституту членства у організації, передбачають перш за все їх добровільний характер. Разом з тим, відповідно до положень Основ, Законів № 1058 та № 2464 одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування є його обов'язковість. Таким чином, в даному випадку відносини між ФОП та УПФУ мають не добровільний членський характер, а імперативний, який полягає у обов'язковому взятті платників єдиного внеску на облік територіальними управліннями Пенсійного фонду.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені ст.4 Закону № 2464. Зокрема, до них відносяться фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім цього, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту ч.4 ст.5 Закону № 2464, обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Позивач не заперечує того факту, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої ст.4 Закону № 2464). Крім цього, відповідно до ч.9 ст.9 Закону № 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч.8 ст.9 Закону № 2464 встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Однак, всупереч положенням вищевказаних норм, позивач вчасно не сплатив у повному обсязі суму єдиного внеску у розмірі 9776,75 грн. Виходячи з цього та на підставі п.6 ст.1 Закону № 2464 несплачена позивачем вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою.

Відповідно до ст.25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Таким чином, УПФУ має право надсилати позивачу вимогу про сплату недоїмки по єдиному внеску, це відповідає покладеній на нього Законом № 2464 функції щодо обліку та збору єдиного внеску.

Твердження позивача про протиправність дій УПФУ у зв'язку з тим, що незважаючи оскарження раніше направлених вимог відповідач знову надсилає нову вимогу узагальненої суми за 2011 рік та за 2012 рік, в нарахування якої також входить сума за І квартал 2013 року, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Пунктом 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5), визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до пп."б" п.6.3 Інструкції № 21-5 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається: платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Згідно п.6.4 Інструкції № 21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У судовому засіданні встановлено, що сума недоїмки, яка визначена у вимозі від 23.05.2013 р. № Ф-361, у розмірі 9776,75 грн. складається із суми недоїмки у розмірі 4010,30 грн., яка утворилася за 2011 рік, суми недоїмки у розмірі 4572,42 грн., що утворилася за 2012 рік, та суми недоїмки у розмірі 1194,03 грн. за І квартал 2013 року.

Дійсно, УПФУ 09.04.2013 р. за № Ф-361 виносилася вимога про сплату недоїмки у розмірі 8582,72 грн., яка була оскаржена ОСОБА_1 у судовому порядку (постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування вимоги, постанова не набрала законної сили).

Так як позивачем попередня вимога була оскаржена, сума недоїмки за 2011 та 2012 роки у розмірі 8582,72 грн. не була погашена, а навпаки збільшилася на суму 1194,03 грн. за рахунок несплаченої недоїмки за І квартал 2013 року, відповідач правомірно сформував вимогу від 23.05.2013 р. № Ф-361 на суму 9776,75 грн. (8582,72 + 1194,03), так як відповідно до п.6.4 Інструкції № 21-5 вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, при складанні вимоги про сплату недоїмки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога УПФУ про сплату недоїмки від 23.05.2013 р. № Ф-361 на суму 9776,75 грн. є законною та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про захист порушеного права.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 10.1