Рішення № 31896631, 06.06.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2703/7673/2012

Провадження № 2/2703/3233/2012

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді - Рубан М. В.,

за участю секретарів - Ходжаш Ю.Є., Бурчуладзе С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - відділ опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, за участю прокурора Ленінського района м. Севастополя, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в липні 2012 року до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2082105,58 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 0,0405 га та будинок АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_7 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде визначена незалежною експертної оцінкою, та висилити відповідачів, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 у справі був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу було надано суму в розмірі 235000,00 доларів США на строк до 09.10.2016 року з виплатою 14,00 % річних за користування коштами. Проте відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості. В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку був переданий будинок АДРЕСА_1, яки належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності. У зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки відповідачі підлягають виселенню зі вказаної квартири.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, пояснив, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців такого будинку або приміщення.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що його довіритель ОСОБА_3 визнає суму утвореної заборгованості за кредитним договором, однак заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів, оскільки вимогу про повернення заборгованості та виселення не отримував від позивача, інші відповідачі також таку вимогу не отримували, доказів зворотного позивачем не надано. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 26.06.2007 року вказаний кредитний договір було розірвано, отже іпотечний договір в силу положень ЗУ «Про іпотеку» також припинив дію, після чого у вказаному будинку були зареєстровані неповнолітні особи, які не можуть бути виселені.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, не оскаржує суму утвореної заборгованості за кредитним договором, однак заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів, серед яких є неповнолітні діти.

Представник третьої особи - відділ опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в частині виселення, оскільки в будинку, якій є предметом іпотеки, проживають неповнолітні діти і, у випадку задоволення позову, будуть порушуватися права таких дітей.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині виселення, оскільки у вказаному будинку проживають неповнолітні діти, тому виселення їх із вказаного приміщення буде порушувати їх права на належні житлові умови, враховуючи, що іншого приміщення для проживання вони не мають.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_8, в судове засідання не з'явилися, сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних відповідачів, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів, що свідчать про права та відносини сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3, прокурора, представника відділу опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.10.2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (на час укладення договору - Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль») був укладений кредитний договір № 014/04-02/034-06 (надалі - Договір № 1), відповідно до умов якого ОСОБА_3 були надані кредитні кошти в розмірі 235000,00 доларів США на строк до 09.10.2016 року з виплатою 14,00 % річних за користування коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту 09.10.2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (на час укладення договору - Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль») був укладений іпотечний договір (далі - Договір № 2), відповідно до якого в іпотеку був переданий будинок АДРЕСА_1, яки належать відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 09.10.2006 року.

Відповідач ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання за укладеним Договором № 1 перед позивачем, порушив умови Договору № 1, своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 26.06.2007 року вказаний кредитний договір було розірвано, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача стягнута сума заборгованості в розмірі 1277575,06 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 17.03.2010 року вказане судове рішення скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.04.2010 року з ОСОБА_3 стягнута лише сума заборгованості за Договором № 1 в сумі 1277575,06 грн., з яких заборгованість за кредитом складає суму 1186750,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 11.06.2012 року вказане судове рішення залишено без змін.

У зв'язку із невиконанням вказаного судового рішення, що визнав відповідач ОСОБА_3, та у зв'язку із тим, що кредитний договір не був розірваний, на залишок заборгованості позивачем були нараховані проценти та пеня. На час звернення з даним позовом до суду сума заборгованості за кредитним договором з урахуванням стягнутої, але не сплаченої, за вказаним судовим рішенням заборгованості за кредитом дорівнює 2082105,58 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 1186750,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в сумі 192127,80 грн., пені в сумі 696458,78 грн., що підтверджується наданим банком розрахунком.

З метою вирішення питання про повернення відповідачем в добровільному порядку суми кредиту, нарахованих процентів, позивачем 19.04.2012 року на адресу відповідача ОСОБА_3 направлявся лист № 12-88-0-2-1/113 з вимогою погашення заборгованості за Договором № 1, в якому відповідача також попереджено про можливість звернення стягнення за Договором № 2 на предмет іпотеки та необхідність виселення ОСОБА_3 з членами його сім'ї. Вказаний лист відповідач ОСОБА_3 отримав 03.05.2012 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с. 29). Проте вказані вимоги відповідачем ОСОБА_3 були проігноровані, погашення зобов'язань за Договором № 1 не здійснено.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, та, що відповідач ОСОБА_3 визнав, що утворена заборгованість за кредитним договором ним не погашена, суд доходить до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою та доведеною. Однак, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд доходить висновку, що загальна сума заборгованості за Договором № 1 з врахуванням пені складає 2075336,58 грн. (заборгованість за кредитом в сумі 1 186 750,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в сумі 192 127,80 грн., пеня за прострочений кредит та проценти в сумі 696 458,78 грн.), а не 2082105,58 грн., як зазначив позивач.

В абз. 1 п.42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, надано роз'яснення, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином підлягає задоволенню вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0405 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/04-02/034-06, укладеним 09.10.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_3, в розмірі 2 075 336,58 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 1 186 750,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 192 127,80 грн., пені за прострочений кредит та проценти в сумі 696 458,78 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судом також встановлено, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в м. Севастополі (а.с. 98 - 101), та, що про що не заперечували в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник.

На підставі ч.2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.3 ст. 109 Житлового Кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 направлялись вимоги про виселення (а.с.30, 32, 34), які були отриманні відповідачами особисто 01 червня 2012 року, про що свідчать відповідні підписи в зворотних поштових повідомленнях (а.с. 31, 33, 35).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника, що відповідачі вимогу про виселення не отримували з огляду на відсутність відомостей на зворотних поштових повідомленнях, наданих позивачем, про направлення відповідачам саме письмової вимоги про виселення, що зумовлює дотримання позивачем житлового законодавства, оскільки сам відповідач ОСОБА_3 та його представник не змогли довести належними, допустимими та беззаперечними доказами, що відповідачами було отримано іншу поштову кореспонденцію від позивача, яка не містила вимогу про виселення. Отже відповідачами не спростовані доводи позивача про направлення та отримання ними вимог про виселення.

На підставі наведеного, з урахуванням того, що відповідачі добровільно не звільнили житлові приміщення протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя про виселення, суд доходить висновку, що позовні вимоги про виселення обґрунтовані та підлягають задоволенню, а відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6 підлягають виселенню зі всіма залежними від них особами з домоволодіння АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення.

Доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника, що рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 26.06.2007 року вказаний кредитний договір було розірвано, отже іпотечний договір в силу положень ЗУ «Про іпотеку» також припинив дію, є неспроможними, оскільки вони спростовуються ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 17.03.2010 року, якою вказане судове рішення було скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, а та обставина, що після прийняття судового рішення від 26.06.2007 року були зареєстровані у будинку неповнолітні діти і банку про це було відомо (при цьому, відповідачами не надано доказів про таку обставину) після поновлення договору кредиту після скасування рішення суду від 26.06.2007 року, не може бути підставою для відмови в позові про виселення, оскільки договір кредиту та іпотечний договір не припиняли своєї дії, тому що судове рішення, на підставі якого було розірвано договір кредиту, було скасовано, а п. 2.1.6 договору іпотеки було визначено, що права власності або користування малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей відносно предмету іпотеки відсутні. Таким чином реєстрація дітей у будинку (предмету іпотеки) після укладення договору іпотеки не може бути перешкодою для реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на житловий будинок та виселення жильців.

Вказана правова позиція висловлена, зокрема, в абз. 2 п.44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5.

Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 3219,00 грн., а з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 26,83 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0405 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_3 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/04-02/034-06, укладеним 09.10.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_3, в розмірі 2 075 336,58 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 1 186 750,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 192 127,80 грн., пені за прострочений кредит та проценти в сумі 696 458,78 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Висилити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зі всіма залежними від них особами з домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в сумі 3219,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в сумі 26,83 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан