Постанова № 31893962, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-52841/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Кобця О.В., Данилевича О.Й.,відповідача:Рощиної С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009

у справі № 2-а-3318/08 (22а-36405/08)

за позовом ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (надалі - позивач, ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі - відповідач, Прилуцька ОДПІ Чернігівської області) задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення 02.09.2008 № 2510632300/0/1281.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 22.08.2008 № 847/23-14333202.

Позивач експортує тютюнові вироби за межі митної території України із проведенням розрахунків за них в іноземній валюті.

Згідно висновків акта перевірки позивачем порушено пункт «г» ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (надалі - Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»). Вказане порушення полягало в тому, що позивач неправомірно користувався пільгою з нарахування акцизного збору протягом червня 2007 року - лютого 2008 року.

Підприємство при розрахунку акцизного збору до розшифровки оборотів, які не підлягають оподаткуванню, не надало довідку про надходження валюти на власні валютні рахунки, як це передбачено абз. 1 та 2 п. 7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 № 111.

Частина валютної виручки надійшла на валютні рахунки позивача поза межами місяця, в якому відбувалось відвантаження продукції на експорт, що виключає можливість правомірного користування ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» пільгою по акцизному збору.

За результатами акта перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення 02.09.2008 № 2510632300/0/1281 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 932 907 грн. на суму акцизного збору, розрахованого виходячи із вартості експортованої продукції, оплата за яку отримана не в місяці проведення експорту.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» не пов'язує виникнення права на звільнення від оподаткування оборотів з експорту підакцизних товарів акцизним збором з отриманням підприємством валютної виручки. Оскільки протягом 90-денного терміну після оформлення експорту кошти були зараховані на валютні рахунки позивача, податковий орган дійшов неправомірного висновку про порушення ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» порядку нарахування та сплати акцизного збору.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 «Про акцизний збір» акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Спеціальним законом з питань адміністрування акцизного збору є Закон України

«Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», пунктом «г» частини 2 статті 3 якого визначено ще одну умову звільнення від оподаткування у разі здійснення експортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме: не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Особливості нарахування та сплати акцизного збору при здійсненні експортно-імпортних операцій визначено пунктом 7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 № 111.

Відповідно до пп. 7.1 вказаного Положення акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене: довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника (для алкогольних напоїв та тютюнових виробів); оригіналом п'ятого аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту підакцизної продукції, лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України у повному обсязі.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору. Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 1 до цього Положення.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що суб'єкт господарювання має право скористатися пільгою по сплаті акцизного збору лише за умови фактичного вивезення своєї продукції (тютюнових виробів) за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією та довідкою про підтвердження надходження валютної виручки на рахунок платника у банку.

Отже, якщо одна із умов звільнення від оподаткування у разі експортних операцій підакцизних товарів не виконується, зокрема, кошти в іноземній валюті на поточний рахунок платника акцизного збору у цьому ж звітному періоді не надійшли, такий платник не може включити дані операції з експорту до неоподатковуваних оборотів та скористатись пільгою зі сплати акцизного збору.

Враховуючи, що фактичне вивезення продукції та надходження валютної виручки на поточний рахунок позивача відбулося не в одному і тому самому звітному періоді, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що обороти від реалізації тютюнових виробів є об'єктом оподаткування акцизним збором на загальних підставах, у зв'язку з чим визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення про помилковість позиції податкового органу не ґрунтуються на приписах законодавства та підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області задовольнити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 у справі № 2-а-3318/08 (22а-36405/08) скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно