Ухвала суду № 31893928, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-53417/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 р.та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р. у справі № 8/195за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»доДержавної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005581501/0 від 21.08.2007, № 0005581501/1 від 25.09.2007, № 0005581501/2 від 05.12.2007 та № 0005581501/3 від 11.02.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі Харківської області, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області провела невиїзну документальну перевірку ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт № 1215/15-039/30019775 від 14.08.2007.

В цьому акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у порушенні платником граничних строків сплати узгодженого зобов'язання з рентної плати.

На підставі акта перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області 21.08.2007 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005581501/0, яким до позивача за вказані порушення застосовані штрафні санкції у розмірі 65 120,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, яке було визначене у розрахунку рентної плати за травень 2007, позивач сплатив 31.07.2007, тобто, з затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу про порушення платником граничних строків сплати узгодженого зобов'язання з рентної плати, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать рентні платежі.

Частиною 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 30.11.2006 року №398-У «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» встановлено, що у 2007 році суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України, рентну плату за нафту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 256 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 року № 59) затверджений Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 6 і 7 зазначеного Порядку податкові розрахунки рентної плати складаються платниками за звітний (податковий) період і подаються органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (податковим) періодом. Податковий розрахунок рентної плати подається за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Платники податків вносять до Державного бюджету України рентну плату авансовими внесками у розмірі однієї третини суми платежу, визначеної у податковому розрахунку, який подано у минулому звітному (податковому) періоді, до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця відповідно за першу, другу та третю декаду. Сума рентної плати за звітний (податковий) період, обчислена відповідно до пункту 4 цього Порядку, вноситься платниками до Державного бюджету України у повному обсязі (з урахуванням фактично сплачених авансових внесків) протягом 30 календарних днів місяця, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.1 ст.5 названого Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 названого Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 статті 1 названого Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 17.1.7 п.17.1 ст.17 названого Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф; зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку, що податковим органом обґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний