Ухвала суду № 31893931, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К/9991/10649/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:Гайдай В.Ф.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-7257/10/1070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Васильківський шкірзавод» (надалі - позивач, ВАТ «Васильківський шкірзавод») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач, Васильківська ОДПІ Київської області), у якому просило суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 № 00000452340/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 147 189,50 грн. та від 16.07.2010 № 0000462340/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 1 868 403,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 934 201,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Васильківський шкірзавод» до Васильківської ОДПІ Київської області відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2011 і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Васильківський шкірзавод» задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 16.07.2010 за № 0000462340/0, № 0000452340/0.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Васильківський шкірзавод» відмовити в повному обсязі.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Васильківській шкіряний завод» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Васильківської міської Ради народних депутатів Київської області. Свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.1995 № 135612000000000 (у новій редакції від 20.05.2003 № 258), форма власності - приватна. Позивача взято на податковий облік, як платника податків у Васильківській ОДШ 21.03.1995 № 12/3, свідоцтво платника ПДВ від 29.06.1997 № 13646185.

У червні 2010 року, посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області, на підставі пунктів 1, 3, 5 частини 6 статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон України «Про державну податкову службу в Україні») було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ВАТ «Васильківській шкіряний завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 3119/23-2/00307862 від 30.06.2010, у висновках якого зафіксовано фіктивні операції з придбання товару (шкірсировини) від TOB «ТД Ролан», які мали нереальний товарний характер, а договори купівлі-продажу від 03.06.2006 № 12, від 03.06.2006 № 15, а також договір поставки товару від 31.01.2008 № 21, що були укладені між позивачем та TOB «ТД Ролан», та які є нікчемними у зв'язку з порушенням сторонами правочину вимог частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку податкового органу, перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виявилося у завищенні суми податкового кредиту на 2 944 327,70 грн. та вплинуло на завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся на 712 204,00 грн. та призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2006 по 29.02.2008 на суму 2 687 504,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не було встановлено конкретних фактів порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням (у тому числі при їх імпорті) товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно змісту наведених правових норм визначальною умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактичне здійснення господарської операції як такої, що спричиняє реальні зміни майнового стану платника та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Крім того, у статті 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені статтею 9 даного Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між TOB «Васильківській шкірзавод» та TOB «ТД Ролан» були укладені договори від 03.06.2006 № 12, від 31.01.2007 № 15 купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату. Відповідно до умов вказаних договорів ціна товару повинна визначатися сторонами відносно кожної окремої партії товару і фіксується у відповідних товаросупроводжувальних та розрахункових документах (пункт 1.2 договору). Товар мав постачатися на користь покупця окремими партіями. Оплата товару, згідно умов договору, повинна була здійснюватися протягом не більше 100 календарних днів від дня його прийняття.

Також, між вказаними суб'єктами господарювання 31.01.2008 було укладено договір поставки № 21, відповідно до умов якого ціна товару мала зазначатися в специфікації і складалася до кожної партії окремо. Вартість товару за договором складала 250 000,00 грн. Поставка товару повинна була здійснюватись після отримання 100 % передплати повної вартості товару покупцем.

Позивачем до перевірки були надані вищезазначені договори, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові касові ордери, бухгалтерські довідки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти звірок взаєморозрахунків, первинні паспорти на партії шкіряної сировини, звіти про рух шкірсировини за шкірсироваинними цехами.

При цьому суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що товарно-супровідні та розрахункові документи, з визначенням ціни товару відносно кожної окремої партії, як це передбачено пунктом 1.2 зазначених вище договорів купівлі-продажу.

Разом з тим, специфікації на товар (пункт 2.1 договору поставки) позивачем не надані.

Також позивачем не було надано до суду актів прийому-передачі товару від продавця до покупця за його фактичною кількістю та якістю, як і не надано документів податкової звітності (податкові декларації з податку на додану вартість, декларації з податку на прибуток з додатками та розшифровками до них), а наявні в матеріалах справи документи не дають можливості встановити факт здійснення господарських операцій, що мало б за собою наслідком отримання позивачем придбаного товару та використання його у власній господарській діяльності, - бухгалтерські довідки та первинні паспорти на партії шкіряної сировини не містять необхідних реквізитів, передбачених нормами чинного законодавства та не є документами бухгалтерського обліку.

Відтак, належних доказів реального виконання позивачем та TOB «ТД Ролан» господарських операцій по вказаним договорам та їх відображення у відповідності до вимог ведення бухгалтерського та податкового обліку позивач не надав, а тому висновок апеляційного суду про фактичне виконання сторонами умов договорів є неправильним та таким, що не підтверджений наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки угоди, які були укладені між позивачем та TOB «ТД Ролан» не спричинили реального настання правових наслідків, вони є нікчемними.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що результати проведеної перевірки податковим органом оформлено у відповідності до вимог пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №925/11205.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-7257/10/1070 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2011 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.