Ухвала суду № 31893676, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-22453/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Лебединське відділення)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі № 2а-641/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбалатінвест»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Лебединське відділення)

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ від 21.11.2008 № 0001272301/0 про визначення податку на прибуток у загальній сумі 698,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сім 3,40 грн.

Сумська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 698,00 грн., у тому числі 188,00 грн. основного платежу та 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.11.2008 № 505/23/34236384, про заниження позивачем податку на прибуток, ненарахування та несплату такого податку, неподання податкової декларації з податку на прибуток внаслідок порушення вимог ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок». Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач, маючи обсяг сум, одержаних від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік (2007 рік), менший ніж 75 відсотків загальної суми валового доходу, який дозволяв бути зареєстрованим платником фіксованого сільськогосподарського податку, занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток у ІІ кварталі 2008 року у сумі 188,00 грн.

Податковий орган виходив з того, що позивач неправомірно відніс до одержаних від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки доходів доход від реалізації сіна невласного виробництва.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 № 320-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

З наведеного випливає, що одними з обов'язкових умов для переходу підприємства на сплату фіксованого сільськогосподарського податку є необхідність бути юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є сільське господарство та дотримання такою особою критерію, відповідно до якого сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у 2008 році був зареєстрованим платником сільськогосподарського податку.

Відповідно до статуту позивач здійснює такі види діяльності як вирощування, збирання, транспортування, зберігання, закупівля, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції, тваринництво, рослинництво та бджільництво.

На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів -договору оренди земельної ділянки від 30.10.2007, накладної від 27.12.2007 № 1 та платіжного доручення від 28.12.2007, а також виходячи із відсутності доказів, які б свідчили про придбання позивачем сіна, судом апеляційної інстанції було встановлено, що доходи, отримані від реалізації сіна правомірно віднесено позивачем до доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Лебединське відділення) залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло