Постанова № 31887102, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 р. (о 14:07) Справа №801/2597/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК - Юфімчук М.В.;

представника відповідача 2 - Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК, Євпаторійського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК

про скасування наказу та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК (далі відповідач 1), в якому просить скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК №3318 від 19.12.2012 і №318 о/с від 27.12.2012 про звільнення позивача з ОВС та поновити на роботі на раніше займаній посаді ДІМ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим новим наказом, зобов'язати внести зміни до трудової книжки про поновлення на роботі; стягнути з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2012 до моменту розгляду справи по суті у суді; стягнути з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача заробітну плату у сумі 395,16 грн. за дні з 05 по 07 грудня 2012 року, незаконно оформлені керівництвом Євпаторійського МВ як прогули; зобов'язати ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу за 2012 рік, яку позивач просив надати на протязі 2012 р.; виплатити грошову компенсацію за невикористані чергові відпуски.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні накази прийняті з порушенням вимог діючого законодавства. Позивач зазначає, що з наказом про призначення його дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу він ознайомлений не був, на вказаній посаді не працював, у грудні 2012 р. виконував обов'язки підмінного оперативного інспектора чергового чергової частини штабу Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим, в тому числі 05-07.12.2012 працював в черговій частині. Позивач вказує, що 05-06.12.2012 - проходив плановий профілактичний медичний огляд, а 07.12.2012 позивачем був поданий рапорт про відпуску. Водночас вказані дні були зафіксовані як прогули, про що складені акти та відповідні рапорти посадових осіб, що, згодом, стало підставою для прийняття спірних наказів. Крім того, позивач зазначає, що ним не отримана матеріальна допомога на оздоровлення за 2012 р. та компенсація за невикористані відпуски.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 до участі у справі залучений другий відповідач - Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим, за клопотанням представника відповідача - 1 у зв'язку з залученням другого відповідача та необхідністю надання додаткових документів провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 прийнята до розгляду заява позивача про зміну позовних вимог в частині позовних вимог про скасування дії наказу ГУ МВС України в АР Крим №174 о/с від 13.05.2011 про призначення позивача дільничним інспектором в смт Новоозерне; зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу компенсацію за невикористану у 2011 р. відпуску або надати можливість його використати; зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу компенсацію за невикористану у 2012 р. відпуску або надати можливість його використати; зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 рр., яка нараховується автоматично при виході у відпуску (у відповідності до п. 2.16 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу ОВС», затвердженої Наказом МВС України №499 від 31.12.2004; відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог в частині визнання наказів Євпаторійського МВ №649 від 16.07.2012, №457 о/с від 11.05.2012, №905 від 15.10.2012 про винесення позивачу догани, суворої догани, неповної посадової відповідності незаконними і скасування їх дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 залишена без розгляду заява ОСОБА_1 про зміну позовних вимог в частині позовних вимог про скасування дії наказу ГУ МВС України в АР Крим №174 о/с від 13.05.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 визнані поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК №3318 від 19.12.2012 і №318 о/с від 27.12.2012 про звільнення позивача з ОВС та поновлення на роботі на раніше займаній посаді ДІМ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим новим наказом, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про поновлення на роботі; стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.12.2012 до дня поновлення позивача на посаді дільничного інспектора Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим; стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача заробітну плату за 05,06,07 грудня 2012 року, які були незаконно оформлені керівництвом Євпаторійського МВ як прогули; зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 рр., яка нараховується автоматично при виході у відпуску (у відповідності до п. 2.16 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу ОВС», затвердженої Наказом МВС України №499 від 31.12.2004); зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу компенсацію за невикористану у 2011, 2012 р. відпуску або надати можливість їх використати; відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління МВС України в АР Крим про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК №3318 від 19.12.2012.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

У судових засіданнях представники відповідачів 1, 2 проти позову заперечували, зазначивши, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з встановленням факту порушення службової дисципліни, а саме: неодноразового грубого порушення службовій дисципліни, відкритого ігнорування наказів керівництва, безвідповідального віднесення до виконання поставлених завдань. Крім того, представник другого відповідача також зазначив про необґрунтованість вимог щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористану відпуску.

В обґрунтування правової позиції по справі, представники відповідачів надали письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2005 р. Згідно наказу ГУ МВС України в АР Крим №181 о/с від 30.06.2009, №202 о/с від 20.07.2009 був зарахований у розпорядження Головного управління дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим.

Наказом ГУ МВС України в АР Крим №450 о/с від 30.09.2010 лейтенант міліції ОСОБА_1 був відряджений у розпорядження Київського національного університету внутрішніх справ з 01.10.2010, звільнений із займаної посади.

Наказом ГУ МВС України в АР Крим №174 о/с від 13.05.2011 позивач призначений дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим.

Наказом ГУ МВС України в АР Крим №457 о/с від 11.05.2012 дільничного інспектора міліції Новоозерненського селищного відділення міліції ОСОБА_1 призначено на 3-ю адміністративну дільницю.

Наказом Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим №83 о/с від 21.07.2012 позивач призначений підмінним оперативним інспектором черговим чергової частини штабу Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим з 21.07.2012 по 21.09.2012.

Наказом Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим №771 від 30.08.2012 позивач призначений підмінним оперативним інспектором черговим чергової частини штабу Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим з 21.09.2012 по 01.12.2012.

З матеріалів справи вбачається, що службовим розслідуванням було встановлено, що лейтенант міліції ОСОБА_1 неодноразово грубо порушував службову дисципліну, відкрито ігнорував накази керівництва, безвідповідально відносився до виконання поставлених завдань, а іноді взагалі не виконував свої функціональні обов'язки. Так у липні 2012 року за порушення службової дисципліни був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошено догану наказом Євпаторійського М.В. від 16.07.2012 №251. За порушення вимог наказу МВС України №185-2001 ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно наказу Євпаторійського МВ №730 від 17.08.2012 йому оголошено сувору догану, 15.10.2012 наказом Євпаторійського МВ №905 ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну посадову відповідальність. В період часу з 5 по 7 грудня ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на службі, що підтверджується рапортом його безпосереднього керівника та інших працівників Євпаторійського МВ. Від надання пояснень за фактом прогулу ОСОБА_1 відмовився, про що був складений акт. Дні невиходу на службу ОСОБА_1 без поважної причини визнані прогулами, грошове забезпечення за вказаний час утримане.

За факти прогулу, які знайшли своє підтвердження в ході службового розслідування, та систематичне порушення службової дисципліни ОСОБА_1 19.12.2012 наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №3318 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п.64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим №1063 від 17.12.2012 утримано грошове забезпечення з 05.12.2012 по 07.12.2012 з дільничного інспектора міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим лейтенанта міліції ОСОБА_1 у зв'язку з невиходом на службу.

Наказом Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим від 27.12.2012 №318 о/с лейтенант міліції ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений зі служби в органах внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни).

Не погодившись з наказом Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №3318 від 19.12.2012 «Про накладання дисциплінарного стягнення на працівника Євпаторійського міського відділу Головного управління лейтенанта міліції ОСОБА_1.» та наказом Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим від 27.12.2012 №318 о/с, позивач звернувся до суду вимогами про їх скасування та стягнення заробітної плати за дні з 05 по 07 грудня 2012 року, незаконно оформлені керівництвом Євпаторійського МВ як прогули; зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу за 2011, 2012; виплатити грошову компенсацію за невикористані чергові відпуски у 2011,2012 рр.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи питання законності та обґрунтованості звільнення позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 (надалі Положення №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Статут).

Статтею 5 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Пунктом 8 частини 1 статті 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з обставин справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним службової дисципліни, що відображено у висновку службового розслідування від 19.12.2012, в якому зазначено, що лейтенант міліції ОСОБА_1 неодноразово грубо порушував службову дисципліну, відкрито ігнорував накази керівництва, безвідповідально відносився до виконання поставлених завдань, а іноді взагалі не виконував свої функціональні обов'язки. Так у липні 2012 року за порушення службової дисципліни був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошено догану наказом Євпаторійського М.В. від 16.07.2012 №251. За порушення вимог наказу МВС України №185-2001 ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно наказу Євпаторійського МВ №730 від 17.08.2012 йому оголошено сувору догану. 15.10.2012 наказом Євпаторійського МВ №905 ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну посадову відповідальність. В період часу з 5 по 7 грудня ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на службі, що підтверджується рапортом його безпосереднього керівника та інших працівників Євпаторійського МВ. Від надання пояснень за фактом прогулу ОСОБА_1 відмовився, про що був складений акт. Дні невиходу на службу ОСОБА_1 без поважної причини визнані прогулами, грошове забезпечення за вказаний час утримане.

Згідно пояснень позивача 05.12.2012 заступник начальника відділу з кадрового забезпечення Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим полковник міліції ОСОБА_5 повідомив про необхідність приступити до виконання обов'язків дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим. Вказаний наказ позивач не виконав, оскільки не був наданий письмовий наказ. При цьому позивач вказує, що 05-07.12.2012 він виходив на службу до чергової частини Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим.

Відповідно до актів від 05.12.2012, 06.12.2012, 07.12.2012, які складені комісією у складі: заступника начальника відділу з кадрового забезпечення Євпаторійського М.В. полковника міліції ОСОБА_5, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ майора міліції ОСОБА_6, виконувача обов'язків начальника Новоозерненського СВМ Євпаторійського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_7 засвідчено факт невиходу на роботу дільничного інспектора міліції Новоозерненського СВМ Євпаторійського міського відділу лейтенанта міліції ОСОБА_1 05.12.2012, 06.12.2012, 07.12.2012.

Вказані обставини не заперечував позивач, зазначивши, що з наказом про призначення його дільничним інспектором міліції Новоозерненського СВМ Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим він ознайомлений не був, усний наказ начальника він не виконав, та продовжував виходити на роботу в чергову частину Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим.

Зазначені обставини також були підтверджені показаннями свідків: заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Євпаторійського М.В. полковником міліції ОСОБА_5, начальником сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ майором міліції ОСОБА_6, виконуючим обов'язків начальника Новоозерненського СВМ Євпаторійського МВ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_7

Свідки зазначили, що ОСОБА_1 на службу ані в Новоозерненський СВМ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, ані в Євпаторійський МВ ГУ МВС України в АР Крим не виходив, будь-яких завдань у ці дні не виконував. Крім того, начальник сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ майор міліції ОСОБА_6 зазначив, що його підлеглі - дільничні інспектори, в тому числі ОСОБА_1, при виході на службу повинні скласти план роботи на день та завізувати його у нього. Водночас ОСОБА_1 в ці дні до нього не звертався, плани робіт не складав, будь - яких службових доручень не отримував. ОСОБА_6 також пояснював, що 05.12.2012 його підлеглі не проходили медичний огляд, оскільки згідно графіку повинні були проходити такий огляд 07,10.12.2012 у першу половину дня. При цьому ОСОБА_1 з рапортом про надання згоди на проходження 05.12.2012 щорічного медичного огляду до нього не звертався та згоди він не давав.

Крім того, згідно рапорту начальника сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ майора міліції ОСОБА_6, рапорту виконуючого обов'язки начальника Новоозерненського СВМ Євпаторійського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_7 ОСОБА_1 на службу у період з 05.12 по 07.12.2012 не виходив, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем проживання був відсутній.

Допитаний у якості свідка начальник чергової частини Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_1 05-07.12.2012 на службу у чергову частину не виходив, з 01.12.2012 у зв'язку з закінченням дії наказу, відповідно до якого тимчасово виконував обов'язки підмінного оперативного інспектора чергового чергової частини штабу Євпаторійського МВ ГУМВС України в АР Крим, не є співробітником чергової частини, в журналі про проходження щоденного інструктажу він не розписувався, на ранкових планерках не був присутній. Зазначені обставини також підтвердив ОСОБА_9, який зазначив, що 05.12.2012 знаходився на добовому чергуванні, ОСОБА_1 на службу не виходив.

Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_10, яка зазначила, що 06.12.2012 приходила до черговій частини Євпаторійського ГУ МВС України в АР Крим та розмовляла з ОСОБА_1 протягом 15-20 хвилин, оскільки показання вказаного свідка не спростовують встановлені судом обставини, а саме: відсутність позивача на службі 05-07.12.2012 без поважних причин.

Таким чином, судом встановлено, що позивач дійсно не прибув для проходження служби в Новоозерненське селищне відділення міліції Євпаторійського міського відділу з 05.12.2012 по 07.12.2012.

Суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що з наказом ГУ МВС України в АР Крим №174 о/с від 13.05.2011 про призначення його після закінчення магістратури Національної академії внутрішніх справ дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу він ознайомлений не був, згідно усних наказів з травня 2011 виконував обв'язки дільничного інспектора на 3-й адміністративній зоні, у подальшому - чергового чергової частини Євпаторійського МВ, письмовий наказ про переведення його дільничним інспектором міліції Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу він не отримував, у зв'язку з чим 05.- 07.12.2012 виходив на службу в чергову частину Євпаторійського МВ, та зазначає наступне.

Згідно ст.5 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Статтею 1 Статуту визначено поняття службової дисципліни - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів та підрозділів, Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальника; захищати і охороняти від протиправних посягань життя. Здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства та держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від буд-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться в порядку, передбаченого п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР №114 від 29.07.1991 (надалі Положення №114).

Відповідно до вказаної норми призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: а) при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати перепідготовка.

Згідно п.41 б. Положення №114 переміщення по службі осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться на рівнозначні посади - у разі необхідності укомплектування інших посад або для доцільнішого їх використання з урахуванням ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

Також відповідно до п.21 Положення №114 особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби та обумовлено наказами прямих начальників.

Тобто при необхідності працівник міліції зобов'язаний проходити службу там де це викликано інтересами служби за наказом уповноваженого на те начальника в межах відповідної території, у даному випадку, в межах території, яку обслуговує Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим .

Згідно ч. 1-4 ст. 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Отже, Статут передбачає дві форми наказу як усну, так і письмову. Відтак працівники органів внутрішніх справ мають особливий статус та на них покладені обов'язки, в тому числі щодо виконання наказів начальників як усних, так і письмових.

Суд зауважує, що ОСОБА_5 займає посаду заступника начальника Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, отже є прями начальником позивача.

При цьому згідно ч. 6,7 ст. 4 Статуту визначена модель поведінки співробітника органів внутрішніх справ у разі одержання незаконного наказу. Так згідно вказаній нормі у разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника. Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Виходячи з наведених норм діючого законодавства, приймаючи до уваги особливість проходження служби в органах внутрішніх справ, позивач, на думку суду, був зобов'язаний виконати, в тому числі усний наказ начальника, оскільки у цьому випадку спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами права, які передбачають виконання наказів начальників, зокрема в питаннях проходження служби (п. 21. Положення №114). При цьому вказана норма не передбачає, у даному випадку, необхідність прийняття письмового наказу, а норми ст. 4 Статуту визначають, що наказ може бути прийнятий як в усній, так і в письмової формі, і цій наказ підлеглий зобов'язаний виконати.

Відтак, суд зауважує, що на спірні правовідносини не розповсюджуються загальні норми, встановлені Кодексом законів про працю України.

Більш того, суд зазначає, що позивач був звільнений з займаної посади (дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим) у зв'язку з відрядженням у розпорядження Київського національного університету внутрішніх справ згідно наказу ГУ МВС України в АР Крим №450 о/с від 30.09.2010 та після закінчення магістратури був призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу згідно наказу №174 о/с від 13.05.2011. У зв'язку з чим, той факт, що він не виконував обв'язки дільничного інспектору Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу з 13.05.2011, оскільки, виходячи з інтересів служби, виконував обов'язки спочатку дільничного інспектору 3-й адміністративної зони, а потім був призначений підмінним оперативним інспектором черговим чергової частини, не змінює характер спірних правовідносин.

Стосовно посилання позивача на ту обставину, що 05.12.2012 він проходив щорічний медичний огляд в медичному закладі, то суд зважає на наступне.

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3. Інструкції про організацію проведення попередніх та періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 листопада 2003 р. №1296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2004 р. за N 598/9197 періодичним медичним оглядам підлягають: особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ.

Згідно п. 2.10 Інструкції у лікувально-профілактичних закладах системи МВС України щорічно створюється комісія для проведення періодичного медичного огляду. До складу медичної комісії входять: лікар-терапевт, лікар-хірург, лікар-невропатолог, лікар-отоларинголог, лікар-офтальмолог.

Наказом ГУ МВС України в АР Крим №2932 від 26.12.2011 передбачено провести щорічний профілактичний медичний, психіатричний та наркологічний огляд особового складу (п. 1 Наказу).

Згідно п. 3 вказаного Наказу начальникам галузевих служб, самостійних відділів, міськрайорганів, командирам стройових підрозділів Головного управління, розташованого у м. м Ялта, Керчі, Євпаторії погодити та затвердити графік проходження особовим складом щорічного профілактичного огляду в лікувальних закладах ВМЗ та Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) Автономної Республіки Крим до 20.01.2012. Пунктом 4 вказаного Наказу передбачена необхідність погодження з головними лікарями центральних районних та міських лікарень МОЗ АР Крим терміни проведення профілактичних медичних оглядів особового складу.

Згідно графіку профогляд особового складу проводиться з 03.12.2012 по 18.01.2013 в амбулаторії м. Євпаторії лікарні (з поліклінікою) ОМО ГУ МВС України в АР Крим, зокрема, дільничні інспектора міліції проходять огляд 7,10 грудня 2012. При цьому час роботи медичної комісії визначений з 8-00 по 12-00.

Як встановлено судом, позивач проходив медичний огляд, зокрема, фахівці - хірурга, окуліста, невропатолога 05.12.2012.

Водночас, будь-якого дозволу від безпосереднього начальника він не отримував, рапорт не подавав, та згідно показаній свідка - начальника сектору дільничних інспекторів міліції Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим майора міліції ОСОБА_6 до відома його не ставив.

Крім того, згідно графіку медичний огляд проходять до 12-00. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та показаній свідків, ОСОБА_1 був відсутній на службі 05.12.2012 цілий день.

Щодо відсутності на службі 06.12.2012 та 07.12.2012, то суд вказує на наступне. Згідно пояснень позивача 06.12.2012 він здавав аналізи з 08:00 по 09:00 та у 09:00 годин був на роботі в черговій частині Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим. За 07.12.2012 на підтвердження знаходження на службі позивачем наданий рапорт.

Водночас суд вказує, що зазначені документи не спростовують відсутність позивача в Новоозерненському селищному відділенні міліції Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим та не підтверджують знаходження на службі в черговій частині Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим 06-07.12.2012.

Суд також вказує, що позивачем не надані належні докази, що він виконував обов'язки оперативного інспектора чергового чергової частини 05- 07.12.2012, не встановлено таких обставин і судом, незважаючи на документи, які витребувані від відповідачів. На думку суду, сам факт подачі рапорту 07.12.2012 не свідчить про виконання обов'язків оперативного інспектора чергового чергової частини Євпаторійського МВ ГУ МВС України чи дільничного інспектора. Крім того, вказаний рапорт не зареєстрований, відсутня будь-яка резолюція начальника про його розгляд та отримання.

Суд вважає, що запис на диску розмови 05.12.2012, як зазначає позивач, з заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим полковником міліції ОСОБА_5, не є належним та допустимим доказом в адміністративному судочинстві відповідно до вимог ст. 72 КАС України.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що складені акти від 05.12.2012, 06.12.2012, 07.12.2012 є належними доказами на підтвердження факту відсутності позивача на службі, оскільки відображені в актах обставини підтверджуються належними доказами, в тому числі показаннями свідків, дослідженими у судових засіданнях.

Отже після закінчення дії наказу Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим №771 від 30.08.2012 та отримання усного наказу від старшого прямого начальника та безпосереднього начальника позивач не прибув до місця проходження служби, а саме: до Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу, не приступив до виконання службових обов'язків.

Згідно ст. 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Згідно рапорту заступника командира роти ПС при Євпаторійському ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо відсутності на службі 05.12.2012, 06.12.2012, 07.12.2012. Крім того, відповідно до акту 12.12.2012 ОСОБА_1 відмовився надати пояснення по факту відсутності на службі 05-07.12.2012.

Таким чином при винесенні оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, останніми було дотримано порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем 1 проведено службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, а саме: за фактом безпричинного невиходу на службу 05-07.12.2012, а від дачі письмових пояснень позивач відмовився, що підтверджується рапортом від 12.12.2012 та актом від 12.12.2012.

Відтак, враховуючи особливий статус працівників органів внутрішніх справ, положення вказаних правових актів, характеру правопорушення, яке вчинено позивачем, приймаючи до уваги, що позивач неодноразово був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (накази про притягнення до відповідальності не визнані протиправними та не скасовані у встановленому порядку, за винятком стягнення, накладеного на підставі наказу №649 від 16.07.2012, яке було знято згідно наказу Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим №963 від 05.11.2012), а також беручи до уваги, що 05-07.12.2012 до місця проходження служби, а саме: Новоозерненського селищного відділення міліції Євпаторійського міського відділу позивач не прибув, до виконання службових обов'язків не приступив, був відсутній на службі і у Євпаторійському МВ ГУ МВС України в АР Крим та ту обставину, що факт відсутності на службі без поважних причин 05-07.12.2012 знайшов підтвердження під час судового розгляду справи, відповідачами дотриманий передбачений нормами діючого законодавства порядок притягнення винної особи до відповідальності, суд дійшов в висновку, що наказ Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим №3318 від 19.12.2012 «Про накладання дисциплінарного стягнення на працівника Євпаторійського міського відділу Головного управління лейтенанта міліції ОСОБА_1.» та наказ Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим від 27.12.2012 №318 о/с прийняті з дотриманням основних принципів адміністративної процедури.

Відтак позовні вимоги в частині скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК №3318 від 19.12.2012 і №318 о/с від 27.12.2012 про звільнення позивача з ОВС та поновлення на роботі на раніше займаній посаді ДІМ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим новим наказом, зобов'язання внести зміни до трудової книжки про поновлення на роботі; стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на коримось позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2012 до моменту розгляду справи по суті у суді не підлягають задоволенню.

З тих же міркувань суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача заробітної плати за дні з 05 по 07 грудня 2012 року, оскільки, як встановлено судом, позивач не вийшов на службу у ці дні без поважних причин.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу за 2011, 2012; та грошову компенсацію за невикористані чергові відпуски 2011,2012 рр., суд зважає на наступне.

Відповідно до п. 1.6 Наказу МВС України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008р.за № 205/14896 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Отже вимоги про зобов'язання ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу за 2011, 2012; виплатити грошову компенсацію за невикористані чергові відпуски за 2011,2012 рр. є необґрунтованими. При цьому належним відповідачем у цих правовідносинах є Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов'язання Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 р. та компенсацію за невикористану чергову відпуску за 2011, 2012 рр., суд зважає на наступне.

Згідно з п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (надалі Положення №114), особи які мають спеціальне звання лейтенант міліції відносяться до осіб середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Нарахування та виплата грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу ОВС здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та наказу МВС України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008р.за № 205/14896 (надалі Наказ №499).

Так, п. 56 Положення № 114 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1137 від 05.12.2012, яка набрала чинності 14.12.2012) визначено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що згідно абз 1 п. 56 Положення №114 право на отримання чергової відпуски у році звільнення мають особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільнені із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів. Враховуючи, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення №114, норми абз 1 п. 56 Положення №114 взагалі не розповсюджуються на позивача та спірні правовідносини.

Водночас абз 2 п. 56 Положення №114 передбачає право на отримання особами рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку без будь - яких обмежень та умов.

Відтак, виходячи з системного аналізу норм Положення №114, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану у 2012 році чергову відпуску.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача, що позивач не має право на отримання вказаної компенсації, та звертає увагу представника відповідача, що на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ діє нова редакції абз 2 п. 56 Положення №114, яка не встановлює будь-яких обмежень на отримання компенсації за невикористану у році звільнення чергову відпуску залежно від звання особи, яка звільняється з органів внутрішніх справ, займаної посади, не встановлено таких обмежень залежно від підстав звільнення.

Крім того, згідно позовних вимог позивач просить виплатити грошову компенсацію за невикористану чергову відпуску за 2011 р.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що згідно наказу від 09.04.2012 №41 о/с ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2011 р. з 18.04.2012 по 22.05.2012.

Відповідно до п. 55 Положення №114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

Будь-яких доказів, що позивач був відкликаний з відпуски суду не надано та таких обставин під час судового розгляду не встановлено. Суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що під час надання відпуски за 2011 р. позивач виконував свої обов'язки, оскільки підстави вважити особу відкликаною з відпуски згідно наведених норм Положення №114 є відповідні накази начальника. При цьому та обставина, що 11.05.2012 був виданий наказ №457 о/с не змінює характер спірних правовідносин та не свідчить про відкликання позивача з відпуски. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав матеріальну допомогу при наданні відпуски за 2011 р.

Відтак, беручи до уваги, що позивачу була надана чергова відпустка за 2011 р., що підтверджується відповідним наказом, а також відсутність доказів відкликання позивача з відпуски, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористану відпуску за 2011 р.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині виплати грошової компенсації за невикористану чергову відпуску у 2012 році, у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що виплата вказаної компенсації можливо при її нарахуванні, що віднесено до повноважень владного суб'єкту, та за відсутністю нарахування такої компенсації на час розгляду справи, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану у 2012 році чергову відпустку.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011, 2012 рр., суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище згідно п. 1.6 Наказу № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп. 2.16.1 п. 2.16 Наказу №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пп. 2.16.3 п. 2.16 Наказу №499 допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Підпунктом 2.16.4 п. 2.16 Наказу №499 передбачено, що підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Відповідно до пп. 2.16.5 п. 2.16 Наказу №499 фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з приписів даних норм, отримання матеріальної допомоги на оздоровлення можливе лише у разі наявності сукупності умов, а саме: отримання щорічної відпустки та наявності асигнувань в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення. При цьому підставою для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення є відповідний наказ.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу була надана відпустка за 2011 рік, за 2012 рік позивач чергову відпуску не отримав, отже за 2012 р. у позивача взагалі не виникло право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Окрім цього, згідно матеріалів справи, а саме довідки від 15.04.2013, звіту про надходження коштів загального фонду підтверджується відсутність асигнувань у повному обсязі, передбачених для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці.

Крім того, у 2011 р. при наданні щорічної відпуски згідно рапорту від 27.05.2011 позивач отримав матеріальну допомогу у розмірі 1400 грн., що не заперечував позивач у судовому засіданні.

Отже, за наявності таких фактичних обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 рр. є такими, що не підлягають задоволенню.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень -відповідачів.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.06.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 17.06.2013.

Керуючись статтями 94,158-162 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану у 2012 році чергову відпустку.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у сумі 114,70 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна