Ухвала суду № 31883946, 14.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 37583/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Захід» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Захід» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення від 24.11.2010 року №21 про наявність обставин, які є підставою для застосуванню адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.11.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування рішення від 24.11.2010 року №21 про наявність обставин, які є підставою для застосуванню адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.11.2010 року відповідач повідомив, що має намір провести позапланову виїзну перевірку за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року. Однак їх не було допущено до вказаної перевірки, оскільки вже була здійснена перевірка за цей період, про що складено відповідний акт №1632/2399/35594018 від 26.03.2010 року. В результаті цього відповідачем винесено рішення від 24.11.2010 року №21 про наявність обставин, які є підставою для застосуванню адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку. Вважає дане рішення нечинним та яке підлягає скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у відкритті провадження відмовлено.

Позивач ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи,що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування рішення від 24.11.2010 року №21 про наявність обставин, які є підставою для застосуванню адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Відповідно до підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Як передбачено пунктом 9.2 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 року №386, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 року за №865/6056, рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, є документом, що підтверджує обставини, на яких ґрунтується заява до суду про застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що рішення відповідача від 24.11.2010 року №21, яке оскаржується, є лише документом, що підтверджує обставини, на яких ґрунтується заява податкового органу до суду про застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків, проте не є рішенням, нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки оскарження рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, не є публічно-правовим спором та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Захід» залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі №2а-3254/10/0370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний