Ухвала суду № 31883875, 14.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 35974/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

29.09.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2010 року та червень 2010 року та складено акт №826/23/32626146 від 17.09.2010 року. На основі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №734/230000152300/0 від 23 вересня 2010 року, яким згідно з п.4.1 ст.4, п.п.7.5.2 ст.7, п.п.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 547141 гривень. Вважає, що відповідач безпідставно і неправомірно зменшив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню і прийняв податкове повідомлення-рішення з порушенням норм податкового законодавства.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №734/2300000152300/0 від 23 вересня 2010 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.п. 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов`язань №721/23 від 08.09.2010 року, згідно якого при подальшій реалізації імпортного товару ПП з ІІ «Земі-транс» податкові зобов`язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1 ст. 4 Закону, а саме у разі якщо договірна «контрактна» вартість буде нижче за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості..

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Кучук Т.І. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Представники позивача Мігаєсі І.А. та Ранжук С.В. у ході апеляційного розгляду надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що зроблені висновки податковим органом про завищення підприємством сум, заявлених до бюджетного відшкодування, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим неправомірно відповідач прийшов до висновку про заниження бази оподаткування за перевіряючий період, за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, і як наслідок до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення сум податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування і зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодах.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 18.06.2010 року та 15.07.2010 року позивач звернувся до податкового органу з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 335185 грн. та 211956 грн. відповідно.

08.09.2010 року податковим органом прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, згідно якого вирішено - при проведенні позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок ПП з II «Земі-транс» за травень - червень 2010 року з метою оподаткування застосовувати "звичайні ціни" при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернівецької області проведено перевірку приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» та складено Акт від 17.09.2010 року №826/23/32626146 «Про результати виїзної позапланової перевірки приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс», з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2010 року та червень 2010 року».

Відповідно до висновків акту встановлено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 108353 грн., в тому числі за травень 2010 року 108353 грн.; п.4.1 ст.4, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 547141 грн., а саме: за травень 2010 року в сумі 335185 грн., за червень 2010 року в сумі 211956 грн.

23.09.2010 року податковим органом прийнято рішення №735/23 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем 1 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2010 року №734/230000152300/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання в загальній сумі 547141 грн..

23.09.2010 року позивачу було надіслано лист-пропозицію щодо добровільної сплати податкових зобов'язань, який отримано директором Паладян 1.1.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове корегування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Сама процедура і критерії для визначення митної вартості, визначена Митним кодексом України (шість методів згідно ст.266 МК України), відрізняється від процедури визначення звичайної ціни, встановленої п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому просте механічне ототожнення понять, внаслідок неправильного тлумачення ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», є хибним і не відповідає діючому податковому законодавству.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, доводячи відповідність рівня договірних цін рівню звичайної або справедливої ринкової ціни, неправомірно визначив рівень звичайної ціни реалізації на внутрішньому ринку України, прив'язавши її до митної вартості імпортованих мною товарів, оскільки чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при його реалізації на внутрішньому ринку України.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 547141 грн., а також 1700,00 грн. судового збору слід зазначити наступне.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, у разі оскарження в судовому порядку рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тільки у випадку набрання законної сили рішенням.

На день розгляду справи в суді процедура оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ ще не завершена, а тому у відповідача 1 не виникло обов'язку надати до відповідача 2 висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, а відтак останній не вчинив у відношенні до позивача бездіяльності та відповідно не порушив його права та інтереси.

Згідно ч.2 ст.89 КАС України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-3048/10/2470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний