Постанова № 31883764, 14.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. Справа № 809/1567/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Дубінської І.В.,

представника позивача - Зобків Н.С.,

представника відповідача - Пасічник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто"

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області

про визнання незаконними дій, визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 року Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто" (надалі - позивач, КП "Технічний центр "Сервіс-Авто") звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі - відповідач, УПФ України в м. Івано-Франківську) про визнання незаконними дій щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року, визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу винесена з порученням чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що оскаржувана вимога про сплату боргу від 07.05.2013 року включає заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка уже стягується органами державної виконавчої служби у примусовому порядку. Крім того, зазначила, що до даної вимоги не долучено картку особового рахунку платника єдиного внеску, а у самій вимозі не зазначено також дату набрання нею чинності та не вказано термін її оскарження. Звернула увагу суду на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу не відповідає вимогам, які ставляться до виконавчих документів, оскільки у ній не вказано повне найменування юридичної особи (позивача). Добавила також, що відповідачем на час формування та виставлення оскаржуваної вимоги не було досліджено питання про отримання КП "Технічний центр "Сервіс-Авто" коштів на виплату заробітної плати та сплати обов'язкових платежів з неї. А відтак висновки відповідача про те, що позивачем порушено вимоги законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску, є помилковими, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати єдиного внеску є одночасність його сплати з отриманням коштів на оплату праці. З урахуванням наведеного, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов від 31.05.2013 року. Суду пояснила, що відповідачем оскаржувану вимогу про сплату боргу винесено у відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що КП "Технічний центр "Сервіс-Авто" являється юридичною особою та відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 даного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (частина 8).

У відповідності до вимог підпункту «а» пункту 2.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 988/18283, документами, на підставі яких здійснюється облік сум нарахованих платежів шляхом занесення інформації про суми, що підлягають сплаті платниками, до карток особових рахунків платників, є самостійно визначені платником: звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), які подаються платниками до органів Пенсійного фонду та на підставі яких здійснюється нарахування єдиного внеску.

Пунктом 2.3 вказаного Порядку встановлено, що внесення даних про нарахування, зменшення, списання сум платежів здійснюється відповідальними працівниками відділів обліку надходження платежів органів Пенсійного фонду у такому порядку, зокрема, на підставі документів, що підтверджують нараховані суми платежів, самостійно визначені платником у звітності, завантажуються до автоматизованої інформаційної системи в автоматичному режимі. З електронної бази звітності дані про нараховані суми платежів платника вносяться до карток особових рахунків платників в автоматичному режимі (підпункт 2.3.1).

У судовому засіданні встановлено, що КП "Технічний центр "Сервіс-Авто", шляхом подачі розрахунків суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період січень-квітень 2013 року, самостійно визначало суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягали сплаті до УПФ України в м. Івано-Франківську за вказаний період. Дана обставина не заперечувалася представником позивача.

На підставі поданих відповідачем розрахунків щодо сум нарахованого єдиного внеску УПФ України в м. Івано-Франківську відповідно до Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів і здійснювало облік сум нарахованих платежів шляхом занесення інформації про суми, що підлягали сплаті КП "Технічний центр "Сервіс-Авто", до його карток особових рахунків.

Із наявної у матеріалах справи картки особового рахунку платника єдиного внеску - КП "Технічний центр "Сервіс-Авто" за період з 01.01.2013 року по 17.06.2013 року вбачається, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем єдиного внеску за період січень-квітень 2013 року недоїмка по внесках за вказаний період становить 133 038,01 грн. (а.с.26-27).

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (частина 2).

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3).

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4).

Порядок формування та направлення вимог про сплату боргу визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України за № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663.

Пунктом 8.2 цієї Інструкції встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків (підпункт «б»).

У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5.1.4 даної Інструкції базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як уже встановленого судом, станом 30.04.2013 року, тобто на кінець звітного періоду, за відповідачем залишається непогашеною недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 133 038,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що УПФ України в м. Івано-Франківську правомірно сформовано та надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року на суму 133 038,01 грн. (а.с.7).

Посилання позивача з приводу того, що оскаржувана вимога про сплату боргу винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки сума єдиного внеску, який підлягає сплаті, повинна визначатися за наслідками перевірки платника, якої у даному випадку не було, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Так, згідно пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків (підпункт «а»).

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

Як уже встановлено судом, відповідачем надіслано позивачу вимогу про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року, яку сформовано на підставі даних картки особового рахунку КП "Технічний центр "Сервіс-Авто", у зв'язку із наявною у платника єдиного внеску на кінець звітного базового періоду (квітень 2013 року) недоїмкою зі сплати страхових внесків (підпункт «б» пункту 8.2 вказаної Інструкції). При цьому Інструкцією чітко встановлено, що у випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників, що і мало місце у даному випадку.

Необгрунтованими також є посилання позивача з приводу того, що УПФ України в м. Івано-Франківську до оскаржуваної вимоги про сплату боргу не долучено картку особового рахунку КП "Технічний центр "Сервіс-Авто", оскільки ні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не передбачено надіслання органами Пенсійного фонду платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу разом із карткою особового рахунку такого платника податків.

Твердження позивача про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу від 07.05.2013 року включає заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка уже стягується органами державної виконавчої служби у примусовому порядку, суд не приймає до уваги, оскільки як уже встановлено судом, вимога про сплату боргу за № Ю-923/6 від 07.05.2013 року сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто на підставі картки особового рахунку КП "Технічний центр "Сервіс-Авто", у зв'язку із наявною у платника єдиного внеску на кінець звітного базового періоду (квітень 2013 року) недоїмкою зі сплати страхових внесків у сумі 133 038,01 грн. та є неузгодженою. Тоді як до органу державної виконавчої служби у відповідності до вимог пункту 8.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, подається вимога тільки на суму зростання боргу після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження, що у свою чергу виключає подвійне стягнення заборгованість зі сплати єдиного внеску за один і той же період.

Щодо посилання позивача з приводу того, що відповідачем не заповнено пункт 4 «дата набрання чинності вимоги про сплату боргу», суд зазначає наступне.

Згідно приміток додатку 9 до пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, графи 4, 5 вимоги про сплату боргу заповнюються в разі формування узгодженої вимоги, яка підлягає направленню до органів державної виконавчої служби.

Оскільки, оскаржувана вимога про сплату боргу за № Ю-923/6 від 07.05.2013 року адресована позивачу, є неузгодженою, а отже не передавалися для стягнення до органу державної виконавчої служби, тому в ній і не заповнений пункт 4, тобто не вказана дата набрання нею чинності.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, формується органами Пенсійного фонду за формою згідно з додатком 9 цієї інструкції (для страхувальника - юридичної особи).

Додатком 9 вказаної Інструкції передбачено, що у вимозі про сплату боргу органами Пенсійного фонду зазначається назва юридичної особи.

У судовому засіданні встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто (код ЄДРПОУ - 23802618) має скорочене найменування, а саме КП ТЦ "Сервіс-Авто" (а.с.28-29), про що не заперечувала представник позивача.

Із оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року вбачається, що у графі найменування юридичної особи значиться КП ТЦ "Сервіс-Авто" (код ЄДРПОУ - 23802618). За таких обставин, посилання представника позивача про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу не відповідає вимогам, які ставляться до виконавчих документів, оскільки у ній не вказано повне найменування юридичної особи, є безпідставними.

При цьому суд зазначає, що вказане у вимозі про сплату боргу скорочене, а не повне найменування юридичної особи, не може бути достатньою та вагомою підставою для визнання вимоги такою, що складена з порушенням вимог чинного законодавства.

Не відповідають дійсності і посилання представника позивача з приводу того, що у вимозі про сплату боргу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року не вказано порядок її оскарження, оскільки пунктом 2 вимоги про сплату боргу визначено процедуру оскарження такої вимоги (а.с.7).

Твердження позивача про те, що оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати єдиного внеску є одночасність його сплати з отриманням коштів на оплату праці, а відповідачем на час формування та виставлення оскаржуваної вимоги не було досліджено питання про отримання КП "Технічний центр "Сервіс-Авто" коштів на виплату заробітної плати та сплати обов'язкових платежів з неї, то висновки УПФ України в м. Івано-Франківську про те, що позивачем порушено вимоги законодавства щодо своєчасної сплати єдиного внеску, є помилковими, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Суд зазначає, що Закон України "Про оплату праці" та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мають різний самостійний предмет регулювання, оскільки перший визначає основні засади оплати праці працівників, в той час, як другий визначає засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Із системного аналізу вказаних Законів випливає, що виплата заробітної плати працівникам та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування жодним чином у залежність одна від одної не ставляться, а тому посилання позивача з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому жодних застережень чи умов дана норма не містить. Таким чином, несвоєчасна виплата позивачем заробітної плати працівникам, не звільняє його від сплати єдиного внеску, нарахованого за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. А законодавчо встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3, 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату недоїмки № Ю-923/6 від 07.05.2013 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2013 року.