Ухвала суду № 31883405, 05.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2518/2329/2012 Провадження № 22-ц/795/1274/2013 Головуючий у I інстанції - Шляхов В. І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Євстафіїва О.К., Смаглюк Р.І.,

при секретарі: Зіньковець О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ріпкинського районного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, проведено в натурі розподіл майна подружжя і виділено ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 та визнано за ним право власності на вказаний транспортний засіб. ОСОБА_3 виділено холодильник-морозильник «Атлант», відеокамеру «PANASONIK VDR-D50», комп'ютер в зборі, сканер, джерело безперебойного живлення, мікрохвильову піч «LG МС8083DR», телевізор LG, холодильник «Атлант» та визнано за нею право власності на вказані речі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1903,75 грн. для порівняння ідеальних часток вартості поділеного майна. Вирішено питання розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на спірний транспортний засіб, а також провести розподіл інших речей подружжя.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що суд безпідставно виділив у власність позивачу автомобіль, не врахувавши при цьому інтереси їх спільної неповнолітньої дитини, провів розподіл не всього набутого подружжям під час шлюбу майна, а також виділив їй у власність майно, яке у її користуванні не перебуває. Зазначає також, що не згодна з проведеною експертною оцінкою майна.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має роз'їзний характер роботи, а отже саме йому слід виділити транспортний засіб, та послався на те, що вже ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання дочки, отже права малолітньої проведеним розподілом майна порушені не будуть, а додаткові витрати на її лікування ОСОБА_3 не позбавлена можливості стягнути в судовому порядку.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Встановлено, що 5 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).

За біржовою угодою від 15 листопада 2008 року ОСОБА_3 придбала автомобіль марки ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідними квитанціями та фіскальними чеками (а.с. 8-18) підтверджено обсяг набутого подружжям, в тому числі в кредит, за час шлюбу майна, зокрема: холодильника-морозильника «Атлант», відеокамери «PANASONIK VDR-D50», комп'ютера в зборі, сканеру, джерела безперебійного живлення, мікрохвильової печі «LG МС8083DR», телевізора LG, холодильника «Атлант».

Висновками експерта від 26 лютого 2013 року № 298\13-24 (а.с. 58-69) та від 20 березня 2013 року № 297\13-24 (а.с. 73-79) встановлено вартість спірного транспортного засобу та іншого рухомого майна подружжя. При цьому, вартість холодильника-морозильника «Атлант», відеокамери «PANASONIK VDR-D50», комп'ютера в зборі, сканеру, джерела безперебійного живлення, мікрохвильової печі «LG МС8083DR», телевізора LG, холодильник «Атлант» експерт визначав, виходячи з наявних матеріалів цивільної справи, оскільки об'єкти йому на огляд надані не були у зв'язку з недопущенням його до місця мешкання ОСОБА_3, про що складений відповідний акт.

Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України визначено, що дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними під час шлюбу. Частки у майні подружжя є рівними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність виділу транспортного засобу позивачу, оскільки фактично розподіл майна між подружжям уже відбувся, ОСОБА_1 має водійські права та роз'їзний характер роботи, що підтверджується записом в його трудовій книжці. Доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують. Належними доказами не підтверджено, що наданням у власність позивачу автомобілю будуть порушені права неповнолітньої дитини сторін, оскільки наявність у дитини хвороби і необхідність проведення її лікування в іншому населеному пункті свідчить про наявність у відповідача додаткових витрат на дитину, які ОСОБА_3 не позбавлена можливості стягнути з відповідача у випадку звернення до суду з відповідним позовом.

Доводи ОСОБА_3 про відсутність у неї майна, яке виділено за рішенням суду, спростовується показами свідків в суді першої інстанції про те, що відповідач, виїхавши з будинку позивача, вивезла з собою вказані речі, а також квитанціями на їх придбання. Крім цього, ОСОБА_3 сама не допустила експерта до об'єкту обстеження, внаслідок чого вартість майна була визначена за наявними у справі доказами, виходячи з вартості аналогічного майна, що не суперечить вимогам закону.

Не погоджуючись з висновком експерта, відповідач належних та допустимих доказів на його спростування не надала, відповідних клопотань про призначення повторної або додаткової експертизи не заявляла. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що експертний висновок правильно покладений в основу судового рішення для визначення вартості спірного майна, оскільки стосується предмету доказування та зроблений посадовою особою в межах її компетенції, що попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Являються довільним тлумаченням норм цивільного законодавства доводи апеляційної скарги про те, що фактично позовні вимоги включали присудження одному з подружжя грошової компенсації замість частки у майні, оскільки судом проведено реальний розподіл всього наявного у сторін майна, а стягнення на користь відповідача грошової компенсації зумовлено необхідністю порівняння часток у вартості майна подружжя саме з метою запобігання порушень прав ОСОБА_3, як іншого з подружжя.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необхідність поділу між сторонами також металевого гаражу, меблевої стінки, ліжка, комоду, електроінструменту, супутникової телевізійної антени, мопеду "Скутер" не можуть бути задоволені, оскільки доказів щодо існування та придбання цього майна під час шлюбу, ОСОБА_3 не надано, зустрічний позов або новий позов з цього приводу нею не заявлений, а отже суд першої інстанції правильно розглянув дану справи в межах заявлених ОСОБА_1 вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті рішення. Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційних скарг їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: