Ухвала суду № 31883327, 06.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/12/2012 Провадження № 22-ц/795/1124/2013 Головуючий у I інстанції -Коваленко А.В. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,при секретарі:Летуті Ю.М., Халимон Т.Ю.за участю:сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість по кредитному договору №83 від 11 лютого 2008 року в розмірі 276186 грн. 18 коп. - тіла кредиту, 72519 грн. 64 коп. - заборгованості по сплаті відсотків, 5594 грн. 71 коп. - пені по тілу кредиту, 3206 грн. 98 коп. - пені за прострочення сплати відсотків, 2771 грн. 43 коп. - інфляційних витрат за прострочення по тілу кредиту, 5249 грн. 16 коп. - інфляційні витрати за прострочення по сплаті відсотків, 1297 грн. 39 коп. - 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками, 5574 грн. 55 коп. - 3% річних від суми простроченої заборгованості за основним боргом. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «ВТБ Банк» по 850 грн. витрат понесених по сплаті судового збору та по 60 грн. в рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт дит у4 розмірі 400000 грн. фактично не отримувала. Як стверджує апелянт, замість 400000 грн., які передбачені кредитним договором № 83 від 11 лютого 2008 року, вона фактично отримала тільки 293957 грн. Крім того, без її згоди рішенням кредитного комітету ПАТ «ВТБ Банк» перераховано на депозитний рахунок 100000 грн. з нарахуванням 7% річних на ім'я ОСОБА_6

Апелянт наголошує, що не підписувала в такому вигляді, який є в матеріалах справи кредитний договір №83 від 11.02.2008 року, додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу №115/23.10.07 від 23.10.07 року та договір №1-83 від 11.02.2008 року.

Апелянт стверджує, що договір поруки від 11.02.2008 року не укладала та не підписувала, що підтверджується судово-почеркознавчою експертизою.

На думку апелянта, кредит, який вона отримала, повністю погашений, тобто банк безпідставно нарахував заборгованість та відсотки на 400000 грн. кредиту.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

По справі встановлено, що 11.02.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» (перейменований в ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 83, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 400000 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 18% з кінцевим терміном погашення по 10.02.2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, 11.02.2008 року укладено договір поруки №1-83 між банком, ОСОБА_6 та чоловіком боржника - ОСОБА_7, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконанням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплата яких встановлюється кредитним договором №83 від 11.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього.

Одночасно, для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №83 від 11.02.2008 року укладено іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс по вулиці Колгоспна,18 в місті Прилуки Чернігівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №1 до банківського вкладу №115/23.10.07 від 23.10.2007 року, в якому зазначається, що у зв'язку з рішенням кредитного комітету ПАТ «ВТБ Банк» №214 від 14.12.2007 року, для забезпечення виконання в повному обсязі позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкції та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №83 від 11.02.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього, надалі - все разом кредитний договір, та порядок задоволення вимог банку, встановити не знижувальний залишок по договору банківського вкладу №115/23.10.07 від 23.10.2007 року у розмірі 100000 грн., а строк розміщення вкладу - 24 місяці або до повного виконання заборгованості по кредитному договору.

20.10.2008 року, за взаємною згодою ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6, внесено зміни до кредитного договору №83 від 11.02.2008 року шляхом укладення додаткової угоди зі збільшенням плати за користування кредитом до 22,5% з строком користування по 10.02.2015 року.

ПАТ «ВТБ Банк» направляв 02.07.2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 лист з вимогою протягом 15 днів після отримання цього листа виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.06.2012 року призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта від 26.07.2012 року підписи від імені ОСОБА_6 в графі «ОСОБА_6», «ОСОБА_6» в додаткові угоді № 1 до договору банківського вкладу від 23.07.2007 року, кредитному договорі №83 від 11.02.2008 року, договорі №1-83 від 11.02.2008 року, виконані не ОСОБА_6, а іншої особою. Вирішити питання чи виконано підпис від імені ОСОБА_6 в додатковій угоді від 20.10.2008 року до Кредитного договору №83 від 11.02.2008 року самою ОСОБА_6 чи іншою особою не є можливим, без надання оригіналу даного документа.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк», суд першої інстанції виходив з того, що доведено отримання ОСОБА_6 кредиту в сумі 400000 грн., з яких вона отримала готівкою з урахуванням комісії за видачу готівки та зняття кредиту 293957 грн. та 100000 грн. перераховано на депозитний рахунок, однак, через неналежне виконання умов кредитного договору виникла заборгованість.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлено договором.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним чином.

Отримання кредиту ОСОБА_6 в сумі 400000 грн. з рахунку 22038711300055 на рахунок НОМЕР_1 підтверджується меморіальним ордером №13 _46 від 11.02.2008 року (т.2,а.с.89), з яких готівкою вона отримала 293957 грн. ( т. 1 а.с. 51, т. 2 а.с.31, 89).

Згідно платіжного доручення №13_48 11.02.2008 року з рахунку НОМЕР_1 на депозитний рахунок НОМЕР_2 за підписом ОСОБА_6 здійснено поповнення депозитного рахунку в сумі 100000 грн. (т.2, а.с.90).

Крім того, 11.02.2008 року ОСОБА_6 здійснила купівлю валюти США в сумі 171278 грн. 50 коп., що в еквіваленті становить 33650 дол. США, що підтверджується квитанцією від 11 лютого 2008 р. № SALE _12_88, яка є належним доказом по справі і апелянтом жодним чином не спростована (т.2,а.с.191).

Під час судового засідання в апеляційному суді представник ПАТ «ВТБ Банк» надав розрахунки сум заборгованості ОСОБА_6 по кредитному договору № 83 від 11.02.2008 року станом на 21.05.2013 року, з якого вбачається, що:

- заборгованість по тілу кредиту на 21.05.2013 р. становить 159740,98 грн. (54983.20грн. + 104757.78грн.);

- заборгованість по сплаті процентів за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 184264,59 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 42844,93 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 36648,84 грн.;

- 3% річних за час прострочення сплати процентів за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 8454,86 грн.;

- 3% річних за час прострочення сплати кредиту за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 7224,91 грн.;

- інфляційні витрати за час прострочення сплати процентів за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 8834,46 грн.;

- інфляційні витрати за прострочення сплати кредиту за період з 01.06.2010 р. по 21.05.2013 р. - 8109,52 грн.

В апеляційному суді ОСОБА_6 не надано ніяких належних доказів, які б підтвердили або спростували зазначений розрахунок заборгованості. Питання про проведення судової бухгалтерської експертизи апелянтом не ставилось у суді першої інстанції і не було заявлено у апеляційному суді.

При цьому апеляційний суд не приймає в якості доказу відсутності заборгованості за кредитом наданий ОСОБА_6 розрахунок (т. 1 а.с. 57, т. 2 а.с. 75), оскільки, ці кошти вона вважає погашенням тіла кредиту, проте не враховує необхідність сплати відсотків та інших обов»язкових платежів за користування кредитом, передбачених умовами кредитування.

Також представником ПАТ «ВТБ Банк» надано оригінал меморіального ордеру №13028 від 26.03.2013 року, яким сплачено 116445 грн. 20 коп. для погашення заборгованості згідно п.7.2 кредитного договору №83 від 11.02.2008 року, що свідчить про розблокування грошових коштів на депозитному рахунку та списання заборгованості позичальника з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_3 (т.3,а.с.40).

Відтак, 11.02.2008 року ПАТ «ВТБ Банк» здійснено три операції: надано кредит в сумі 400000 грн.; перераховано на депозитний рахунок ОСОБА_6 100000 грн.; видано їй готівкою з урахуванням комісії за видачу готівки та зняття кредиту у сумі 293957 грн. Із отриманих кредитних коштів 6043,00 грн. пішли на оплату банківських послуг за видачу кредиту. Отже, твердження ОСОБА_6 про неотримання кредиту є необгрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи, що 11.02.2008 року між банком, ОСОБА_6 та її чоловіком - ОСОБА_7 був укладений нотаріально посвідчений договір поруки на забезпечення виконання кредитного договору №83, зазначений договір також є підтвердженням факту отримання кредиту в розмірі 400000 грн. Крім того, відповідачі не оспорюють дійсність підписів на вищезазначеному договорі поруки.

Твердження апелянта про відмінність кредитного договору, який міститься в матеріалах справи та кредитного договору №83, який укладався 11.02.2008 року не враховується апеляційним судом, оскільки не надано жодних доказів, які підтверджують даний факт.

Відтак, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді як такі, що не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи і доказах. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 має бути відхилена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: