Рішення № 31882411, 03.06.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/5830/2012

Провадженя № 2/266/79/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Сараєва І.А.,

при секретарі Зіберової К.А.,

представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким що втратив право користування житлом та зустрічному позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вселення, встановлення порядку користування житлом, та усунення перешкод в користуванні житлом, -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2012 р. ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання таким що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 через те, що він не проживає в неї протягом 6 місяців без поважних причин.

07.11.2012 р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселенні, встановленні порядку користування вказаною квартирою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свій позов підтримала, зустрічний - ні.

Показала, що Відповідач ОСОБА_4 є її сином. На житлової площі квартири АДРЕСА_2 він був зареєстрований з моменту народження, а фактично наша сім,я проживала ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку її свекрухи.

У 1989 році шлюб з батьком відповідача, ОСОБА_7, був розірваний. До 1996 року син проживав зі неї по пр. Нахімова, 162, в квартирі № 63, а в 1996 році наш син був переданий на виховання батькові. З цього часу відповідач постійно проживав ІНФОРМАЦІЯ_1, навчався в загальноосвітній школі № 37 м. Маріуполя, а після закінчення школи продовжив навчання у механіко-металургійному технікумі, продовжуючи мешкати з батьком.

Після повноліття, в 2005 р., ОСОБА_7 як і раніше залишався проживати на житловій площі свого батька і мешкає там до цього часу, що підтверджується документами. Вселитися в квартиру, де він значиться зареєстрованим, не намагався. Майно яке належить відповідачу в квартирі немає.

Квартплату він ніколи не вносив, участі у вироблених мною ремонтах, не брав. Тим не менш, знятися з обліку реєстрації в добровільному порядку, не бажає.

Той факт, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, підтверджується актом-довідкою КСН "Слободка", заявами сусідів.

Жиле приміщення, в якому вона є основним квартиронаймачем, є житлом держфонду і відповідача поширюються дії житлового законодавства: непроживання у квартирі без поважних причин понад шість місяців тягне за собою втрату права користування в даному житловому приміщенні. А то обставина, що він не проживає в спірній квартирі понад шість місяців підтверджується документами і свідченнями свідків, які в суді підтвердять викладені неї обставини.

Постанова Пленуму ВС України № 2 від 12.04.1985 р. з ізм. у 1992 і 1998 роках "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України". роз'яснює, що суд може визнати особу такою, що вона втратила право користування житловим приміщенням за однією з підстав, передбачених ст. 71 Житлового кодексу України (п.10,11).

Зустрічний позов не визнала за таких же підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 не визнав, зустрічний підтримала.

Пояснила, що ОСОБА_4, є сином відповідача, ОСОБА_3

З моменту свого народження (1987) я був зареєстрований матір'ю за адресою: АДРЕСА_3.

З 1989 року, після того як шлюб між моїми батьками (ОСОБА_3 та ОСОБА_7В.) був розірваний, я залишився проживати за вказаною вище адресою зі своїми бабусею та дідусем (ОСОБА_8 та ОСОБА_9П.). Моя мати, відповідач за цим позовом-Скупенко Л.Є. - проживала після 1989 р. окремо з новою сім'єю - біологічним батьком своєї дочки ОСОБА_6 в орендованій квартирі.

Його вихованням з 1989 року за ініціативою матері займалися бабуся і дідусь.

Майже через 10 років, оскільки бабуся і дідуся не могли вже забезпечити належні мені виховання і догляд в силу їх віку, мати ОСОБА_3 звернулася до мого батька ОСОБА_7 з проханням взяти мене до себе на виховання. Таким чином, з вересня 1996 року по вересень 2001 року він проживав з батьком і його дружиною за адресою м. Маріуполь, вул. Котовського, 136, навчався в загальноосвітній школі № 37, але всі вихідні (з п'ятниці по понеділок) і канікули він проводив у своїх бабусі та дідуся (ОСОБА_8 та ОСОБА_10П.) за адресою АДРЕСА_4.

З вересня 2001 року він проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з новою родиною моєї матері, Нахімова, 116 кв. 38. У зв'язку з переїздом в зазначену квартиру мене перевели в школу № 54. Відносини з новою сім'єю вітчимом і сестрою у мене не склалися, мало того, вони були відверто неприязними, доходило навіть до застосування щодо мене сили. Мати не докладала жодних спроб захищати мене, навпаки, ініціювала образи і сварки, не цікавилася моїм життям, в школу на збори не ходила, я був наданий сам собі, а вихідні та канікули, як і раніше проводив у своїх бабусі та дідуся (ОСОБА_8 та ОСОБА_10П.) за адресою АДРЕСА_4.

У лютому 2002 року його бабуся і дідусь (ОСОБА_8 та ОСОБА_10П.) звернулися до моїх бабусі і дідуся по батькові (ОСОБА_11 та ОСОБА_12Я.) з проханням взяти мене до себе, так як до батька він повернутися вже не міг. Таким чином, з 2002 р. по 2005 р. він мешкав за адресою бул. Шевченка, 357 кв. 8.

Не дивлячись на це, прописаний він був, за бажанням ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в спірній квартирі. З 2006 року він проживав разом з ними, оскільки вони потребували догляду.

До середини 2009 року він проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчать заяви сусідів. Однак після смерті дідуся ОСОБА_8 його мати ОСОБА_3 намагалася виписати мене з квартири, в якій він на той момент проживав, у зв'язку з чим він був змушений звернутися в ЖЄК з відповідною заявою (копія заяви додається).

У період проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_4 частину зароблених грошей він віддавав бабусі і дідуся, з яких вони здійснювали в тому числі і оплату квартири та комунальних послуг. Також під час проживання у зазначеній квартирі він здійснював усі поточні ремонти, оскільки ОСОБА_8 ОСОБА_10 в силу свого похилого віку були не в змозі цього робити, а їх дочка - ОСОБА_3, не намагалася допомагати батькам.

Влітку 2009 року він був змушений піти з квартири, в якій був прописаний, так як його мати, ОСОБА_3, подселила до мене без дозволу біологічного батька своєї дочки, який регулярно провокував мене на скандали і створював нестерпні для життя умови. Оскільки він не міг йому протистояти і фізично з ним впоратися, він був змушений переїхати і жити у друзів.

З осені 2009 року його мати, ОСОБА_3, здала квартиру за адресою АДРЕСА_4 без його згоди в оренду, і в ній проживали і проживають досі сторонні люди.

З осені 2009 року і по сьогодні він живе то у друзів, то у батька за адресою вул. Котовського, 136, то у своїх бабусі та дідуся за адресою бул. Шевченка, 357 кв. 8, то за місцем тимчасової сезонної роботи. Усій цей час я періодично намагався вселиться за місцем прописки в квартиру за адресою АДРЕСА_4 мирним шляхом, розмовляв з матір'ю ОСОБА_3, але мати ключів мені не давала, в квартиру він потрапити не міг, оскільки ОСОБА_3 продовжувала здавати квартиру в оренду, і в квартирі живуть інші люди, про що свідчать відповідні документи.

У період з літа 2009 року і по сьогодні відповідач всіляко перешкоджає моїм регулярним спробам реалізувати своє житлове право.

З приводу мого вселення в спірну квартиру він неодноразово звертався до дільничного, однак, оскільки порушені цивільно-правові інтереси сторін, мені рекомендовано звернутися до суду.

Крім того, вважаю за необхідне заявити вимоги про визначення порядку користування спірною квартирою. Для визначення варіантів користування ним буде заявлене клопотання про проведення судово-технічної експертизи.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась повторно без поважних причин, тому справа була розглянута за її відсутністю.

Суд, вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

При цьому суд приймає до уваги наступні факти:

-при розгляді справи було встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини і взаємні обвинувачення, які перерослі в житловий спір;

- позивачка ОСОБА_3 заперечує проти того, щоб ОСОБА_4 вселився і проживав в спірній квартирі через те, що він веде непристойний образ життя і в разі вселення приведе житло до хибного стану;

-вона підкреслює, що ОСОБА_4 ніколи не проживав у вказаній квартирі, не сплачував комунальні розходи і має наміру вселятися;

-відповідач ОСОБА_4 не погоджується з твердженнями ОСОБА_3, підкреслив, що він зареєстрований у спірний квартирі, раніше, дійсно, через сімейні обставини був вимушений проживати за різними адресами, але вказану квартиру вважає своїм єдиним житлом, отже остання всіма засобами не дає йому можливість вселитися та не повертає йому ключа;

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі з поважних причин, тому був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Керуючись ст. ст. 3, 14, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 63, 71,72, 104, 133, 145 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право користування житлом - відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_5.

Зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні приміщенням в квартирі АДРЕСА_6, передав йому ключі від неї.

В частині встановлення порядку користування житлом ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів після проголошення, якщо протягом вказаного часу не буде подано скаргу до Апеляційного суду Донецької області про його скасування.

Суддя:Сараєв І. А.