Постанова № 31882047, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2011 року 15:31 № 2а-18812/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Бузінській А.В., за участю представників сторін:

від позивача - Юзвенко В.Є. (довіреність № 4 від 19.04.2010 р.),

від відповідача -Кириленка М.Є. (довіреність № 7 від 04.01.2011 р.), Бурдун Ю.М. (довіреність № 33 від 15.02.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Інтехінструмент» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2010 року № 0001253500/0, № 0001243500/0, від 14 липня 2010 року № 0001253500/1, № 0001243500/1, від 20 вересня 2010 року № 0001253500/2, № 0001243500/2, від 14 грудня 2010 року № 0001253500/3, № 0001243500/3,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Інтехінструмент»(далі - позивач, ПП «Інтехінструмент») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.04.2010 р. № 0001253500/0, № 0001243500/0, від 14.07.2010 р. № 0001253500/1, № 0001243500/1, від 20.09.2010 р. 0001253500/2, № 0001243500/2, від 14.12.2010 р. № 0001253500/3, № 0001243500/3.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій з ПП «Плавікс», оскільки податковий кредит було сформовано на підставі наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, а витрати, понесені позивачем в рамках договору, укладеного з ПП «Плавікс», підтверджуються відповідними документами.

Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між ним та ПП «Плавікс», який зроблено з огляду на притягнення посадових осіб ПП «Плавікс»до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), оскільки висновки суду по кримінальній справі стосуються лише тих осіб, які безпосередньо притягувались до кримінальної відповідальності, та не можуть мати негативні наслідки для інших осіб, в тому числі для ПП «Інтехінструмент».

Позивач зазначав, що умови договору, укладеного між ПП «Інтеніструмент»та ПП «Плавікс», повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, тому податковий орган безпідставно дійшов висновку про його нікчемність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 110 889,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 554 450,94 грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «Плавікс». При цьому постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009р. по кримінальній справі № 1-200/09 було встановлено, що ПП «Плавікс»надавало послуги з конвертації фінансових активів, статутної діяльності не здійснювало, а лише оформлювало документи фінансово-господарської діяльності, які були підставою для зарахування безготівкових грошових коштів на рахунок фіктивного підприємства.

Відповідач зазначав, що оскільки первинні документи від імені ПП «Плавікс»складались з метою конвертації грошових коштів та оформлення безтоварних операцій, такі документи є такими, що складені з порушенням п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. Відтак, формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі вказаних документів, на думку відповідача, суперечить п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи те, що договір між ПП «Плавікс» та ПП «Інтехінструмент»укладався без наміру створення реальних правових наслідків, а з метою збільшення податкової вигоди позивача, вказаний правочин відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.03.2010 р. по 15.04.2010 р. Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Інтехінструмент»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Плавікс»за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 28/35-40/33882268 від 15.04.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток на загальну суму 138 613,00 грн., та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 103 977,00 грн.

28 квітня 2010 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001243500/0, яким Позивачу за порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 207 919,50 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 138 613,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69 306,50 грн., та податкове повідомлення -рішення № 0001253500/0, яким Позивачу за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 155 965,50 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 103 977,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51 988,50 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 р. № 0001243500/1, № 0001253500/1, від 20.09.2010 р. № 0001243500/2, № 0001253500/2, від 14.12.2010 р. № 0001243500/3, № 0001253500/3, якими суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій не змінено.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до того, що правочин, який укладалися між ПП «Інтехінструмент»та ПП «Плавікс»є нікчемним, так як діяльність ПП «Плавікс»визнана судом незаконною, не пов'язаною зі здійсненням господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, реальною метою створення якого є фіктивне підприємництво, тобто придбання або створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, яка не може бути спрямована на реальне настання правових наслідків.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, у період, що перевірявся, ПП «Інтехінструмент»мало взаємовідносини з ПП «Плавікс».

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, у перевіряємому періоді ПП «Інтехінструмент»віднесло до складу валових витрат на протязі 1 кварталу 2007 року -4 кварталу 2008 року суми витрат у розмірі 554 450,94 грн., понесених у зв'язку з придбанням товарів у ПП «Плавікс».

Суми ПДВ за господарськими операціями з вказаним контрагентом віднесені позивачем до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, в сумі 110 889,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, вказані підприємства уклали між собою Договір купівлі-продажу № ПЛ-01/02 від 01 лютого 2007 року, за умовами якого продавець (ПП «Плавікс») зобов'язується передати у власність покупця (ПП «Інтехінструмент») товар, який належить покупцю, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його у відповідності до умов даного договору.

На виконання вказаного договору ПП «Плавікс»було виписано на користь ПП «Інтехінструмент»видаткові накладні на загальну суму 665 341,13 грн., а саме: № 250 від 06.02.2007 р. на суму 15052,44 грн., № РН-483 від 16.03.2007 р. на суму 13267,20 грн., № РН-499 від 19.03.2007 р. на суму 10242,48 грн., № РН-691 від 03.04.2007 р., № РН-705 від 10.04.2007 р. на суму 10 153,20 грн., № РН-885 від 03.05.2007 р. на суму 13114,98 грн., № РН-1039 від 01.07.2007 р. на суму 14386,32 грн., № РН-1140 від 14.06.2007 р. на суму 11083,32 грн., № РН-01333 від 10.07.2007 р. на суму 13699,34 грн., № РН-1487 від 30.07.2007 р., № РН-1567 від 01.08.2007 р. на суму 24 067,32 грн., № РН-1922 від 03.09.2007 р. на суму 12138,30 грн., № РН-1954 від 03.10.2007 р. на суму 28233,54 грн., № РН-2158 від 01.11.2007 р. на суму 21909,02 грн., № РН-2324 від 05.12.2007 р. на суму 38202,25 грн., № РН-03 від 09.01.2008 р. на суму 34891,74 грн., № РН-102 від 01.02.2008 р. на суму 38468,10 грн., № РН-225 від 03.03.2008 р. на суму 51678,24 грн., № РН-256 від 02.04.2008 р на суму 41 812,68 грн., № РН-392 від 05.05.2008 р. на суму 40 305,48 грн., № РН-472 від 02.06.2008 р. на суму 24 352,38 грн., № РН-557 від 02.07.2008 р. на суму 24352,38 грн., № РН-559 від 18.07.2008 р. на суму 23692,20 грн., № РН-617 від 01.08.2008 р. на суму 52566,96 грн., № РН-708 від 01.09.2008 р. на суму 32899,68 грн., № РН-802 від 01.10.2008 р. на суму 33196,38 грн.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, предметом поставки були різного роду технічні інструменти: сверла, ключі гаїчні, фрези, патрони, штангенциркулі, рулетки, пили, протяжки круглі, плашки трубні, втулки, індикатори, мікрометри тощо.

Перевіркою встановлено, що ПП «Плавікс»виписало ПП «Інтехінструмент»наступні податкові накладні на загальну суму 665 341,13 грн., в т.ч. ПДВ -110 890,18 грн., а саме: від 06.02.2007 р. № 247 на суму 2913,84 грн. (ПДВ-485,64 грн.), від 06.02.2007 р. № 250 на суму 15052,44 грн. (ПДВ-2508,74 грн.), від 06.02.2007 р. № 247 на суму 2913,84 грн. (ПДВ-485,64 грн.), від 16.03.2007 р. № 483 на суму 13267,20 грн. (ПДВ-2211,20 грн.), від 19.03.2007 р. № 499 на суму 10242,48 грн. (ПДВ-1707,08 грн.), від 03.04.2007 р. № 691 на суму 11 236,44 грн. (ПДВ- 1872,74 грн.), від 10.04.2007 р. № 705 на суму 10153,20 грн. (ПДВ-1692,20 грн.), від 03.05.2007 р. № 885 на суму 13114,98 грн. (ПДВ-2185,83 грн.), від 01.06.2007 р. № 1039 на суму 14386,32 (ПДВ-2397,72 грн.), від 14.06.2007 р. № 1140 на суму 11083,32 грн. (ПДВ-1847,22 грн.), від 10.07.2007 р. № 1333 на суму 13699,34 (ПДВ -2283,22 грн.), від 30.07.2007 р. № 1487 на суму 21190,80 грн. (ПДВ- 3531,80 грн.), від 01.08.2007 р. № 1567 на суму 24067,32 грн. (ПДВ-4011,22 грн.), від 03.09.2007 р. № 1922 на суму12138,30 грн. (ПДВ-2023,05 грн.), від 03.10.2007 р. № 1954 на суму 28233,54 грн. (ПДВ-4705,59 грн.), від 01.11.2007 р. № 2158 на суму 21909,02 грн. (ПДВ-3651,50 грн.), від 05.12.2007 р. № 2324 на суму 38202,25 грн. (ПДВ-6367,04 грн.), від 09.01.2008 р. № 03 на суму 34891,74 грн. (ПДВ-5815,29 грн.), від 01.02.2008 р. № 102 на суму 38468,10 грн. (ПДВ-6411,35 грн.), від 03.03.2008 р. № 225 на суму 51678,24 грн. (ПДВ-8613,04 грн.), від 02.04.2008 р. № 256 на суму 41812,68 грн. (ПДВ-6968,78 грн.), від 05.05.2008 р. № 392 на суму 40305,48 грн. (ПДВ-6717,58 грн.), від 02.06.2008 р. № 472 на суму 30586,50 грн. (ПДВ-5097,75 грн.), від 02.07.2008 р. № 557 на суму 24352,38 грн. (ПДВ-4058,73 грн.), від 18.07.2008 р. № 559 на суму 23692,20 грн. (ПДВ-3948,70 грн.), від 01.08.2008 р. № 617 на суму 52566,96 грн. (ПДВ-8761,16 грн.), від 01.10.2008 р. № 802 на суму 33196,38 грн. (ПДВ-5532,73 грн.), від 01.09.2008 р. № 708 на суму 32899,68 грн. (ПДВ-5483,28 грн.), від 05.01.2009 р. № 2 на суму 18367,53 грн. (ПДВ-3061,25 грн.).

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрах податкових накладних за періоди з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Перевіркою встановлено, що ПП «Інтехінструмент»здійснено оплату зазначених у цих накладних сум на загальну суму 646 340,00 грн., в т.ч. ПДВ -107 723,01 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Плавікс», що підтверджується банківськими виписками.

В якості часткової оплати позивачем було оформлено зустрічну поставку товарів на користь ПП «Плавікс»шляхом складання видаткової накладної від 05.01.2009 р. № РН -00000002 на суму 18 367,53 грн., в т.ч. ПДВ -3061,25 грн.

Згідно пояснень директора ПП «Інтехінструмент»Шатило Р.Т., наданих під час перевірки, станом на 01.02.2009 р. заборгованість ПП «Інтехінструмент»перед ПП «Плавікс»становить 633,60 грн.

Витрати по взаємовідносинах з ПП «Плавікс» за період з 01.01.07р. по 31.12.08р. були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 554 450,94 грн., суми ПДВ за вказаними операціями віднесені до складу податкового кредиту в сумі 110 889,00 грн.

Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується безтоварність та фіктивність господарських операцій з ПП «Плавікс», яке має ознаки фіктивного підприємства.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, єдиним засновником Приватного підприємства «Плавікс»є ОСОБА_5, місцезнаходженням підприємства є м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 1, кв. 5.

В той же час, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 р. по справі № 1-200/09 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) було встановлено, що у період з червня 2005 р. по листопад 2008 р., групою осіб у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_7, в порушення ст. 3 Господарського кодексу України, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, було створено 6 фіктивних підприємств, а саме ТОВ «Демопроммонтаж», ПП «Плавікс», ТОВ «Махартет», ТОВ «Ауріс А», ТОВ «Тволевен», ТОВ «Ростор»для прикриття фактично здійснюваної ними незаконної діяльності по наданню фінансових послуг.

Як зазначено в постанові суду по вказаній кримінальній справі, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, керівники вказаних підприємств, діючи за вказівкою ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відкрили в ДВ ВАТ «Ощадбанк», ВАТ АКІБ «Укрсиббанк»розрахункові рахунки ТОВ «Демопроммонтаж», ПП «Плавікс», ТОВ «Махартет», ТОВ «Ауріс А», ТОВ «Тволевен», ТОВ «Ростор»для здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, справжньою метою яких було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових грошових коштів, що надходять на рахунки цих підприємств, у готівкові грошові кошти, зняття їх з рахунків та передачі їх зацікавленим особам, за комісійну винагороду у розмірі 2, 5% від конвертованої суми.

Згідно вказаної постанови суду створені учасниками злочинної групи підприємства, в тому числі ПП «Плавікс» мали наступні ознаки фіктивних підприємств:

-неспівпадіння їх юридичних адрес, зокрема, ПП «Плавікс»зареєстрованого в м. Дніпропетровську по вул. Жуковського, 1/5, фактичному місцезнаходженню офісу даних підприємств - в м. Дніпропетровську по вул. Плеханова, 5, в якому зберігались печатки вказаних підприємств, а також знаходився стаціонарний комп'ютер з встановленим програмним забезпеченням «Клієнт-Банк»для управління рахунками підприємств

- очевидна невідповідність оборотів по рахункам підприємств, в тому числі ПП «Плавікс», сумам, вказаним у фінансовій звітності даних підприємств за період їх діяльності.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 р. встановлено наступне: «Продовжуючи злочинну діяльність, в грудні 2006 р., ОСОБА_6 діючи повторно, спільно із ОСОБА_7, вирішивши незаконно збагатитися шляхом отримання прибутку від надання, в порушення встановленого законом порядку, фінансових послуг -конвертації фінансових активів - грошових коштів третіх осіб з метою прикриття незаконної діяльності -створення фіктивного підприємства, без наміру здійснювати статутну діяльність, запропонували ОСОБА_5, не поінформованому про злочинні наміри членів групи, зареєструвати суб'єкт підприємницької діяльності діяльність -ПП «Плавікс», без надання йому права здійснювати статутну діяльність.

ОСОБА_9 та ОСОБА_7, діючи у складі групи, створивши суб'єкт підприємницької діяльності -ПП «Плавікс», отримали печатку ПП «Плавікс», відкрили рахунок ПП «Плавікс»в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк», отримали чекову книжку, використовували чекову книжку, використовували поточний рахунок ПП «Плавікс»та недостовірні відомості про виконання різних робіт та послуг, для зарахування на рахунок підприємства в Дніпропетровській філії АКІБ «Укрсиббанк»безготівкових грошових коштів.

В подальшому члени групи, використовуючи чеки, що містять недостовірні дані про призначення платежу, здійснювали фінансові послуги щодо конвертації фінансових активів -грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову, з рахунку ПП «Плавікс» з метою отримання прибутку у вигляді винагороди від надання фінансових послуг у розмірі 2, 5 % від перерахованої суми, на порушення ст. 5 , ст. 6, ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.06.2001, ст. 4, ст. 8, ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999, тобто використовували суб'єкт підприємництва ПП «Плавікс»для прикриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг».

Зазначеною постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 р. по справі № 1-200/09 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 р., тобто з нереабілітуючих підстав. Тобто постановою суду фактично підтверджено факт та обставини вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, однак звільнено вказаних осіб від кримінальної відповідальності у зв'язку з набранням чинності законом про амністію.

Згідно висновків суду по вказаній кримінальній справі діяльність ПП «Плавікс»впродовж всього періоду існування останнього полягала у фіктивному підприємництві, що у відповідності до ст. 205 Кримінального кодексу України, є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у ч. 1 ст. 205 КК України юридичної особи.

Ленінським районним судом м. Дніпропетровська по вказаній кримінальній справі, зокрема, встановлено, що всі установчі та реєстраційні документи ПП «Плавікс», його печатка, програмне забезпеченням «Клієнт-Банк» для управління рахунками підприємства зберігались у ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які використовували печатку та рахунки підприємства у власній злочинній діяльності - надання фінансових послуг по конвертації безготівкових грошових коштів третіх осіб, в їх інтересах, з безготівкової форми в готівкову , з метою отримання прибутку.

З постанови суду також вбачається, що ПП «Плавікс»за юридичною адресою не знаходилось, реальної господарської діяльності не здійснювало.

Враховуючи нездійснення ПП «Плавікс»підприємницької діяльності, суд приходить до висновку про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту та валових витрат (податкової вигоди) за наслідками операцій з ПП «Плавікс».

Вказане відповідає також правовій позиції Верховного Суду Україні, який у постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 № 568/11/13-10), зокрема, зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що дійсно, в матеріалах справи містяться оформлені ПП «Інтехінструмент»договір та первинні документи щодо придбання товарів у ПП «Плавікс».

Разом із тим, оформлення ПП «Інтехінструмент»договору та первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Плавікс», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, та реальною метою якого є фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, первинні документи, які складені між ПП «Інтехінструмент»та ПП «Плавікс», за наявності постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2009 р., яка набрала законної сили, не можуть відповідати сутності таких документів та бути доказовою базою відносно фактичного здійснення таких операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно вище перелічених податкових накладних, складених ПП «Плавікс»товаротранспортні витрати не включені продавцем до оплати, у зв'язку з чим та з метою з'ясування обставин щодо реальності господарської операції з придбання вказаних товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні). Таких доказів позивачем не надано.

Згідно письмових пояснень ПП «Інтехінструмент»від 15.02.2011 р., наданих суду під час розгляду справи, поставка продукції здійснювалась за допомогою транспортних засобів постачальника, у зв'язку з чим надати транспортні документи постачальника позивач не має можливості.

З приводу вказаного суд зазначає, що відповідно до п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів -покупець чи постачальник -у покупця, як вантажоодержувача повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(тут і далі - у редакції Закону, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент прийняття оскаржуваних рішень ДПІ; далі -Закон № 334/94-ВР), платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(зі змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2 цього наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 48 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344- III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший встановлений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

З огляду на наведене судом встановлено, що визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток було здійснено позивачем з порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР та наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", а саме: підприємство віднесло до складу валових витрат суми без підтверджуючих документів -товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за зазначеною вище угодою.

Відсутність у позивача на час здійснення перевірки товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідних господарських операцій, про що вказано, зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Таким чином, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з придбання товарів у ПП «Плавікс»фактично не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів оформлені лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарським договором.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту та валових витрат, були складені ПП «Плавікс»з метою надання вигляду легальності безтоварним фінансово-господарським операціям, а не у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), вказані документи не мають юридичної сили, ними не створюються будь-які правові наслідки для цілей формування податкового кредиту та валових витрат, а отже не можуть буди підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ та належним чином оформлених податкових накладних .

За таких обставин, державна реєстрація ПП «Плавікс»в ЄДРПОУ на момент оформлення вказаних документів сама по собі не може бути доказом придбання робіт (товарів) у вказаного підприємства, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу не визнаний недійними в судовому порядку.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення ПП «Інтехінструмент»податкового кредиту в сумі 110 889,00 грн., завищення валових витрат на суму 554 450,94 грн. за вказаними господарськими операціями та заниження у зв'язку з цим податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 103 977,00 грн. та податку на прибуток в сумі 138 613,00 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість представник позивача обґрунтованих доводів щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 31 березня 2011 року.