Ухвала суду № 31881390, 18.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/15214/12 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.Провадження № 22-ц/780/2543/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 47 18.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И Л А :

25 вересня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, де, із проведеними змінами та доповненнями, просила стягнути із ОСОБА_2 14 679,61 грн. заборгованості по сплаті аліментів, а також пеню у розмірі 129 418,62 грн. - по виконавчому листу у справі №2-2314/2009 та 12 260,99 грн. - по виконавчому листу у справі №1003/1573/2012.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 в твердій сумі 350,50 грн.

Крім того, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2012 року стягнено з ОСОБА_2 аліменти, на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, в твердій грошовій сумі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 25 січня 2012 року на період його навчання.

Проте, відповідач належним чином не сплачував аліментів, відмовився офіційно працевлаштовуватися, що, в свою чергу, стало причиною виникнення заборгованості у зазначеній сумі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 111 543,12 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 214,60 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання неустойки, а відповідач - не надав суду належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася не з його вини, а також доказів щодо поважності причин несплати аліментів.

Зменшення розміру пені та стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів мотивовано тим, що відповідач офіційно не працевлаштований та в добровільному порядку надавав допомогу повнолітньому сину.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року про задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, сторони по справі перебували у шлюбі, в якому 28 листопада 1993 року народився їх син - ОСОБА_4 ( а.с . 4-5 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 в твердій сумі в розмірі 350,50 грн., починаючи з 04 лютого 2009 року до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 5 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 25 січня 2012 року на період його навчання - до 30 червня 2013 року включно ( а.с. 4 ).

Проте, відповідач належним чином зазначені рішення суду не виконує та від сплати аліментів ухиляється ( а.с. 37, 48, 49, 52, 55, 56, 57, 58, 62, 72 ).

Як наслідок, у ОСОБА_2 виникла заборгованість по виконавчим листам №2-2314/2009, виданого за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року, починаючи з 04 лютого 2009 року по 28 листопада 2011 року ( а.с. 3-49, 115 ).

Неустойка за прострочення сплати аліментів, у даному разі, виходячи із її розміру в 1%, щомісячної заборгованості та часу невиконання рішення суду до повноліття дитини складає 113 109,85 ( 350,50 х 1 : 100 х 1452 + 350,50 х 1 : 100 х 1421 + 350,50 х 1: 100 х 1391 +350 х 1 : 100 х 1360 + 350,50 х 1 : 100 х 1330 + 350,50 х 1 : 100 х 1299 + 350,50 х 1 : 100 х 1268 + 350,50 х 1 : 100 х 1238 + 350,50 х 1 : 100 х 1207 + 350,50 х 1 : 100 х 1177 + 350,50 х 1 : 100 х 1146 + 350,50 х 1 : 100 х 1115 + 350,50 х 1 : 100 х 1087 +350,50 х 1 : 100 х 1056 + 350,50 х 1 : 100 х 1026 + 350,50 х 1 : 100 х 995 + 350,50 х 1 : 100 + 350,50 х 1 : 100 х 965 + 350,50 х 1 : 100 х 934 + 350,50 х 1 : 100 х 903 + 350,50 х 1 : 100 х 873 + 350,50 х 1 : 100 х 842 + 350,50 х 1 : 100 х 812 + 350,50 х 1 : 100 х 781 +350,50 х 1 : 100 х 750 + 350,50 х 1 : 100 х 722 + 350,50 х 1 : 100 х 691 + 350,50 х 1 : 100 х 661 + 350 х 1 : 100 х 630 + 350,50 х 1 : 100 х 600 + 350,50 х 1 : 100 х 569 + 350,50 х 1 : 100 х 538 + 350,50 х 1 : 100 х 508 + 350,50 х 1 : 100 х 477 + 350,50 х 1 : 100 х 447 ) грн.

Заборгованість відповідача за виконавчим листом №1003/1573/2012, виданого за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2012 року існує, як зазначає позивач, за січень-квітень, 2012 року та січень 2013 року, у розмірі 400 грн., щомісячно, та листопад 2012 року - 200 грн. ( а.с. 3 ).

Пеня за прострочення сплати аліментів за цим документом, складає 5 338 ( 400 х 1 : 100 х 361 + 400 х 1 : 100 х 332 + 400 х 1 : 100 х 301 + 400 х 1 : 100 х 271 + 200 х 1 : 100 х 87 + 400 х 1 : 100 х 26 ) грн.

У відповідності до положень ст. 196 ч. 2 СК України, суд першої інстанції, виходячи із матеріального та сімейного стану ОСОБА_2, правомірно зменшив суму пені до розміру в 111 543,12 грн.

Зменшення її розміру ( пені ) до зазначеної суми ОСОБА_3 не оспорено.

Обґрунтовано суд першої інстанції також відмовив у позові про стягнення із відповідача заборгованості по сплаті аліментів, оскільки зазначена сума підлягає стягненню у порядку виконавчого провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 20, 196 CК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213, ЦПК України, ухвалив законне й обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема ст. 196 СК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про відсутність заборгованості по аліментам, надання коштів своєму сину, скрутний матеріальний стан, досягнення відповідачем пенсійного віку, надуманість подачі позову, бажання забрати майно, яким він бажає підтримати дитину, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

Окрім цього, доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості по аліментам, спростовуються довідками, згідно змісту яких, відповідач у зазначені періоди має заборгованість у встановленому судом розмірі.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування суми заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба