Ухвала суду № 31879543, 04.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р.Справа № 2-а-5504/11/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телус" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000782301 від 13.07.2011 року.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки між позивачем та контрагентом укладено нікчемні правочини, що призвело до заниження податку на прибуток, у розмірі 6068 грн., що підтверджується відсутністю у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності та оголошенням директора підприємства у розшук.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 15.06.2011 року по 23.06.2011 року, податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, про що складено акт № 1994/23-100/37104547 від 24.06.2011 року, в якому встановлено порушення підприємством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, на суму 6068 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з ТОВ Компанією «ІнгулАгро-Сервіс», оскільки останній не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності (складських приміщень, транспортних засобів) та при цьому декларує значні обсяги реалізації товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782301 від 13.07.2011 року, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції, на загальну суму 7585 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств, на суму 6068 грн., за 3 квартал 2010 року, що є порушенням вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На формування сум сплаченого податку вплинули господарські операції з придбання бітуму, у кількості 15,33 т., відповідно до договору від 15.07.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ІнгулАгро-Сервіс".

В акті перевірки (а.с.12) зазначено, що у даного підприємства відсутні основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складські і виробничі приміщення, транспортні засоби та інше, що підтверджує факт відсутності реального здійснення підприємством господарської діяльності та господарських операцій, а тому позивачем безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з придбання вказаних товарів у 3 кварталі 2010 року, стосовно ТОВ "ІнгулАгро-Сервіс", що й призвело до заниження податку на прибуток підприємств, у розмірі 6068 грн.

Позивачем, на підтвердження вказаних господарських операцій, надано відповідні документи (а.с.35-58), а саме: податкові, товарно-транспортні та видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (укладених між позивачем та ЗАТ "Асфальтобетон" щодо перевезення придбаного бітуму) та довідку про якість придбаного бітуму (яким підтверджено надходження товару на підприємство ЗАТ "Асфальтобетон" для доведення якісних показників до норм ДСТу). Факт перевезення, придбаного у ТОВ "ІнгулАгро-Сервіс", бітуму підтверджено також й свідченнями Прокопюка В.О., який перевозив його на спеціально обладнаному транспортному засобі - бітумовозі.

Колегією суддів досліджено вищевказані документи та зроблено висновок, що вони складені з дотриманням вимог, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ними підтверджено факт придбання бітуму у вищевказаного постачальника, його надходження на підприємство позивача та використання у своїй господарській діяльності, а тому висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств - є необґрунтованим, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовою колегією встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року, по справі №2-а-5503/11/1470, скасовано податкове-повідомлення рішення №0000792301 від 13.07.2011 рок.

Предметом спору у вищевказаній справі є заниження ТОВ "Телус" податку на додану вартість за липень 2010 року, внаслідок фактичної відсутності господарських операцій з постачальником ТОВ "ІнгулАгро-Сервіс" з приводу придбання бітуму, за договором від 15.07.2010 року.

У вказаних судових рішеннях судами досліджено господарські відносини між позивачем та його постачальником ТОВ "ІнгулАгро-Сервіс" та зроблено висновок щодо товарності проведених операцій з придбання бітуму, що також підтверджує висновок суду апеляційної інстанції у цій справі.

Судова колегія не погоджується з посиланнями апелянта щодо того, що відсутність належної матеріально-технічної бази у постачальника позивача - є підставою для визнання нікчемними господарських операцій між ними, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло